Постанова № 18504908, 04.10.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р.Справа № 18/73/10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Риковій О.М.

за участю представників:

ТОВ „Восток”- ОСОБА_1 (за дорученням),

АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” не зявився,

Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Азалія” - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Восток” на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.08.2011р. про задоволення заяви Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Азалія” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2011р. у справі №18/73/10 за позовом ТОВ „Восток” до АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010р. було порушено провадження у справі за позовом ТОВ „Восток” (далі - позивач) до АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат”(далі - відповідач) про визнання дійсним договору купівліпродажу укладеного 26.02.2010р. у простій письмовій формі між позивачем - ТОВ „Восток” та відповідачем - АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат”, згідно до умов якого АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” в особі ліквідатора Ратинської Сталіни Вікторівни продало, а ТОВ „Восток” в особі директора Стуліна А.М. купило нерухоме майно, а саме заводоуправління, 2-х поверхове, інвентарний номер 1812, що знаходиться за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Промисловий майданчик,6 та визнання за ТОВ „Восток” права власності на вказане майно. ( т.1а.с. 1-2, 3-5, 6).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.11.2010р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ВКФ „Азалія” (далі - Фірма ) (т.1 а.с.105.)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.02.2011р. (суддя Міщенко В.І.) зазначений позов задоволено повністю (т.1 а.с.157-158).

Зазначене судове рішення не переглядалось в апеляційному та касаційному порядку і відповідно до приписів ст.ст.83,93 ГПК України набуло законної сили 14.02.2011р.

07.07.2011р. до господарського суду Миколаївської області надійшла заява Фірми про перегляд за нововиявленими обставинами вищевказаного судового рішення , у якій Фірма просила скасувати це рішення та відмовити в позові(т.2 а.с.53-56).

В якості нововиявлених Фірма зазначила наступні обставини.

По-перше, на час укладання спірного договору існувала заборона (арешт) на відчуження майна продавця , а відтак він не мав права укладати спірний договір.

По-друге, суддя Міщенко В.І. якій ухвалив зазначене рішення до цього розглядав іншу справу №5/19 про банкрутство продавця з матеріалів якої узнав про вказаний арешт.

Фірма також зазначила, що про ці обставини вона узнала лише 07.06.2011р. з пояснень Наглядової ради АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат”.

Як свідчать матеріали справи у прийнятті вказаної заяви було відмовлено, однак, при повторному зверненні Фірми до суду з цією заявою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.07.2011 р.(суддя Фролов В.Д.) зазначену заяву прийнято до розгляду (т.2 а.с.70).

У відзиві на заяву відповідач просив залишити її без задоволення з посиланням на те, що згідно ч.2 ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття рішення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт накладений на майно боржника, а така постанова виносилась господарським судом Миколаївської області 10.06.2008р. по справі №5/19. Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011р. знято арешт з рухомого та нерухомого майна (т.2 а.с.73-74).

У відзиві на заяву позивач також просив залишити її без задоволення пославшись на такі ж самі обставини, які зазначив відповідач у відзиві, а також зазначив, що Фірма не є стороною спірного договору і її права цим договором не порушуються ( т.2 ,а.с.75-77).

03.08.2011р. Фірма надала місцевому суду уточнення до своєї заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у яких поряд з раніше вказаними нею доводами зазначила, що цей договір є нікчемним і у суду не було правових підстав визнавати його дійсним ( т.2а.с.80-85).

В той же день Фірма також звернулась до суду з заявою про стягнення з відповідачів понесених нею витрат на оплату послуг адвокату в розмірі 2500 грн. (т.2, а.с.116-117).

05.08.2011р. відповідач надав суду відзив на уточнення Фірми до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якому зазначив що на час укладання спірного договору арешт з майна відповідача було знято постановою державного виконавця Дріботун Л.М. від 19.05.2008р.і додав копію цієї постанови до відзиву.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.08.2011р. заяву Фірми про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2011р. по справі №18/73/10 задоволено, а зазначене судове рішення скасовано ( т.2, а.с132-133).

