Постанова № 18498744, 21.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2011 № 17/075-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Іваненко Я.Л.

при секретарі: Кривошеї О.В.

за участю представників:

від позивача:Рудич С.М. - в.о. голови Фонду,

ОСОБА_2 - представник за дов., від відповідача:ОСОБА_1 - представник за дов. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду комунального майна Вишгородського району на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2011 р. (підписано 12.07.2011 р.)

у справі№ 17/075-11 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовомФонду комунального майна Вишгородського району

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Беназір"

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Вишгородського району звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269 кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, який визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Беназір” та Фондом комунального майна Вишгородського району, з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/101-08.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2011 р. у справі №17/075-11 у задоволенні позову Фонду комунального майна Вишгородського району відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд комунального майна Вишгородського району звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2011 р. у справі №17/075-11 скасувати та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач посилається на порушення господарським судом норм матеріального права при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт повернення Фондом комунального майна Вишгородського району 520064,80 грн., сплачених ТОВ „Беназір” за придбання обєкту приватизації, як таких, що перераховані відповідачем на неналежний рахунок. Листом Управління Державного казначейства України у Вишгородському районі від 07.07.2011 р. №02-19/861 повідомлено про відсутність у період від 01.02.2011 р. по 05.07.2011 р. надходжень коштів від ТОВ „Беназір” на спеціальний казначейський рахунок від приватизації комунального майна. У звязку з цим ТОВ „Беназір” як покупець не може вважатися таким, що належним чином виконав грошові зобовязання по оплаті вартості обєкту приватизації за договором купівлі-продажу, що визнаний укладеним рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/101-08.

Крім того, позивач стверджує про відсутність правових підстав виникнення у ТОВ „Беназір” права власності на обєкт приватизації з огляду на те, що договір купівлі-продажу не був посвідчений нотаріально, не підписано акту приймання-передачі нежитлових приміщень відповідачу, майно не знято з балансу Фонду комунального майна Вишгородського району.

Спростовуючи встановлений судом першої інстанції факт пропуску позовної давності, Фонд комунального майна Вишгородського району посилається на скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/101-08 постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.06.2008 р., а тому вказане рішення за твердженням апелянта набуло законної сили лише з дня прийняття постанови Вищого господарського суду України від 14.07.2008 р., яким постанова суду апеляційної інстанції від 26.06.2008 р. була скасована. Також відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, а саме: направив лист від 16.06.2010 р. №27 та у січні 2011 р. здійснив часткову оплату вартості обєкту приватизації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011р. вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2011 р.

У судовому засіданні 21.09.2011 р. представник ТОВ „Беназір” надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2011 р. у справі №17/075-11, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2008 р., яке набрало законної сили, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2008 р. та ухвалою Верховного Суду України від 16.10.2008р. у справі № 10/101-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” до Фонду комунального майна Вишгородського району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Вишгородської районної ради, про спонукання до укладення договору було визнано укладеним з дня набрання законної сили даним рішенням суду договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, 1, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Беназір” та Фондом комунального майна Вишгородського району (Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ 20583073) в наступній редакції: „Договір купівлі-продажу нежилих приміщень

1. Предмет Договору

1.1. На підставі ст. 11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” Фонд комунального майна Вишгородського району Київської області (Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1) (надалі Продавець) продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Беназір” (Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 8-А) (далі Покупець) купило нежилі приміщення загальною площею 269,50 (двісті шістдесят девять цілих пятдесят сотих) кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, (надалі Обєкт приватизації).

Покупець зобовязується прийняти Обєкт приватизації і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі та зареєструвати право власності на Обєкт приватизації у Комунальному підприємстві Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації”.

1.2. Відчужуваний Обєкт приватизації є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міста Вишгорода Вишгородського району Київської області.

1.3. Право власності на приватизований Об'єкт переходить до Покупця з моменту сплати повної вартості придбаного Обєкта приватизації.

1.4. Згідно із звітом про оцінку вартості Обєкту приватизації №90 від 17.10.2007р., проведеною субєктом оціночної діяльності ОСОБА_3, вартість Обєкта приватизації за вирахуванням вартості проведеного покупцем ремонту становить 433 387,33 грн. (чотириста тридцять три тисячі триста вісімдесят сім гривень тридцять три копійки), без ПДВ. Крім того, податок на додану вартість сплачується понад ціну продажу і становить 86 677,47 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень сорок сім копійок).

1.5. Вказаний у цьому договорі Обєкт приватизації продано за 520 064,80 грн. (пятсот двадцять тисяч шістдесят чотири гривні вісімдесят копійок), в тому числі податок на додану вартість 86 677,47 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень сорок сім копійок).

