Рішення № 18504143, 05.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.11р.Справа № 20/5005/9198/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Дніпро", м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.

про стягнення 42 134 грн. 02 коп.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.07.11р.

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № б/н від 05.08.11р.

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 42 134,02 грн., з яких 39746,15 грн. основного боргу, 1943,59грн. інфляційних втрат, 444,29грн. - 3% річних та судові витрати.

08.08.2011р. відповідач надав заяву (вх. № 53539/11), в якій просить залишити позовну заяву без розгляду, оскільки вважає, що позовна заява підписана представником позивача за довіреністю, яка не наділяє його правом підписувати позовні заяви від імені позивача.

18.08.2011р. позивач надав заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 56497/11), в якій просить вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача у сумі 42 134,02 грн.

Відповідач надав пояснення (№56684/11 від 18.08.11р., вх. № 668/67/11 від 29.09.2011р.), в яких просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач в повній мірі погасив заборгованість перед позивачем 03.06.2011р. у сумі 1 005 000,00 грн.

27.09.2011р. позивач надав довідку (вх. № 66209/11) про суму заборгованості станом на 27.09.2011р., відповідно якої заборгованість відповідача за додатковою угодою від 04.01.2011р. до договору купівлі - продажу № 08 від 17.03.2009р. складає 39 746,15 грн.

26.09.2011р., 29.09.2011р. відповідач надав клопотання про зупинення провадження (вх. № 65540/11) та доповнення до клопотання про зупинення провадження (вх. № 66868/11), в яких просить зупинити провадження у справі до вирішення справи № 30/5005/12159/2011, за позовом ТОВ "Росток Дніпро" до ТОВ "ФС Україна" про визнання недійсним договору купівлі - продажу № 08 від 17.03.2009р. та додаткової угоди від 04.01.2011р. до договору купівлі - продажу № 08 від 17.03.2009р., оскільки вважає, що дані справи пов'язанні між собою.

29.09.2011р. позивач надав заперечення на клопотання про зупинення провадження, в якому просить відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження з наступних підстав:

- відповідач ніяким чином не обґрунтував, чому розгляд нової справи робить неможливим розгляд даної справи, оскільки розгляд нової справи не робить неможливим розгляд поточної справи.

Ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Враховуючи те, що господарський суд може самостійно встановити обставини у даній справі, що стосуються предмету спору , а також приймаючи до уваги закінчення строку вирішення спору, встановленого 69 ГПК України, господарський суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі № 20/5005/9198/2011 і розглядає справу по суті.

Строк вирішення спору було продовжено на 15 календарних днів до 03.10.2011р. за клопотанням сторін.

У судовому засіданні 29.09.2011р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2009 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" (продавець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Росток-Дніпро" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 08, відповідно п. 1.1. якого позивач зобовязався передати відповідачу, а відповідач прийняти і оплатити товар (партію товару), кількість, асортимент та ціна якого визначена у товарній накладній, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 7 651 774,70 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідач станом на 04.01.2011р. частково розрахувався з позивачем за поставлений товар у сумі 6 614 689,61 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 1 037 085,04 грн.

04.01.2011р. сторони підписали додаткову угоду до договору № 08 від 17.03.2009р., якою вирішили припинити правовідносини за договором (розірвання) та визначити обсяг зобов'язань, що виникли у період дії договору (до моменту укладання цієї угоди) та визначити порядок їх виконання (п. 1. додаткової угоди).

Сторони визнали, що станом на момент підписання додаткової угоди у покупця існує заборгованість у сумі 1 037 085,04 грн., що складає вартість поставленого та неоплаченого товару. Підтвердженням обґрунтованості наведеної суми - акт звірки розрахунків від 31.12.2010р. (п. 2 додаткової угоди), який підписаний представниками обох сторін та завірений печатками підприємств.

Наведену заборгованість відповідач зобов'язався погасити до 28.02.2011р.

Відповідач в порушення умов додаткової угоди від 04.01.2011р. частково з порушення строку оплати розрахувався з позивачем, в результаті чого у відповідача виник основний борг у сумі 39 746,15 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів оплати боргу не надав, розглянувши заперечення відповідача , та копії платіжних доручень які відповідач надав як доказ погашення заборгованості , суд вважає що надані платіжні доручення не можуть бути доказом погашення боргу, оскільки призначення платежу - товари побутової хімії м. Дніпропетровськ , в той час коли за договором купівлі-продажу №8 від 17.03.2009р. товари побутової хімії поставлялись в Запоріжжя, проти чого не заперечує відповідач, а на поставку хімії в місто Дніпропетровськ був укладений окремий договір №03 від 17.03.2009р. за яким і були зараховані кошти відповідно до пояснень позивача. Доказів відсутності заборгованості за додаткової угодою 04.01.2011р. до договору № 08 від 17.03.2009р., відповідач не надав.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні у розмірі 1943,59 грн. за період прострочення лютий 2011р. - червень 2011р., 3 % річних - 444, 29 грн. за період з 01.03.2011р. по 14.07.2011р.

За розрахунком суду інфляційні втрати повинні нараховуватися за період березень - червень 2011р. , та їх розмір складає 1571,60 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 39 746,15 грн. основного боргу, 1571,60 грн. інфляційних, 444, 29 грн. - 3% річних.

В іншій частині позову відмовити.

Розглянувши заяву позивача про здійснення забезпечення позову відповідно до статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача , суд вважає що заява задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 49, статтями 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Дніпро" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Жовтнева, б.8, к. 3 (юридична адреса), 49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 80 (поштова адреса), код ЄДРПОУ 36096745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС УКРАЇНА" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, б. 10, к. 42, код ЄДРПОУ 36365424) 39 746 (тридцять дев'ять тисяч сімсот сорок шість) грн. 15 коп. основного боргу, 1571 (одну тисячу п'ятсот сімдесят одну) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 444 (чотириста сорок чотири) грн. 29 коп. - 3% річних, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 62 коп. державного мита, 233 (двісті тридцять три) грн. 92 коп. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.В. Пархоменко

Повне рішення складено

04.10.2011р.