Постанова № 18498635, 18.08.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.08.2011 р. справа №41/180пн

Донецький апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Величко Н.Л.

Суддів Азарової З.П., Склярук О.І.

При секретарі Натаріній О.О.

За участю представників сторін:

Прокурор не з'явився

від позивача: не з'явились

від відповідача та скаржників: ОСОБА_1. за довіреностями

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Меркурій”, м. Харцизьк, ОСОБА_2, м. Харцизьк, та ОСОБА_3, м. Харцизьк

на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. (підписане 01.11.2010р.) № 41/180пн (суддя Гончаров С.А.)

за позовом: Прокурора м. Харцизька в інтересах держави в особі Харцизької міської ради, м. Харцизьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Меркурій”, м. Харцизьк

про визнання недійсним статуту, установчого договору ТОВ фірма „Меркурій”, скасування державної реєстрації ТОВ фірма „Меркурій”

встановив:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. (підписане 01.11.2010р.) по справі №41/180пн (суддя Гончаров СА.) позовні вимоги Прокурора м. Харцизька в інтересах держави в особі Харцизької міської ради, м. Харцизьк, задоволені у повному обсязі.

Визнано недійсним установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Меркурій”.

Визнано недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Меркурій”, зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Харцизької міської ради народних депутатів м. Харцизька № 143-р від 26.02.1996р.

Визнано недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", державну реєстрацію редакції якого проведено 11.12.2007р.

Скасовано державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій".

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення

Відповідач з прийнятим рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурору м. Харцизька в інтересах держави в особі Харцизької міської ради, м. Харцизьк.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи , неправильно застосовані норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що викладені судом першої інстанції висновки стосовно виключних прав на реорганізацію приватизованого підприємства його колишнього власника-Харцизької міської ради, на підставі прийняття колегіального рішення, передбаченого положеннями ст. 20 ЗУ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», при винесенні рішення по суті, зроблені на підставі помилкового аналізу діючих норм матеріального права, за відсутністю балансу між наведеними правовими нормами та юридичним аналізом контексту спірних правовідносин.

Скаржник посилається на те, що викладені у рішенні суду першої інстанції висновки щодо порушення порядку внесення в установчий договір внесків фізичних осіб, зроблені при неповному зв'язуванні обставин, що мають значення для справи та спростовуються нормами матеріального права.

Відповідач посилається на постанову КМУ від 29.04.1994р. за № 276 "Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", відповідно до якої у разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства (універсальне правонаступництво) приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об'єкт. Скаржник вважає, що саме таким документом, який засвідчував право власності на зазначений об'єкт ( цілісний майновий комплекс КП Центральний міській ринок м. Харцизька) та визначав правомочність внесення фізичними особами своїх внесків, був договір відчуження державного майна, посвідчений 02. 06. 1995р. державним нотаріусом Нагорняк Т. А., що засвідчує реєстровий напис № 2914.

Апелянт вважає, що господарський суд, встановивши ту обставину, що у справі по визнанню недійсними установчих документів, предметом позову є визнання недійсним установчого договору, зобов'язаний був залучати до участі у справі всіх учасників (засновників) товариства як сторони договору.

ОСОБА_2, засновник ТОВ фірма "Меркурій", з прийнятим рішенням суду не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. по справі №41/180пн скасувати та припинити провадження по справі.

ОСОБА_3, засновник ТОВ фірма "Меркурій", також з прийнятим рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. по справі №41/180пн скасувати та припинити провадження по справі.

У обґрунтування апеляційних скарг скаржники посилаються на те, що рішенням суду першої інстанції порушуються їх права та законні інтереси. Заявники вказують, що оскільки вони є засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма „Меркурій”, то повинні були бути залученні до участі у розгляді справи. Вважають, що відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України спір в частині визнання установчих документів не підвідомчий господарському суду. При цьому, посилається на статтю 26 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої при обєднанні кількох повязаних між собою вимог, одні з яких підвідомчі районному (міському) суду, а інші господарському суду, всі вони підлягають розглядові районним (міським) судом.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Прокурор та позивач не надали відзивів на апеляційні скарги, своїх представників у судове засідання не направили.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність представників прокурора та позивача за наявними у матеріалах справи доказами, оскільки їх явка при порушенні апеляційного провадження у справі та при відкладенні справи була визнана необов'язковою, про день та час судового засідання вони були повідомлені належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

4.Апеляційною інстанцією встановлено:

З Свідоцтва про державну реєстрацію Комунального підприємства „Центральний міський ринок” вбачається, що згідно рішення виконавчого комітету Харцизької міської ради народних депутатів від 07.07.1993 року № 497/1 було проведено державну реєстрацію Комунального підприємства „Центральний міський ринок”, про що здійснено запис в реєстровій книзі № 140 від 15.07.1993 року, тобто засновником Комунального підприємства „Центральний міський ринок” була Харцизька міська рада народних депутатів.

