Ухвала суду № 18504536, 27.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 5/10627.09.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Отіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно- будівельне управління «Промліфт»

простягнення 271883,85 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 64 від 02.08.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 12.01.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Отіс» (далі позивач, ПАТ «Отіс») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Промліфт» (далі відповідач, ТОВ «Промліфт») про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі мирової угоди від 15.09.2008 р. 271883,85 грн. основного боргу. Також позивач просить судові витрати: по сплаті державного мита у розмірі 2718,84 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем п. 2 мирової угоди 15.09.2008 р., затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2008 р. у справі № 4/301, що зумовило виникнення заборгованості в розмірі 271883,85 грн., яка станом на час звернення до суду не погашена.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2011 р. порушено провадження у справі № 5/106 та призначено розгляд справи на 02.08.2011 р.

27.07.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про припинення провадження у справі, з огляду, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав вже розглянуто місцевим судом й прийнято судове рішення - ухвала господарського суду міста Києва від 23.09.2008 р. у справі № 4/301, яка є чинною.

В судовому засіданні 02.08.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі заперечував.

Представник відповідача підтримав подане ним клопотання про припинення провадження у справі.

Суд відклав розгляд даного клопотання до встановлення фактичних обставин справи та оголосив перерву в судовому засіданні до 01.09.2011 р.

В судовому засіданні 01.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив в позові відмовити з огляду на наявність підстав для припинення провадження у справі.

Сторонами подано клопотання про продовження строку розгляду справи, яке судом задоволено та ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 5/106 на пятнадцять днів.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 27.09.2011 р.

В судовому засіданні 27.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав клопотання про припинення провадження у справі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з приводу заявленого клопотання, розглянувши клопотання й позовні матеріали, надані позивачем документи й зясувавши обставини справи, дійшов висновку про припинення провадження у даній справі з огляду на наступне.

15.09.2008 р. між позивачем та відповідачем, які були сторонами у справі № 4/301 укладено мирову угоду (далі - Мирова угода), за умовами якої залишок вартості переданого позивачем і не оплаченого відповідачем обладнання по договору D2 № 7343 від 06.09.2006 р. на поставку ліфтового обладнання становить 322 880 грн. (триста двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 42 копійок).

Сторони дійшли згоди, розстрочити виконання по сплаті 322 880 грн., встановивши, що відповідач сплачує дану заборгованість шляхом перерахування кошті в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень щомісяця починаючи з вересня 2008 р. року і до повного погашення заборгованості (п. 2 Мирової угоди).

Згідно з п. 3 Мирової угоди позивач повністю відмовляється від стягнення з відповідача:

штрафних санкцій у вигляді неустойки (пені), заборгованості внаслідок інфляції та 3% річних.

Відповідно до п. п. 4-7 Мирової угоди судові витрати, зокрема витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покласти на обидві сторони порівну.

Сторони погодились, що після підписання цієї угоди вони не матимуть одна до одної будь-яких претензій і вимог стосовно зазначених в цій угоді сум.

Ця мирова угода, відповідно до ст. 78 ГПК України, передається для затвердження до господарського суду міста Києва

Дану мирову угоду складено в трьох екземплярах по одному для позивача та відповідача, і один для господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2008 р. затверджено вищезазначену мирову угоду, провадження у справі № 4/301 припинено.

У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Вказана ухвала господарського суду міста Києва від 23.09.2008 р. відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у ст. 3 цього Закону.

Згідно з ст. 1 Закон України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Тобто, Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв'язку з чим у сторін з укладанням такої угоди, і лише у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, як помилково вважає позивач, а господарсько-процесуальні права та обов'язки, оскільки судами встановлено, що ухвала про затвердження мирової угоди надавався статус виконавчого документу, заінтересована сторона не позбавлена права предявити цей документ до примусового виконання.

Правова позиція про те, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України, викладена й у постанові Верховного Суду України від 20.01.2009 р. у справі № 24/489.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на наведене, суд вважає, що заявлена позивачем вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатися в господарських судах в порядку окремого позовного провадження, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене держане мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, зокрема: припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді.

З огляду на наведене, суд, в звязку з припиненням провадження у справі, вважає за необхідне повернути сплачене позивачем державне мито.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Отіс»(03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 37, ідентифікаційний код 14357579) з Державного бюджету України державне мито в розмірі 2718 (дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 84 коп., сплачене платіжним дорученням № 2149 від 24.06.2011 р.

Ухвалу про припинення провадження може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.С. Ломака