Скасовуючи рішення суду Миколаївської області від 04.02.2011р. та відмовляючи у задоволенні позову суд, з посиланням на ч.1, ч.5 ст.203, ст.228 ЦК України та ст.ст.112,113ГПК України, дійшов висновку , що на час укладання спірної угоди майно, яке було предметом цієї угоди знаходилось під арештом, а відтак, таке відчуження порушує публічний порядок і ця обставина є нововиявленою.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішення господарського суду Миколаївської області від 09.08.2011р. Позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, у якій просив скасувати його та припинити провадження у справі. Свою позицію він мотивував наступним.

По-перше, Фірма пропустила передбачений ст.113 ГПК України місячний строк для звернення до суду з такою заявою, оскільки звернулась до суду 07.07.2011р., пославшись в якості нововиявленої обставини на витяг з реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 27.05.2011р , який був виданий за запитом Белік С.В. від 27.05.2011р.

По-друге, право на звернення до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення надано лише сторонам та прокурору , а відтак, Фірма не мала права на таке звернення.

По-третє , постановою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. по справі №5/19 відповідача було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, а згідно ч.2 ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття рішення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт накладений на майно боржника.

По-четверте, чинне законодавство не передбачає зобовязання покупця перевіряти наявність арешту майна, яке він придбає, а маючи постанову господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. по справі №5/19 йому (позивачу - покупцю) не було необхідності пересвідчуватись в іншому.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2011р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2011р. о 14:00, про що всі учасники процесу згідно приписів ст. 98 ГПК України, належним чином повідомлялися.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Представник АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” та Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Азалія” в судове засідання не зявились, хоча були повідомлені про день час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення їм поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих апеляційному суду просив задовольнити скаргу на викладених у ній підставах.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника скаржника, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладених в ухвалі висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія дійшла встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і зазначалось вище за результатами розгляду заяви Фірми про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 4.02.2011 р. з цієї справи господарським судом Миколаївської області 09.08.2011р. було прийнято один процесуальний документ, а саме - рішення про скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2011 р. та відмову в задоволенні позову.

При цьому, як вбачається із змісту рішення суду від 09.08.2011р. місцевий суд зробив висновок в його мотивувальній частині не тільки про скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2011р. по справі №18/73/10, а і про відмову в задоволенні заявленого по справі позову, однак, у резолютивній частині рішення не зазначив про вказану відмову.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно п.1. Розяснень президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. за №04-5/563 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” (з наступними змінами та доповненнями ), до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Згідно п.1.1. цього Розяснення, на підставі ст. 112 ГПК, судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК. Згідно п.1.2. вказаного Розяснення, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Такі ж положення містяться у Постанові Пленум Верховного Суду УРСР, від 27.02.1981, № 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" ( з наступними змінами) .

Враховуючи приписи вказаної статті та вищезазначені розяснення колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду що обставина на яку послався заявник є нововиявленою і наявність її є підставою для скасування рішення місцевого суду та відмови в задоволенні позову про визнання договору дійсним та визнання права власності, оскільки при наявності судового акту про арешт майна відчуження його заборонено .

Відповідно до ст.113 ГПК України ( в редакції яка діяла на момент подання Фірмою до місцевого суду заяви - 07.07.2011р.) судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторін, прокурора та третіх осіб протягом одного місяця з дні встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Із змісту та суті вказаної статті вбачається, що таке право, поряд з іншими учасниками процесу, надано і третім особам ,при цьому законодавець не визначив яким саме третім особам надано це право ( таким що заявляють самостійні вимоги чи не заявляють самостійні вимоги на предмет спору) , а відтак враховуючи зміст вказаної статті можливо зробити висновок , що це право надано всім третім особам.

З урахування викладено колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника , що Фірма не мала права звертатись до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і що місцевий суд не повинен був приймати з цих підстав цю заяву є хибними, суперечать вищезазначений процесуальній нормі, а відтак, не можуть прийматись до уваги і відповідно бути підставою для скасування рішення місцевого суду від 09.08.2011р з цієї справі.

