Рішення № 18504465, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/23719.09.11 За позовомПриватного підприємства «Лінкс 2»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Стевіясан»

простягнення 45073,68 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 1 від 29.08.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Лінкс 2» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стевіясан»про стягнення 42204,99 грн. основного боргу, 1512,81 грн. пені, 1063,08 грн. інфляційних втрат, 292,80 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору купівлі продажу № 53/10 від 08 квітня 2010 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 42204,99 грн.

Ухвалою від 01.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 36000,00 грн. основного боргу, 2286,96 грн. пені, 500,59 грн. з інфляційний втрат та 442,64 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 29.08.2011 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 29.08.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 19.09.2011 року.

В судовому засіданні 19.09.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та подав заперечення до відзиву на позовну заяву, яке по суті є уточненням позовних вимог, згідно якого просив суд стягнути з відповідача 36000,00 грн. основного боргу, 1512,81 грн. пені, 1063,08 грн. інфляційних втрат, 292,80 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2011 року не зявився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2010 року між Приватним підприємством «Лінкс 2»(далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стевіясан» (далі покупець, відповідач) був укладений договір купівлі продажу № 53/10 (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобовязується поставляти продукти харчування (далі товар), відповідно до накладної в кількості і за ціною погодженою з покупцем, а покупець прийняти й оплатити вартість поставлених товарів у термін, зазначений в договорі.

Відповідно до пункту 3.1 Договору продавець відпускає товар за цінами погодженими з покупцем і зазначеними в накладній, оформлюваній на кожну партію товару.

Згідно з пунктом 3.2 Договору покупець оплачує товар на умовах відстрочки платежу через касу чи розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 3.3 Договору сторони узгодили, що за умови надання продавцем товарного кредиту покупець зобовязаний оплатити отримані товари не пізніше 15 банківський днів із моменту одержання незалежно від кількості його реалізації.

На виконання умов Договору купівлі продажу № 53/10 від 08.04.2010 року позивач згідно накладних № 991 від 30.03.2011 року, № 1098 від 31.03.2011 року, № 1122 від 04.04.2011 року та № 2093 від 21.04.2011 року поставив позивачу товар.

У звязку з укладенням між сторонами угод про зарахування зустрічних однорідних вимог та здійснених розрахунків, а також, у звязку з тривалими договірними відносинами між сторонами, що засвідчується наявними в матеріалах справи документами, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 36000,00 грн.

Слід зазначити, що у вищезазначених накладних допущена технічна помилка, а саме у графі «Умова поставки»замість договору купівлі продажу № 53/10 від 08.04.2010 року, укладеного між сторонами зазначений ліцензійний договір № 2/200 від 08.04.2010 року, а в накладній № 2093 від 21.04.2011 року взагалі відсутнє посилання на договір.

Відповідач з цих підстав заперечує проти позову та просить суд в позові відмовити повністю.

Разом з тим такі заперечення не можуть бути прийняті судом з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладені такі договори, а саме Ліцензійний договір 2/200 від 08.04.2011 року, предметом якого є використання технології виробництва та торгової марки «Стевіясан», Договір купівлі продажу № 53/10 від 08.04.2011 року, предметом якого є постачання позивачем відповідачу товару та Договір № 01/03-11 від 01.03.2011 року, предметом якого є постачання відповідачем позивачу товару, інших договорів між сторонами укладено не було.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що поставка згідно накладних № 991 від 30.03.2011 року, № 1098 від 31.03.2011 року, № 1122 від 04.04.2011 року та № 2093 від 21.04.2011 року, була здійснена по договорах № 2/200 від 08.04.2010 року, № 01/03-11 від 01.03.2011 року чи по будь якому іншому договору, крім договору № 53/10 від 08.04.2010 року.

01 червня 2011 року та 24 червня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензії № 53 та № 69 з вимогою сплатити грошові кошти за поставлений товар, що підтверджується фіскальними чеками № 3482 від 10.07.2011 року, № 6136 від 24.06.2011 року та повідомлення про вручення поштового відправлення, проте відповідач залишив вищезазначені вимоги без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 36000,00 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 36000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.3 Договору за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару покупець оплачує за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 4.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1512,81 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, здійснених поставок, проплат, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 1512,81 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 292,80 грн. та 1063,08 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дат поставок товару, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 292,80 грн., а інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 374,51 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стевіясан» (місцезнаходження: 02068, м. Київ, Дарницький р н, вул. Ревуцького, буд. 12-А; фактична адреса: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 6-А, код ЄДРПОУ 30729147) на користь Приватного підприємства «Лінкс 2»(місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Бурмистенка, буд. 8/9, код ЄДРПОУ 21570411) 36 000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 512 (одну тисячу пятсот дванадцять) грн. 81 коп. пені, 374 (триста сімдесят чотири) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 292 (двісті девяносто дві) грн. 80 коп. 3% річних, 381 (триста вісімдесят одну) грн. 80 коп. - державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

29.09.2011 року