Рішення № 18507363, 15.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2011 р. Справа № 5/034-11/25

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОФАРМ”, м.Познань, Республіка Польща

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”, с. Іванковичі, Васильківський район, Київська область

про стягнення 9412,15 Євро.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1. (довіреність від 11.04.2011 № б/н);

від відповідача ОСОБА_2. (довіреність від 29.08.2011 № б/н).

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОФАРМ” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВВС-ЛТД” (далі відповідач) про стягнення 9412,15 Євро, з яких: 8299,95 Євро - основний борг та 1112,20Євро - пеня.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2011 (суддею Подоляком Ю.В.) порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.04.2011.

14.04.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 5166 від 14.04.2011) надійшло клопотання відповідача про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України клопотання відповідача задоволене.

Ухвалою суду від 14.04.2011 на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що сторонами у справі укладено арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження, зокрема, пунктом 17.2. укладеного сторонами контракту передбачено, що всі спори щодо виконання умов контракту підлягають вирішенню комерційним судом в Україні, за таких обставин посилаючись на норми частини 1 статті 8 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” та частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України суд припинив провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Київської області про припинення провадження у справі, позивач звернувся з апеляційною скаргою в Київський апеляційний господарський суд та просив її скасувати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від25.05.2011 у справі № 5/034-11 (у складі колегії суддів: головуючий суддяСиниця О.Ф., суддів Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) апеляційну скаргу позивача задоволено, вказану ухвалу скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Не погоджуючись з вказаною постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України та просив скасувати її.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2011 у справі № 5/034-11 (у складі суддів: головуючий суддя Карабань В.Я., суддівКовтонюк Л.В., Жаботина Г.В.) касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 у справі № 5/034-11 залишено без змін, матеріали справи повернуто до господарського суду Київської області на новий розгляд.

Відповідно до реєстру автоматизованого розподілу справ господарського суду Київської області від 22.07.2011 справу № 5/034-11 передано до розгляду судді Саванчук С.О.

Ухвалою від 25.07.2011 справу № 5/034-11 прийнято до свого провадження суддею Саванчук С.О. та присвоєно їй № 5/034-11/25, а розгляд справи призначено на 11.08.2011.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за контрактом від 01.06.2010 №/02/05/2010 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

10.08.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11006 від 10.08.2011) надійшло клопотання позивача від08.08.2011, яким він збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 8299,95 Євро основного боргу та 2556,40 Євро пені.

У судовому засіданні 11.08.2011 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, викладені в заяві та просить суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Суд в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, дану заяву про збільшення розміру позовних вимог приймає до розгляду.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.08.2011 оголошено перерву до 06.09.2011.

06.09.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12180 від 06.09.2011) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що представник відповідача в призначений час буде приставляти інтереси у інших справах.

У судовому засіданні 06.09.2011 суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи на 15.09.2011.

15.09.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 238 від 15.09.2011) надійшла заява відповідача про колегіальний розгляд справи. Ухвалою господарського суду Київської області від15.09.2011 заяву відхилено.

У судовому засіданні 15.09.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові; представник відповідача проти позову заперечив повністю.

Відповідно до частини 2 статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між позивачем і відповідачем укладено контракт від 01.06.2010 №/02/05/2010 (далі контракт), відповідно до якого, продавець позивач зобов'язується продати покупцеві відповідачу медичні препарати (далі товар) відповідно до Додатка А, що є невід'ємною частиною контракту і поставити їх на склад покупця за адресою, за якою покупець зобов'язується цей товар прийняти (п. 1.1 контракту) та оплатити.

Відповідно до п. 1.2. контракту встановлено, що покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару продавцю на умовах, визначених у пункті 9. контракту.

Пунктом 2.1. контракту передбачено, що покупець зобов'язаний заплатити продавцю за товар відповідно до контракту.

Згідно з пунктом 3.1. контракту встановлено, що продавець зобовязаний поставити товар відповідно до вимог і умов контракту.

Ціна товару встановлюється в ЄВРО на умовах СІР Київ (відповідно до “Інкотермс” 2000), включаючи вартість виготовлення, комплектації, експортної упаковки, маркування товару, вартість завантаження, розвантаження та перевантаження товару, а також транспортних витрат і страхування товару на час перевезення (п. 4.1. контракту).

Відповідно до пункту 4.3. контракту встановлено, що ціни за одиницю товару, установлені в додатку №1 контракту, є фіксованими і зміні не підлягають.

Згідно пункту 6.1. контракту встановлено, що товар поставляється на умовах СІР Київ відповідно до правил “Інкотермс” у редакції 2000 року на Ліцензований митний склад ТОВ “Фармпланета”, що знаходиться за адресою: вул. В.Чайки, 4, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, Україна, де покупець самостійно одержує товар. Товар може бути також доставлений безпосередньо від продавця на склад покупця, який знаходиться за адресою: Україна, 08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотов, вул. Промислова, 3. Про місце поставки товару продавець кожного разу повідомляє покупця не пізніше, ніж за 3 дні перед відправленням товару.