З матеріалів справи вбачається, що Фірма дізналась про обставину, яку вона вважає нововиявленою, а саме про находження майна під арештом, з витягу з реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №31562684 від 27.05.2011р., не 07.06.2011р. (як зазначено в заяві), а ще - 27.05.2011р., оскільки зазначений витяг був виданий на запит керівника Фірми від 27.05.2011р. (а.с.57-58,т.2)

Це факт, тобто дата отримання вказаних даних Фірмою, також підтверджується заявою Фірми на адресу відповідача від 30.05.2011р. за №30/05-1 (а.с.59.т.2)

Приймаючи до уваги, що первісне звернення з заявою до місцевого суду Фірма здійснила 07.07.2011р. (а.с.53.т.2), то вона пропустила встановлений ст.113 ГПК України строк на подання цієї заяви.

Проте, як вбачається з матеріалів справи після усунення недоліків Фірма повторно звернулась до господарського суду Миколаївської області з цією заявою та заявила 12.07.2011р. клопотання про відновлення їй строку на подання цієї заяви.(а.с.108,т.2)

Можливість відновлення процесуального строку, в т.ч. стосовно заяв про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, передбачена як загальною процесуальною нормою ст.53 ГПК України, так і спеціальною процесуальною нормою - ст.113 ГПК України.

Як зазначалось вище ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.07.2011 р. (суддя Фролов В.Д.) зазначену заяву прийнято до розгляду (т.2 а.с.70) .

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини та приписи процесуального законодавства колегія суддів дійшла висновку, що хоча місцевий суд в ухвалі від 12.07.2011р. не зазначив про відновлення заявнику строку на подання заяви, фактично його відновив, оскільки прийняв заяву до розгляду, а відтак, посилання скаржника на те, що Фірма пропустила строк на звернення до суду з цією заявою не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду від 09.08.2011р з цієї справі.

Посилання скаржника на те, що постановою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. по справі №5/19 відповідача було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, а тому згідно ч.2 ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття и вказаного судового рішення було скасовано арешт накладений на майно боржника, тобто відсутня обставина, яку заявник визначив як новоявлену, не може прийматись до уваги з огляду на таке.

Дійсно з матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. по справі №5/19 відповідача було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура .

У частині 2 статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що з дня прийняття рішення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт накладений на майно боржника.

Положення вказаної норми свідчать, що законодавець встановив обовязковість скасування арешту з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, проте сама процедура (порядок) скасування арешту цією нормою не визначена, а відтак, скасування арешту повинно здійснюватись у передбаченому законодавством порядку, тобто арешт накладений господарським судом повинен бути скасований цим судом з ухваленням відповідного процесуального документу і саме з цього моменту арешт слід вважати скасованим.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що на час укладання спірного договору арешт на майно боржника накладений на ухвалою господарського суду Миколаївської області №5119 від 24.01.2003 року та зареєстрований як обтяження 06.03.2008р. був скасований у встановленому законодавством порядку ,а відтак він не мав права здійснювати відчуження , в т.ч. укладати спірний договір.

Посилання відповідача у відзиві на уточнення до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (а.с128.т2) на те, що арешт був снятий постановою державного виконавця від 19.05.2008року також не може прийматись до уваги, оскільки у цій постанові йдеться про арешт, накладений на підставі рішення Южноукраїнського місцевого суду по цивільній справі про стягнення заробітної плати, а в якості нововиявленої обставини заявник зазначив арешт накладений на майно ухвалою господарського суду Миколаївської області №5119 від 24.01.2003 року зареєстрований як обтяження 06.03.2008р. (а.с.57,т2),

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що зазначені скаржником доводи не можуть бути підставою для скасування оскарженого ним судового рішення, а відтак, в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 106 , 112-114 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.08.2011р. у справі №18/73/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Восток” на зазначене судове рішення без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 04.10.2011р.