Рішенням Харцизької міської ради народних депутатів від 01.06.1995р. було затверджено перелік об'єктів, що підлягають приватизації у 1995 році. До даного переліку увійшло Комунальне підприємство „Центральний міський ринок”, про що було розміщено відповідне повідомлення у засобі масової інформації - газеті „Родина” від 27.05.1995 р.

08.06.1994 року виконавчим комітетом Харцизької міської ради народних депутатів Товариству покупців, утвореному колективом Центрального міського ринку, видано Свідоцтво № 405 в підтвердження того, що Товариство покупців зареєстровано рішенням виконавчого комітету Харцизької міської ради народних депутатів.

Наказом Фонду держмайна України в м. Харцизьку № 9 від 28.04.1995р. була затверджена комісія по інвентаризації та оцінки вартості майнового комплексу Центрального міського ринку.

Представником Фонду держмайна України в м. Харцизьку 23.05.1995р. була затверджена Оцінка вартості цілісного майнового комплексу Центральний міський ринок м. Харцизька, якою встановлена вартість даного майна - 3442309000 крб.

26.05.1995 року між Фондом державного майна України в м. Харцизьку (продавцем) та Товариством покупців, що зареєстровано виконкомом 08.06.1994 року за №406 (покупцем) було укладено договір № 5 купівлі-продажу державного майна при викупі Центрального міського ринку в м. Харцизьку, відповідно до якого Товариство покупців Центрального міського ринку придбало у власність цілісний майновий комплекс міського ринку, що розташований у м. Харцизьку.

Майно, щодо якого було укладено договір купівлі-продажу № 5 від 26.05.1995 року, було передано Товариству покупців Центрального міського ринку згідно Акту передачі майна державного комунального підприємства „Центральний міський ринок” від 18.07.1995р. Сплата повної вартості наведеного об'єкта приватизації підтверджується приватизаційним платіжним дорученням №2 від 07.06.1995р., приватизаційним платіжним дорученням - ордером №1 від 07.06.1995р., платіжний дорученням №124 від 17.05.1995р.

01.09.1995 року між фізичними особами, було підписано установчий договір про створення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій”.

Відповідно до п. 2.1. наведеного установчого договору, предметом договору є перетворення комунального підприємства „Харцизький Центральний міський ринок” у товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Меркурій”.

Пунктом 2.14 установчого договору передбачено, що уставний фонд Товариства в розмірі 3442309000 карбованців сформований за рахунок внесків Учасників Товариства, та визначено розмір часток кожного з учасників.

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій”, затвердженого загальними зборами учасників товариства, оформленими протоколом № 1 від 01.09.1995 року, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Меркурій” є підприємством, створеним у процесі приватизації комунального підприємства „Харцизький Центральний міський ринок” у відповідності до Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)” шляхом викупу комунальної власності м. Харцизька Товариством покупців, створеним членами трудового колективу Харцизького Центрального міського ринку, зареєстрованим виконкомом 08.06.1994 року №405 (п. 1.1. Статуту).

Пунктом 1.4. наведеного Статуту визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій” є правонаступником комунального підприємства „Харцизький Центральний міський ринок” та має організаційно-правову форму Товариство з обмеженою відповідальністю (п. 3.1. Статуту).

Пунктом 6.1. Статуту передбачено, що статутний фонд Товариства в розмірі 3442309000 карбованців у вигляді основних виробничих фондів та оборотних коштів сформований за рахунок внесків Учасників Товариства (членів Товариства покупців) при викупі майна комунального підприємства „Харцизький Центральний міський ринок”.

26.02.1996 року головою Харцизької міської ради народних депутатів було прийнято розпорядження № 143-р щодо перереєстрації Державного комунального підприємства „Центральний міський ринок” в Товариство з обмеженою відповідальністю „Меркурій”; виключення з державного реєстру державного комунального підприємства Центральний міський ринок; внесення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій” до державного реєстру.

