Рішення № 18507906, 20.09.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р. Справа № 5023/6337/11

вх. № 6337/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю № б/н від 15.06.2011 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Будівельно-торговий будинок Кайлас", м. Харків 3-я особа <Текст >

до ТОВ "НАВС", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 3558,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торговий будинок Кайлас" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВС" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми боргу за договором поставки № 15/07-1 від 15.07.2008 р. та 3% річних у розмірі 3558,54 грн.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 20.09.2011 р. за вх. № Д1679, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 20.09.2011 р. за вх. № 17840, надав копії документів згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

15 липня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 15/07-1 (надалі-договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що позивач зобов'язується передати у встановлений строк у власність відповідача товари, а відповідач зобов'язується на умовах договору прийняти та оплатити товар.

Позивач поставив відповідачу товар згідно договору з оформленням необхідних документів. Так, товар - будівельна хімія в асортименті, був відпущений позивачем відповідачу на підставі наступних документів:

- 25.07.2008 р. відповідно до видаткової накладної № РН-0000053 на суму 5614,28 грн.;

- 19.09.2008 р. відповідно до видаткової накладної № РН-0000091 на суму 496,48 грн.;

- 17.10.2008 р. відповідно до видаткової накладної № РН-0000099 на суму 3135,26 грн.;

- 23.10.2008 р. відповідно до видаткової накладної № РН-0000102 на суму 7242,48 грн.

Усього було поставлено й відпущено відповідачу товару на суму 16488,50 грн.

08.12.2008 р. відповідач повернув позивачу товар на суму 6571,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № ООО-001315.

Пунктом 7.1. договору було передбачено, що товар мав реалізуватись на протязі 60 днів з моменту підписання видаткової накладної, а оплата поставленого товару повинна була здійснюватись згідно п.8.1. договору 5-го та 20-го числа кожного місяця.

Отже, в строк до 05.01.2009 р. відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за отриманий товар.

Згідно позову позивач вказує, що відповідач перед позивачем у повному обсязі не розрахувався, а сума боргу складає 3310,14 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.10.2010 р., який був складений між сторонами за договором поставки № 15/07-1 від 15.07.2008 р.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості за договором у розмірі 3310,14 грн. не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості у розмірі 3310,14 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд приходить до висновку, що сума 3% річних у розмірі 248,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в сумі 3558,54 грн. є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в звязку чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НАВС" (юридична адреса: 61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, 14, кв. 35, код ЄДРПОУ 35245740; р/р 26006839853121 в ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торговий будинок Кайлас" (61204, м. Харків, вул. Ахсарова, 17, кв. 408, код ЄДРПОУ 34331498, р/р 26006005522001 в АТ «Укрінбанк» м. Харкова, МФО 351243) 3310,14 грн. заборгованості, 248,40 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 26.09.2011 р.