2. Порядок розрахунків за придбаний Об'єкт приватизації

2.1. Покупець зобов'язаний сплатити за придбаний Обєкт приватизації 433387,33 грн. (чотириста тридцять три тисячі триста вісімдесят сім гривень тридцять три копійки), крім того, податок на додану вартість сплачується понад ціну продажу і становить 86677,47 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень сорок сім копійок), протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту укладення цього Договору. Термін сплати може бути продовжений ще на 30 (тридцять) календарних днів за умови сплати Покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу Обєкта приватизації та 50 відсотків податку на додану вартість за перші 30 календарних днів. Плата за Обєкт приватизації вноситься на підставі цього Договору.

2.2. Розрахунки за придбаний Об'єкт приватизації здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунка на рахунок Продавця.

2.4. Розрахунки за Об'єкт приватизації здійснюються таким чином:

- власні кошти Покупця в сумі 520064,80 грн. (пятсот двадцять тисяч шістдесят чотири гривні вісімдесят копійок), в тому числі 20% податок на додану вартість 86677,47 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень сорок сім копійок) перераховуються з поточного банківського рахунку Покупця №26008301330876 в філії „Відділення ПІБ м. Вишгород”, МФО 321143, код ЄДРПОУ 20588314 на рахунок Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області № 35427002001800 в ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 20583073.

3. Передача Об'єкта приватизації

3.1. Передача Об'єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцю протягом 5 (пяти) календарних днів після повної сплати Покупцем вартості придбаного Обєкта приватизації.

3.2. Передача Об'єкта приватизації Продавцем і прийняття об'єкта приватизації Покупцем оформлюється актом прийому-передачі, який підписується Сторонами.

4. Права та обов'язки сторін

4.1. Кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим Договором.

4.2. Сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору.

5. Обов'язки Покупця

5.1. Покупець зобов'язаний:

- у встановлений цим Договором строк сплатити податок на додану вартість;

- у встановлений цим Договором термін сплатити вартість продажу Об'єкта приватизації;

- у встановлений цим Договором термін прийняти Об'єкт приватизації;

- надавати Продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього Договору;

- при зміні власника Обєкта приватизації Покупець повинен покласти всі невиконані ним зобовязання за даним Договором на нового власника.

5.2. Покупець зобовязаний здійснити реєстрацію Обєкту приватизації в Комунальному підприємстві Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації”.

5.3. Покупець зобовязаний надавати Продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього Договору, не перешкоджати Продавцю у здійсненні контролю за виконанням умов цього Договору.

5.4. Подальше відчуження та передача в заставу Покупцем Об'єкта приватизації в період чинності умов цього Договору здійснюються за погодженням Продавця із забезпеченням переходу до нового власника всіх зобов'язань, не виконаних Покупцем на момент такого відчуження, відповідальності за їх невиконання, визначених законодавством та цим Договором прав та обов'язків Покупця згідно з законодавством України.

6. Обов'язки Продавця

6.1. Продавець зобов'язаний:

- передати Покупцю Об'єкт приватизації у встановлений цим Договором строк;

- здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору;

- повідомляти Покупця в разі несвоєчасного внесення платежів за Об'єкт приватизації.

7. Відповідальність сторін

7.1. У разі порушення терміну сплати за Обєкт приватизації чи строку перерахування податку на додану вартість, вказану у пункті 2.1 цього Договору, Покупець сплачує пеню з сум недоїмки, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

7.2. У разі, якщо Покупець протягом 60 днів з моменту укладення цього Договору не сплатить встановлену в Договорі вартість Обєкта приватизації, він сплачує неустойку в розмірі 20 відсотків від вартості Об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість. При цьому Продавець порушує питання про розірвання цього Договору.

7.3. У разі, якщо Покупець в установлений цим Договором строк не прийняв Об'єкт приватизації, Продавець може порушити питання про розірвання цього Договору та повернення майна у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Вишгорода Вишгородського району Київської області і вимагати відшкодування збитків, понесених ним внаслідок розірвання цього Договору (витрати Продавця на підготовку Об'єкта приватизації до продажу) за рішенням суду.

7.4. Сплата штрафних санкцій не звільняє Покупця від виконання договірних зобов'язань в період дії умов цього Договору.

8. Гарантії та претензії

8.1. Продавець гарантує, що Об'єкт приватизації не входить до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, не перебуває під арештом, судових справ щодо нього немає.

