Постанова № 18508154, 04.10.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р.

Справа № 9/17-2000-2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.

при секретарі - Риковій О.М.,

за участю представників:

Від позивачів: Зюлковська С.В.

Від відповідача: Лемещук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікеро –горілчаний завод „Прайм” та Закритого акціонерного товариства „Кримський винно –коньячний завод „Бахчисарай”

на рішення господарського суду Одеської області

від 03.08.2011 року

у справі № 9/17-2000-2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікеро –горілчаний завод „Прайм” та Закритого акціонерного товариства „Кримський винно –коньячний завод „Бахчисарай” в особі Приватного підприємства „Зевс”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро - Юг”

про стягнення 500354,93 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Лікеро –горілчаний завод „Прайм” та Закрите акціонерне товариство „Кримський винно –коньячний завод „Бахчисарай” в особі Приватного підприємства „Зевс”, що діє на підставі договорів доручення № 30/11-09-ПР від 30.11.2009р. та 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009р. та довіреностей від 30.11.2009р., звернулися до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро - Юг” про стягнення на користь ПП „Зевс” 396862,48 грн. основного боргу, що виник у зв’язку з неоплатою поставленого у період з 21.12.2010р. по 14.01.2011р. товару згідно з договором поставки напоїв № ХА-328/09 від 19.08.2010р., а також 17981,74 грн. пені, 42344,12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 39686,25 грн. штрафу та 3480,34 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

ТОВ „Агро - Юг” не визнало позов посилаючись на те, що позовні вимоги представника позивачів –ПП „Зевс” про стягнення з відповідача на власну користь грошових коштів є безпідставними та не ґрунтуються на законі, оскільки порушують норми матеріального права, а саме приписи цивільного законодавства щодо правовідносин представництва та доручення; порушують норми процесуального права, адже представник фактично заміщує собою своїх довірителей –позивачів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2011 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі з мотивів необґрунтованості позовних вимог. Мотивуючи своє рішення суд погодився з твердженням відповідача про невідповідність чинному законодавству вимог ПП „Зевс” про стягнення на власну користь коштів з відповідача, оскільки такі вимоги представника не відповідають правовідносинам представництва.

В апеляційній скарзі ТОВ „ЛГЗ „Прайм” та ЗАТ „КВКЗ„Бахчисарай” просять зазначене рішення повністю скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Агро - Юг” заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2009 року між ТОВ „ЛГЗ „Прайм” (довіритель) та ПП „Зевс” (повірений) було укладено договір № 30/11-09-ПР доручення, за яким ПП „Зевс” зобов’язалося вчиняти від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв, зокрема, укладати від імені довірителя відповідні договори купівлі –продажу (поставки) алкогольних напоїв довірителя з третіми особами; отримувати від третіх осіб на свій розрахунковий рахунок грошові кошти за продані алкогольні напої довірителя; представляти інтереси довірителя в органах судової влади, державної виконавчої служби, інших підприємствах, організаціях та установах з приводу виконання умов договорів, що були укладені повіреним з третіми особами на підставі цього договору.

Додатковою угодою від 23.12.2010р. до даного договору сторони продовжили строк його дії до 31.12.2011 року.

30.11.2009 року між ЗАТ „КВКЗ „Бахчисарай” (довіритель) та ПП „Зевс” (повірений) було укладено договір доручення № 30/11-09-БВЗ, за яким ПП „Зевс” зобов’язалося вчиняти від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв, зокрема, укладати від імені довірителя відповідні договори купівлі –продажу (поставки) алкогольних напоїв довірителя з третіми особами; отримувати від третіх осіб на свій розрахунковий рахунок грошові кошти за продані алкогольні напої довірителя; представляти інтереси довірителя в органах судової влади, державної виконавчої служби, інших підприємствах, організаціях та установах з приводу виконання умов договорів, що були укладені повіреним з третіми особами на підставі цього договору.

Додатковою угодою від 23.12.2010р. до даного договору сторони продовжили строк його дії до 31.12.2011 року.