26.02.1996 року виконавчим комітетом Харцизької міської ради видано свідоцтво № 05494171 про державну реєстрацію субєкта діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій”.

Згідно акту передачі майна Товариства покупців Центрального міського ринку Товариству з обмеженою відповідальністю „Меркурій” від 12.03.1996 року, Товариством покупців Центрального міського ринку передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурій” прийнято до свого статутного фонду майно цілісного майнового комплексу Центрального міського ринка вартістю 3442309тис. крб., що було прийнято Товариством покупців у Представництва Фонду державного майна України в м. Харцизьку за актом передачі від 18.07.1995 року.

Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій”, результати яких оформлено протоколом від 05.12.2007 року, затверджено у новій редакції Статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій”, державну реєстрацію редакції якого проведено 11.12.2007 року.

Згідно нової редакції Статуту, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій” є правонаступником всіх прав та обовязків приватизованого на основі Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)” комунального підприємства „Центральний міський ринок”.

Пунктом 1.5. Статуту у новій редакції визначено склад учасників Товариства; пунктом 6.2. визначено, що статутний капітал товариства дорівнює 34423,09 грн.; пунктом 6.3. передбачено, яким чином відбувається розподіл Статутного капіталу між Учасниками.

5. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника скаржників судова колегія дійшла висновку, про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Щодо доводів скаржників про те, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що питання реорганізації комунального підприємства "Центральний міській ринок", в процесі його приватизації товариством покупців комунального підприємства "Центральний міській ринок", зокрема, його перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" мало вирішуватися виключно власником підприємства - Харцизькою міською радою народних депутатів шляхом прийняття відповідного рішення в порядку, визначеному ст. 20 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" та нормами ст. 34 Закону України "Про підприємства", то судова колегія їх не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України „Про підприємства в Україні ”, що діяв на момент реєстрації відповідача, ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

Наведені положення свідчать про те, що будь-яка реорганізація підприємств, в тому числі і їх перетворення повинна здійснюватись виключно за рішенням власника.

При цьому, відповідно до статті 7 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування ” (що був чинний на момент виникнення спірних відносин), комунальна власність становить основу місцевого господарства.

Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів.

Стаття 6 цього ж закону, визначала, що місцеве господарство складається з підприємств (об'єднань), організацій, установ, об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури, які є комунальною власністю.

Тобто, законодавство прямо відносило відповідні підприємства до обєктів права комунальної власності, до власності відповідних Рад народних депутатів.

Згідно п. 2.11 Порядку створення та реєстрації товариства покупців у процесі приватизації, яке затверджено наказом Фонду державного майна України від 25.05.1993р. № 235, товариство покупців з дня його реєстрації набуває повноважень: подання заяви на приватизацію; участі в аукціоні, конкурсі та викупі підприємства; одержання кредитів; укладення договору купівлі-продажу; прийняття майна у власність; підготовки установчих документів і вирішення інших організаційних питань щодо створення на основі придбаного майна господарського товариства або іншого виду підприємства; відкриття банківських рахунків; виступати позивачем або відповідачем в органах суду чи арбітражному суді.

Пунктом 7 Порядку створення та реєстрації товариства покупців у процесі приватизації, яке затверджено наказом Фонду державного майна України від 25.05.1993р. № 235, визначено, що Товариство покупців припиняє свою діяльність: на підставі рішення загальних зборів, прийнятого одноголосно; після досягнення поставленої при його створенні мети; з підстав, передбачених чинним законодавством.

Рішення про ліквідацію товариства покупців у 3-денний строк подається до органу приватизації, який зареєстрував товариство.

Згідно п. 3.1.13 Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації", яке затверджено наказом Фонду державного майна України від 02.02.1995р. № 102, яке було чинне у 1995 році, з метою здійснення подальшої господарської діяльності покупець вибирає організаційно-правову форму у відповідності з чинним законодавством та в двомісячний термін з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу проводить реєстрацію підприємства. З моменту реєстрації підприємства товариство покупців структурного підрозділу припиняє свою діяльність.

Пунктом 3.1.14 зазначеного Положення визначено, що в десятиденний строк з моменту підписання договору купівлі-продажу орган приватизації повідомляє органи статистики та органи, які проводять державну реєстрацію підприємств та організацій, про приватизацію орендованого майна. Після реєстрації підприємства, створеного на базі приватизованого майна, орендне підприємство та організація орендарів підлягає вилученню з державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно п.2 ст.11 Закону України від 06.03.1992р. № 2171-XII "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній у 1995 та 1996 році) при викупі підприємства його новий власник стає правонаступником майнових прав і обов'язків приватизованого державного підприємства.