9. Ризик випадкової загибелі Об'єкта приватизації

9.1. Ризик випадкової загибелі або псування Об'єкта приватизації несе Покупець з моменту набуття права власності на Об'єкт приватизації.

10. Форс-мажорні обставини (непереборна сила)

10.1. Сторони звільняються від відповідальності щодо виконання умов цього Договору у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сторона, яка не може виконати умови цього Договору через виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), повинна повідомити про це іншу сторону.

11.1. Вирішення спорів

11.1. Усі спори, що виникають при виконанні умов цього Договору або у зв'язку з тлумаченням розділів цього Договору, вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством.

12. Зміни умов цього Договору та його розірвання

12.1. Зміни умов цього Договору здійснюються за погодженням сторін згідно з законодавством України.

12.2. У разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду, а Об'єкт приватизації повернутий до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Вишгорода Вишгородського району Київської області.

13. Витрати

13.1. Всі витрати, пов'язані з укладанням цього Договору, державною реєстрацією права власності на Обєкт приватизації, бере на себе Покупець.

14. Додаткові вимоги

14.1. Цей Договір підлягає державній реєстрації та реєстрації у Вишгородській районній раді Київської області”.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2009 р., залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2009 р., постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2009 р. та постановою Верховного Суду України від 05.11.2009 р. заяву Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2008р. залишено без змін.

Також рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2009р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2009 р., у справі №17/010-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” до Вишгородської районної ради Київської області, Фонду комунального майна Вишгородського району та Комунального підприємства Київської обласної ради „Вишгородського бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності та зобовязання зареєструвати право власності на нерухоме майно, позов задоволено повністю, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Беназір” на нежилі приміщення загальною площею 269,50 (двісті шістдесят дев'ять цілих п'ятдесят сотих) кв.м. (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1. Зобовязано також Комунальне підприємство Київської обласної ради “Вишгородське бюро технічної інвентаризації” протягом тридцяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Беназір” на нежилі приміщення загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації.

Даний договір як окрема юридична категорія правочинів має назву “угоди приватизації” (стаття 27 Закону України “Про приватизацію державного майна”) і є особливими договорами купівлі-продажу державного та комунального майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про договори, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію (пункт 19 Листа Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 р. №01-8/500 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна”).

Істотними умовами договору купівлі-продажу майна в процесі приватизації є назва підприємства, його адреса; відомості про продавця та покупця; остаточна ціна продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів; зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання (частини друга третя статті 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”).

Частиною пятою статті 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачено, що договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2009 р. у справі №17/010-09 встановлено та матеріалами справи №17/075-11 також підтверджується факт того, що 25.11.2008 р. ТОВ „Беназір” платіжним дорученням №16 на суму 520064,80 грн. сплатило Фонду комунального майна Вишгородського району повну вартість обєкту приватизації нежилих приміщень загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1.

Частиною першою статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено у рішенні Господарського суду Київської області від 23.04.2009 р. у справі №17/010-09, кошти в оплату вартості обєкта приватизації ТОВ „Беназір” сплатило належним чином на зазначений у договорі купівлі-продажу та у рішенні Господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. по справі № 10/101-08 бюджетний рахунок Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області №35427002001800 в Головному управлінні Державного казначейства України в Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 20583073.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2009 р. у справі №17/010-09 встановлено, що ТОВ „Беназір” у звязку з виконанням 25.11.2008 р. зобовязання по оплаті вартості нежилих приміщень набуло право власності на обєкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу, укладеним на підставі рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі №10/101-08.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо неналежного виконання 25.11.2008 р. ТОВ „Беназір” зобовязання по оплаті вартості обєкту приватизації, оскільки Фонд комунального майна Вишгородського району у ході досудового врегулювання переддоговірного спору з приводу укладення договору купівлі-продажу та у процесі розгляду судами усіх інстанцій справи №10/101-08 не заперечив вірності реквізитів бюджетного рахунку Фонду для перерахування коштів від приватизації комунального майна, вказаного у договорі купівлі-продажу та у рішенні Господарського суду Київської області від 18.03.2008р. по справі №10/101-08.

Також позивачем при розгляді господарськими судами справи №17/010-09 про визнання права власності ТОВ „Беназір” на приватизовані нежилі приміщення не було надано доказів існування станом на 25.11.2008 р. спеціального бюджетного рахунку для зарахування коштів, отриманих від приватизації комунального майна.