На виконання умов вищевказаних договорів доручення ТОВ „ЛГЗ „Прайм” та ЗАТ „КВКЗ „Бахчисарай” видали ПП „Зевс” довіреності від 30.11.2009р., від 28.12.2010р., від 23.12.2010р., якими останнього уповноважено, зокрема, укладати та підписувати правочини (договори) на виконання робіт, надання послуг, купівлю –продаж та поставку, будь –які інші правочини (договори), а також додатки до них, акти приймання –передачі товару та інших товарно –матеріальних цінностей, акти виконаних робіт та наданих послуг, акти звірки взаєморозрахунків, протоколи взаємозаліків, претензії, вимоги; отримувати та відпускати товари та інші товарно –матеріальні цінності, в тому числі грошові кошти, відповідно до укладених правочинів (договорів), виписувати рахунки, складати та підписувати прибуткові та видаткові накладні, податкові накладні, документи про приймання - передачу товарно –матеріальних цінностей, товаросупроводжувальні документи; складати, підписувати та подавати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, заяви, клопотання, заперечення, будь –які інші процесуальні документи, здійснювати всі процесуальні дії, пов’язані з представництвом в судах всіх інстанцій, у тому числі господарських, адміністративних і третейських) з усіма правами та обов’язками позивача, відповідача, третьої особи, встановленими чинним законодавством України, виконувати всі інші дії.

19.08.2010 року ПП „Зевс”, діючи на підставі договорів доручення № 30/11-09-ПР від 30.11.2009р. та № 30/11-09-БВЗ від імені ТОВ „ЛГЗ „Прайм” та ЗАТ „КВКЗ „Бахчисарай”, (постачальник) уклало з ТОВ „Агро - Юг” (покупець) договір поставки напоїв № ХА-328/09, за яким ПП „Зевс” зобов’язалося поставляти відповідачу напої (товар) партіями згідно з замовленнями останнього, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 даного договору найменування, асортимент, ціна товару визначаються за домовленістю сторін та зазначаються в специфікації (Додаток № 1) та/або видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

За умовами п.п. 4.2, 4.3 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; строк оплати за отриманий товар: відстрочка платежу на 30 календарних днів з дня прийняття товару покупцем.

Умовами п.п. 4.6, 7.3, 7.5 даного договору визначено, що у випадку затримки платежів за отриманий товар покупець сплачує постачальнику проценти у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день користування грошовими коштами постачальника; у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки; у випадку затримки оплати більше ніж на 30 календарних днів, покупець зобов’язується додатково до суми боргу сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми боргу.

На виконання своїх зобов’язань за укладеним договором ПП „Зевс” у період з 21.12.2010р. по 14.01.2011р. поставило відповідачеві товар загальною сумою 439362,48 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними наявними в справі та останнім не заперечується.

Оплата отриманого товару у встановлений строк відповідачем була проведена частково на суму 42500 грн., у зв’язку з чим в нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 396862,48 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком суми боргу обчисленим позивачем та не заперечується відповідачем.

Претензією № 22/03 від 22.03.2011 року ПП „Зевс” повідомило відповідача про наявність простроченої заборгованості за товар поставлений згідно з договором № ХА-328/09 від 19.08.2010р. та нарахування пені, штрафу, процентів за користування чужими грошовими коштами і 3% річних від простроченої суми, виклало вимогу протягом 7 календарних днів перерахувати суму основного боргу на його поточний рахунок та попередило, що у разі добровільного невиконання цієї вимоги змушене буде звернутися до господарського суду із позовом за примусовим стягненням боргу з урахуванням пені, штрафу, процентів та річних. Доказом надходження до відповідача зазначеної претензії є повідомлення відділення поштового зв’язку № 01061927, яке було вручено 06.04.2011 року.

Проте, відповідач залишив цю претензію без відповіді і задоволення, у зв’язку з чим ПП „Зевс” і звернулося до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі місцевий господарський суд керувався приписами ст.ст. 1000-1007, 237, 239, 244 ЦК України та погодився з твердженням відповідача про невідповідність чинному законодавству вимог ПП „Зевс” про стягнення на власну користь коштів з ТОВ „Агро-Юг”, оскільки, на його думку, такі вимоги представника не відповідають правовідносинам представництва.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

В силу ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Місцевим судом залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки, що за умовами пунктів 1.1.5, 1.1.8 укладених між ТОВ „ЛГЗ „Прайм”, ЗАТ „КВКЗ „Бахчисарай” та ПП „Зевс” договорів доручення останнє уповноважене отримувати від третіх осіб на свій розрахунковий рахунок грошові кошти за продані алкогольні напої довірителей, а також представляти їхні інтереси в органах судової влади і державної виконавчої служби з приводу виконання умов договорів, що були укладені з ПП „Зевс” з третіми особами на підставі цих договорів доручення.

