Рішення № 18507170, 05.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2011 р. Справа № 13/044-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума”, м. Бровари

до товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі

про стягнення 206819,00 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”

до товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума”

про визнання недійсним договору.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.- довіреність №02-юр-13 від 14.02.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність б/н від 13.06.2011 р.;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю „Київгума” (далі позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” (далі відповідач) про стягнення 206819,00 грн., з яких: 167767,91 грн. основний борг, 25174,62 грн. пеня, 10401,61 грн. інфляційні втрати, 3474,86 грн. 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не своєчасно оплатив поставлений йому товар отриманий згідно видаткових накладних.

08.04.2011 р. до господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю „Аптека ВВС” з позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до 1) ТОВ „ВВС-ЛТД”; 2) ТОВ „Київгума” про визнання частково недійсним договору №94/Д-10 від 22.02.2010 р. у частині умов договору, які місять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2011р. позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору б/н від 05.04.2011 р. повернуто без розгляду товариству з обмеженою відповідальністю „Аптека ВВС”.

14.04.2011р. до господарського суду Київської області подано апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю „Аптека ВВС” на ухвалу господарського суду Київської області від 11.04.2011р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011р. апеляційну скаргу ТОВ „Атека ВВС” залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 11.04.2011р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.06.2011р. касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 повернуто ТОВ „Аптека ВВС”.

18.04.2011р. до господарського суду Київської області через загальний відділ суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву ТОВ „Київгума”, згідно якого відповідач позовні вимоги заперечує повністю, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з підстав викладених у відзиві та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Також 18.04.2011р. до суду через загальний відділ суду представником відповідача подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 7 ст. 811 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу подано відповідачем також в Київському апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги.

Таким чином при розгляді справи здійснюється фіксування судового процесу.

18.04.2011р. до початку розгляду справи по суті через загальний відділ господарського суду ТОВ „ВВС-ЛТД” звернулось із зустрічним позовом до ТОВ „Київгума” про визнання договору №94/Д-10 від 22.02.2010 р., укладеного між ТОВ „ВВС-ЛТД” до ТОВ „Київгума” недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем за зустрічним позовом невідповідністю договору поставки №94/Д-10 від 22.02.2010 р., укладеного між ТОВ „Київгума” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, вимогам законодавства України, недотриманням сторонами договору встановленої законом форми договору в момент його укладення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2011 р. прийнято зустрічний позов ТОВ „ВВС-ЛТД” для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ „Київгума” у справі № 13/044-11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2011р. розгляд справи призначено на 25.07.2011р.

В судовому засіданні 25.07.2011р. оголошено перерву на 15.08.2011р.

15.08.2011 р. до суду через загальний відділ суду подано клопотання первісного відповідача про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2011р. розгляд справи відкладено на 05.09.2011р.

В судовому засіданні 05.09.2011р. представником первісного відповідача заявлено клопотання про витребування доказів, а саме документів, які б підтверджували повноваження його представників на підписання невідємних частин договору №94/Д-10 від 22.02.2010р. та у звязку з цим відкласти розгляд справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача відмовив в його задоволенні, оскільки накладні, які відповідач називає невідємними частинами договору, не є документами які доповнюють договір або змінюють його умови, в звязку з чим не можуть розглядатися як такі, що потребують підписання в порядку встановленому для підписання договору керівниками сторін.

Також в судовому засіданні суд розглянув клопотання первісного відповідача про призначення судової економічної експертизи, в якому первісний відповідач стверджує, що з документів, що підтверджують заборгованість перед первісним позивачем не можливо встановити чи дійсно виникла заборгованість за поставлений товар та чи такий товар було поставлено.

Зазначене клопотання судом відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 розяснень Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998р. №02-5/424 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” (зі змінами та доповненнями) визначено, що, враховуючи вимоги ст. 1 Закону України “Про судову експертизу” та ст. 41 ГПК України, стосовно призначення експертизи для зясування питань, що потребують спеціальних знань, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскільки питання, запропоновані відповідачем для вирішення судовою експертизою, стосуються лише фактів, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції суду і не потребує спеціальних знань, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та заперечив позовні вимоги відповідача викладені у зустрічному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.2011р. проти задоволення первісного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, та просив задовольнити зустрічний позов.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір №94/Д-10, яким визначаються умови поставки продукції (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач протягом терміну дії даного договору зобовязався поставити, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити вироби медичного призначення (далі продукція) у порядку і на умовах , визначених даним договором.

На виконання умов Договору відповідач отримав від позивача продукцію на загальну суму 735038,35 грн., згідно видаткових накладних:

№1059/ГП від 05.03.2010р. на суму 1912,50 грн.;

№1065/ГП від 09.03.2010р. на суму 170187,00 грн.;

№1223/ГП від 17.03.2010р. на суму 33609,00 грн.;

№1353/ГП від 25.03.2010р. на суму 31978,28 грн.;

№1490/ГП від 01.04.2010р. на суму 44636,05 грн.;

№1585/ГП від 08.04.2010р. на суму 36961,40 грн.

№1682/ГП від 14.04.2010р. на суму 70019,60 грн.;

№1990/ГП від 21.04.2010р. на суму 89010,73 грн.;

№2129/ГП від 28.04.2010р. на суму 73992,08 грн.;

№1350/ГП від 29.04.2010р. на суму 14964,00 грн.;

№2282/ГП від 12.05.2010р. на суму 49824,88 грн.;

№2439/ГП від 19.05.2010р. на суму 5740985 грн.;

№2532/ГП від 26.05.2010р. на суму 60533,18 грн., що підтверджується довіреностями виданими ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 що містяться в матеріалах справи.