Пунктом 2.4 Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна (затвердженого наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 19.11.2003 р. №212/2057 (у редакції наказу Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 27.06.2006 р. №170/1007) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.12.2003 р. за №1119/8440) передбачено, що на підставі платіжних доручень, підготовлених органами приватизації і наданих органам Державного казначейства України протягом трьох робочих днів після отримання від органу Державного казначейства України виписки по бюджетному рахунку, кошти, одержані від приватизації об'єктів комунальної власності, за вирахуванням податку на додану вартість, перераховуються на рахунки з обліку доходів місцевих бюджетів, відкриті в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3151 „Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки” Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. №119.

При цьому, згідно з пунктом 2.8 Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, кошти, зараховані помилково, або кошти, які підлягають поверненню за рішеннями судових органів, на підставі розрахункових документів органів приватизації перераховуються за призначенням.

Таким чином, Фонд комунального майна Вишгородського району не мав права повертати ТОВ „Беназір” кошти, сплачені за приватизацію нежилих приміщень, а зобовязаний був забезпечити їх спрямування до бюджету за цільовим призначенням.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про незалежність судової влади” від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України ”Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини” від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі „Христов проти України” одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу „Брумареску проти Румунії”, п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Проте, позивач всупереч ст. 124 Конституції України, ст. 35 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повторно оспорює факти, встановлені у рішенні Господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. по справі №10/101-08 та рішенні Господарського суду Київської області від 23.04.2009 р. по справі №17/010-09, щодо істотних умов договору купівлі-продажу нежилих приміщень, належного виконання ТОВ „Беназір” зобовязань по оплаті їх вартості, набуття ТОВ „Беназір” права власності на нежилі приміщення загальною площею 269 кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1.

Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, пункту 21 Листа Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 р. №01-8/500 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна” на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Враховуючи належне виконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості приватизованих нежилих приміщень за договором купівлі-продажу, визнаним укладеним рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. по справі №10/101-08, колегія суддів приходить до висновку про припинення з 25.11.2008 р. грошового зобовязання відповідача по оплаті вартості приватизованих нежилих приміщень за договором купівлі-продажу та відсутність правових підстав для розірвання даного договору.

Перерахування 28.11.2008 р. Фондом комунального майна Вишгородського району сплачених ТОВ „Беназір” 520064,80 грн. не позбавляє ТОВ „Беназір” набутого згідно з ч. 1 ст.22 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” права власності на зазначені нежилі приміщення та згідно з ст. 1212 ЦК України зумовило виникнення у ТОВ „Беназір” зобовязання перед Фондом комунального майна Вишгородського району повернути зазначені кошти у зв'язку з їх набуттям без достатньої правової підстави, що може бути предметом окремого позову Фонду.

Оцінюючи зміст претензії Фонду комунального майна Вишгородського району від 13.09.2011 р. №181, заяви ТОВ „Беназір” від 16.09.2011 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що сплачені ТОВ „Беназір” платіжними дорученнями №57 від 26.01.2011 р., №58 від 28.01.2011 р., №59 від 31.01.2011 р. кошти в розмірі 100000,00 грн. свідчать про часткове виконання відповідачем зобовязання по поверненню безпідставно набутих 28.11.2008 р. 520064,80 грн.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з частиною третьою статті 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Зазначені норми не суперечать одна одній, оскільки суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього.

В резолютивній частині рішення, яким задовольняється позов про спонукання укласти договір, слід вказувати на те, що спірний договір є укладеним (пункт 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211).

Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів на підставі ч. 2 ст. 187 ГК України відхиляє посилання апелянта на необхідність наступного укладення та нотаріального оформлення господарського договору, визнаного укладеним в судовому порядку.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначається у пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. №01-8/344, якщо апеляційну скаргу на судове рішення не подано у строк, передбачений частиною 1 статті 93 ГПК України, відповідне рішення вважається таким, що набрало законної сили.

Суд першої інстанції на підставі всебічно досліджених доказів обґрунтовано встановив, що рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/108-08 набрало законної сили 29.03.2008 р., оскільки апеляційну скаргу Фонду комунального майна Вишгородського району №97 від 04.04.2008 р. на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. у справі №10/108-08 було подано після набрання ним законної сили.

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу нежилих приміщень, визнаного укладеним рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. по справі №10/101-08, передбачався обовязок покупця сплатити вартість придбаного обєкту приватизації протягом 30 календарних днів з моменту укладення даного договору, тобто до 29.04.2008 р.

Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про звернення 17.06.2011 р. Фонду комунального майна Вишгородського району до суду з даним позовом після спливу, встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача Фонду комунального майна Вишгородського району є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Вишгородського району залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2011 р. у справі №17/075-11 залишити без змін.

Матеріали справи №17/075-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТищенко О.В.

СуддіЧорна Л.В.

Іваненко Я.Л.