Відповідно до пункту 6.4. контракту встановлено, що датою поставки є дата печатки Митного Управління на Митній декларації на ввезення покупця.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця в день поставки товару (п. 6.13. контракту).

Згідно п. 9.1. контракту передбачено, що покупець здійснює 100% оплату за кожну поставку товару за контрактом протягом 90 календарних днів від дати поставки прямим банківським переказом на банківський рахунок продавця: BANK PEKAO SA UL. SW. MARCIN 52/56, 61-807 POZNAN 86 1240 1747 1978 0010 0076 4846 SWIFT: PKOPPLPW.

Продавець надає покупцеві фіксовану знижку у розмірі 12% від СІР вартості товару. Знижка буде зазначена у рахунку-фактурі (пункти 9.5. - 9.6. контракту).

Відповідно до пункту 10.1. контракту встановлено, що у випадку недотримання строків сплати з вини покупця, покупець повинен заплатити продавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день затримки оплати. Покупець зобовязаний здійснити оплату незалежно від сплати пені.

Сторони домовились, що при розгляді суперечок, тлумаченні пунктів даного контракту, а також у неурегульованих випадках буде застосовуватися матеріальне і процесуальне право України (пункт 17.3. контракту).

Відповідно до контракту позивач по рахунку-фактурі до контракту, інвойсу 24/55/2010 від 21.06.2010 та специфікації НО 25 від 21.06.2010 передав відповідачу товар на суму 9431,76 Євро, а з урахуванням знижки передбаченим контрактом загальна сума оплати становила 8299,95Євро. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

З матеріалів справ вбачається, що позивачем було надіслано претензію від 22.12.2011 № BIOF/10/521/MDE з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар.

Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

На підтвердження наявної заборгованості, позивачем надано в матеріали справи довідку від16.08.2011, видану Акціонерним товариством «Банк Польська Каса Опєкі», Великопольським Центром обслуговування корпоративних клієнтів, в якому відкритий рахунок позивача, що вказаний в контракті, про те, що кошти від відповідача на рахунок позивача не надходили.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою ст. 524 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 8299,95Євро.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивач, з урахуванням уточнення, на підставі пункту 10.1. контракту просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 % за 308 днів прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 2556,40Євро.

Як було зазначено вище, пунктом 17.3. контракту сторони погодили, що у неурегульованих випадках буде застосовуватися матеріальне і процесуальне право України, у звязку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 6.4., 6.13. контракту та наданої відповідачем копії митної декларації, відмітка митниці проставлена на вантажній митній декларації 29.06.2010, що підтверджується наявною у справі копією митної декларації.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України при переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від09.06.1997 № 574 “Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію” вантажна митна декларація застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами.

Таким чином, з 30.06.2010 почався 90-денний перебіг строку оплати товару покупцем продавцеві, який закінчився 28.09.2010.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996. № 543/96-ВР визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою встановлення правової природи штрафної санкції, що погоджена сторонами у пункті 10.1. контракту, з урахуванням частини 6 статті 231, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, суд зясував, що сторонами у даних правовідносинах погоджена пеня, що відповідає визначенню, наданій їй частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, її розмір обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України за кожен день прострочення, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, з урахуванням обмеження, встановленого Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а також її нарахування припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, оскільки ні законом, ні контрактом між сторонами не передбачено іншого, а умова контракту: «стягнення 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення»стосується порядку визначення розміру договірної неустойки та її виду пені, а не збільшення періоду її нарахування, порівняно із загальним, визначеним частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Суд, враховуючи вимоги вищезазначених норм законодавства та положень контракту, дійшов висновку, що право на нарахування пені за прострочення платежу у позивача виникло лише за період з 28.09.2010 по 27.03.2011 (181днів прострочення).

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Також, оскільки розмір пені, визначений сторонами в контракті, перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня, то позивач безпідставно нарахував пеню у розмірі 2556,40Євро.

Враховуючи суму основного боргу у розмірі 8299,95 Євро, що по курсу НБУ станом на 15.09.2011 становить 90844,37 грн., судом був зроблений перерахунок пені з врахуванням вимог статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, що складає:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

90844,37 28.09.2010 - 27.03.20111817.7500 %0.042 %6982,57 грн.

що по курсу НБУ станом на 15.09.2011 становить 637,96 Євро

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний період з урахуванням вищезазначених норм законодавства становить 637,96 Євро, вимога позивача про стягнення з відповідача 2556,40Євро пені, підлягає частковому задоволенню у розмірі 637,96 Євро.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8299,95 Євро основного боргу та 637,96Євро пені є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул.Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОФАРМ” (60-198, Республіка Польща, м. Познань, вул.Валбжиска, 13) на рахунок BANK PEKAO SA UL.SW.MARCIN 52/56, 61-807 POZNAN 86 1240 1747 1978 0010 0076 4846 SWIFT: PKOPPLPW 8299 (вісім тисяч двісті девяносто девять) Євро 95 центів основного боргу, 637 (шістсот тридцять сім) Євро 96 центів пені, 89(вісімдесят девять) Євро 38 центів витрат по сплаті державного мита та 194 (сто девяносто чотири) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 16.09.2011.