Позивачем для оплати вартості отриманої продукції відповідачу виставлено рахунки-фактури №1059/ГП від 05.03.2010р., №1065/ГП від 09.03.2010р., №1223/ГП від 17.03.2010р., №1353/ГП від 25.03.2010р., №1490/ГП від 01.04.2010р., №1585/ГП від 08.04.2010р., №1682/ГП від 14.04.2010р., №1990/ГП від 21.04.2010р., №2129/ГП від 28.04.2010р., №1350/ГП від 29.04.2010р., №2282/ГП від 12.05.2010р., №2439/ГП від 19.05.2010р., №2532/ГП від 26.05.2010р.

Відповідно до п. 4.7, внесеним до договору №94/Д від 22.02.2010р. згідно з Додатковою угодою №1 від 23.02.2010р. відповідач зобовязався перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму вартості продукції протягом 90 календарних днів з дня її одержання.

В порушення умов договору первісний відповідач в повному обсязі оплату отриманої продукції не здійснив, у звязку з чим на день подання позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 167767,91 грн.

Позивачем на адресу відповідача відправлено вимоги про сплату заборгованості №02-41/10 від 01.11.2010р. та №02-25/10 від 23.07.2010р., в яких позивач просить відповідача оплатити заборгованість за поставлену продукцію.

Відповідач вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Викладені у відзиві первісного відповідача доводи щодо відсутності підписання видаткових накладних неуповноваженою особою, непогодження кількості та асортименту продукції, ненастання строку оплати, не беруться судом до уваги з наступних підстав.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з Договору сторонами погоджено предмет договору та визначено, що кількість та асортимент продукції зазначаються у рахунках-фактури та видатковій накладній на кожну поставку продукції, а вартість договору визначається сумарною вартістю переданої відповідачу за первісним позовом продукції.

Судом встановлено, що кожна зі спірних накладних до договору містить найменування та вартість кожної категорії товару, що постачається із зазначенням загальної вартості відповідної партії.

Отже, матеріалами справи спростовується твердження відповідача, що сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету та ціни поставленого за договором товару.

Твердження відповідача про відсутність поставки товару на підставі накладних спростовується наступним.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Факт отримання первісним відповідачем товару підтверджується наявними у первісного позивача оригіналами довіреностей на одержання цінностей.

Оскільки заборгованість первісного відповідача перед первісним позивачем у сумі 167767,91 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога первісного позивача про стягнення з відповідача 167767,91 грн. заборгованості за поставлений товар, підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 25174,62 грн. пені за загальний період з 07.06.2010р. по 01.11.2010р.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня, нарахована на суму боргу, що виникла за вказаними вище накладними, у сумі, яка перевищує заявлену позивачем до стягнення, проте суд задовольняє розмір пені у сумі 25174,62 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну оплату отриманої продукції відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума пені в розмірі 25174,62 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір 3% річних за весь час прострочення складає 3474,86 грн., інфляційних збитків 10401,61 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню повністю.

Що стосується зустрічної позовної заяви то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом зустрічного позову є вимога про визнання договору поставки № 94/Д-10 від 22.02.2010р. недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, у звязку з невідповідністю договору вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України та недотримання встановленої законом форми у момент укладення відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що при укладенні договору поставки № 94/Д-10 від 22.02.2010р. порушено ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме ст. 638 ЦК України, оскільки сторонами договору не було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, зокрема, не досягнуто згоди щодо предмету, ціни та розмірів платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Посилання позивача за зустрічним позовом на порушення ст. 638 ЦК України та відповідно на ч. 1 ст. 203 ЦК України як на підставу для визнання договору поставки № 94/Д-10 від 22.02.2010р. недійсним є помилковим, оскільки не може бути визнаний недійсним правочин, який за твердженням позивача за зустрічним позовом є не укладеним.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати договір купівлі-продажу недійсним, посилаючись також на ч. 4 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами.

Договір поставки № 94/Д-10 від 22.02.2010р. укладений в письмовій формі, крім того, недотримання ч. 4 ст. 203 ЦК України не є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Посилання ж позивача за зустрічним позовом на невідповідність договору, а саме спірних накладних, які є його невідємними частинами, вимогам чинного законодавства України оскільки їх підписання здійснено неуповноваженими на це представниками, спростовується наступним.

Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання договору.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма № М-2).

Судом встановлено, що підписання спірних накладних з боку позивача за зустрічним позовом було здійснено представниками останнього ОСОБА_3 який діяв на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (форма № М-2) №10667 від 21.04.2010р., №9392 від 09.03.2010р., №11365 від 19.05.2010р., №11489 від 26.05.2010р., №10904 від 28.04.2010р., №10330 від 08.04.2010р., №10133 від 01.04.2010р., №9609 від 17.03.2010р., №9862 від 25.03.2010р., №11167 від 12.05.2010р., ОСОБА_4 який діяв на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (форма № М-2) №10827 від 27.04.2010р., ОСОБА_5 №9361 від 05.03.2010р. ОСОБА_6 №1054 від 14.04.2010р.

Таким чином, позовна вимога за зустрічним позовом про визнання договору договору поставки № 94/Д-10 від 22.02.2010р. недійсним на підставі ст. 215 ЦК України є необґрунтовано, такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а таким чином задоволенню не підлягає.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”(08632, Київська область, Васильківський р-н, с. Івановичі, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Київгума” (07403, м. Бровари, вул. Кутузова, 127, код 35115248) 167767 (сто шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят сім ) грн. 91коп. основної заборгованості, 25174 (двадцять пять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 62 коп. пені, 10401 (десять тисяч чотириста одну) грн. 61 коп. інфляційні втрати, 3474 (три тисячі сімдесят чотири) грн. 86 коп., а також судові витрати: 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) 19 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 09.09.2011 р.