У виданих довірителями на підставі вказаних договорів довіреностях чітко визначено, що ПП „Зевс” уповноважено, зокрема, отримувати товарно –матеріальні цінності, у тому числі грошові кошти, відповідно до укладених ним договорів купівлі –продажу та поставки

За умовами п.п. 1.2, 4.2, укладеного між сторонами договору поставки напоїв № ХА-328/09 від 19.08.2010р. видаткові накладні визначені невід’ємними частинами даного договору і відповідач зобов’язаний здійснювати оплату отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів саме на поточний рахунок постачальника – ПП „Зевс”, що вказаний у розділі ІІ цього договору.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні та товарно –транспортні накладні, що підтверджують поставку відповідачеві визначеного цим договором товару, в яких в графі „Постачальник” та „Відправник” вказано ПП „Зевс” та наведені його реквізити (адреса місцезнаходження, телефони, банківські реквізити, код ЄДРПОУ та інше).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки-даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п.п. 2.1. - 2.4. Положення).

Таким чином, сторонами у спірних правовідносинах щодо поставок товару, які стали підставою для даного позову, є тільки ПП „Зевс” та ТОВ „Агро - Юг”. Також, банківські виписки свідчать про те, що часткова оплата отриманого товару відповідачем була проведена саме на розрахунковий рахунок ПП „Зевс”. Отже, твердження місцевого суду про те, що вимоги ПП „Зевс” про стягнення на власну користь коштів з відповідача не відповідають правовідносинам представництва, є безпідставним.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач не заперечуючи по суті не надав суду належних доказів проведення розрахунку у повному обсязі, у зв’язку з чим прострочений борг відповідача в сумі 396 862,48 грн. слід визнати таким, що підлягає стягненню.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вже було зазначено вище, умовами п. 4.6 договору від 19.08.2010р. сторони встановили, що у випадку затримки платежів за отриманий товар покупець виплачує постачальнику проценти у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день користування грошовими коштами постачальника.

Дослідивши обчислений позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами та встановивши, що він є правильним, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими, а тому з відповідача підлягає стягненню 42 344,12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок відповідача сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши обчислений позивачем розрахунок процентів річних та встановивши, що він відповідає умовам договору та чинному законодавству і відповідачем не спростований, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача підлягає 3480,34 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже було зазначено вище, сторони передбачили у договорі поставки, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки ( п. 7.3 договору).

А також п. 7.5 договору поряд з нормою про сплату пені зазначено про сплату штрафу: „у випадку затримки оплати понад 30 календарних днів, відповідач зобов’язався додатково до суми боргу сплатити позивачу штраф у розмірі 10% суми боргу”. Тобто за одне і теж порушення передбачено і штраф, і пеню, які є відповідальністю одного виду.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме порушення. Пеня є повторною відповідальністю поряд зі штрафом за одне й те ж порушення, ця відповідальність не може бути застосована у відповідності зі змістом ст.61 Конституції України.

Оскільки із змісту договору поставки напоїв вбачається, що штраф виступає як додатковий вид штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, що є фактичним порушенням норм діючого законодавства, то судова колегія вважає, що стягненню підлягає саме пеня у сумі 17981,74 грн.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог витрати зі сплати державного мита в сумі 7108,47 грн., у тому числі 2501,78 грн. за подання апеляційної скарги, та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,28 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікеро –горілчаний завод „Прайм” та Закритого акціонерного товариства „Кримський винно –коньячний завод „Бахчисарай” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2011 року у справі № 9/17-2000-2011 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро - Юг” (68534, Одеська область, Тарутинський район, с. Ламбрівка код ЄДРПОУ 20952731) на користь Приватного підприємства „Зевс” (83047, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-А, код ЄДРПОУ 31578034) 396862,48 грн. основного боргу, 17981,74 грн. пені, 42344,12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 3480,34 грн. 3% річних, 7108,47 грн. витрат зі сплати державного мита та 217,28 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.