Таким чином, відповідно до законодавства, яке діяло на момент приватизації невеликих державних підприємств, приватизація майна здійснювалося товариством покупців товариство з чітко визначеними повноваженнями, яке за результатами приватизації набувало статус власника приватизованого майна і яке мало повноваження на базі приватизованого майна створювати юридичну особу з визначеною товариством організаційно правовою формою. Повноваженнями щодо перетворення підприємств з комунальною формою власності у юридичну особу з іншою організаційно-правовою формою товариство покупців не було наділено.

З матеріалів справи, зокрема акту передачі майна державного комунального підприємства „Центральний міський ринок” від 18.07.1995р. вбачається, що Товариством покупців було передано саме майно комунального підприємства „Центральний міський ринок ”.

У даному випадку Комунальне підприємство „Центральний міський ринок” було обєктом права комунальної власності Харцизької міської ради народних депутатів, а тому будь-які питання його реорганізації, зокрема, перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю фірму „Меркурій” повинно було бути вирішено саме власником Харцизькою міською радою народних депутатів шляхом прийняття останнім відповідного рішення в порядку, визначеному ст. 20 Закону України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”.

Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи не має рішення Харцизької міської ради про реорганізацію Комунального підприємства „Центральний міський ринок” у Товариство з обмеженою відповідальністю фірму „Меркурій”. З матеріалів справи та наданих пояснень сторін вбачається, що таке рішення взагалі не приймалось.

Щодо посилання відповідача на те, що після прийняття рішення про приватизацію Комунального підприємства „Центральний міський ринок” позивач делегував свої права власника регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Харцизьку, а тому з цього моменту не вимагалось його рішення щодо реорганізації підприємства, а всі права власника виконував орган приватизації, то суд першої інстанції правомірно не прийняв їх до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

Також, ч. 4 ст. 12 наведеного закону і п.6 ст.7 ч. 1 ст. 8 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) передбачають, що з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства щодо нього припиняється чинність частин третьої, п'ятої, шостої статті 10, частин першої, третьої статті 12, частини другої статті 24, частини третьої статті 25 Закону Української РСР "Про підприємства в Українській РСР" в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безплатно, списання майна, в частині придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій заостаннітрироки.

Тобто, законодавством про приватизацію чітко визначені положення загального законодавства, що регулювало діяльність підприємств в Україні, які не розповсюджуються на підприємства, майно яких приватизується. Положень щодо переходу прав власника підприємства від місцевих Рад народних депутатів до органів приватизації законодавство не містить.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” у зазначеній редакції підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які визначають початкову ціну продажу на аукціоні, за конкурсом або ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації; проводять реорганізацію або ліквідацію державного підприємства.

Тобто, проведення реорганізації або ліквідації державного підприємства, як комплексу дій направлених на зміну правового статусу, організаційної структури, структури майнових активів і т. ін. законодавством покладено саме на орган приватизації. Проте, проведення таких дій можливе виключно за наявності рішення власника підприємства у відповідності до наведеної статті ст. 34 Закону України „Про підприємства в України”.

Крім того, судова колегія зазначає, що органом приватизації - регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Харцизьку також не приймалось рішення про реорганізацію Комунального підприємства „Центральний міський ринок”. Таке рішення до матеріалів справи не долучено, сторонами пояснено про його відсутність.

Як вбачається з Установчого договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма „Меркурій”, зокрема, пункту 2.1., рішення про перетворення Комунального підприємства „Центральний міський ринок” у Товариство з обмеженою відповідальністю фірму „Меркурій” було прийняте засновниками останнього фізичними особами. Цим пунктом прямо визначено, що договір укладений сторонами є "договором про перетворення Комунального підприємства "Центральний міський ринок" у Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Меркурій".

Судова колегія вважає, що матеріали справи свідчать про те, що перетворення Комунального підприємства „Центральний міський ринок” у Товариство з обмеженою відповідальністю фірму „Меркурій” було здійснено фізичними особами - засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Меркурій” у спосіб не передбачений законодавством про приватизацію і прямо суперечить законодавству, що регулювало діяльність підприємств в Україні.

Тобто суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення законодавства, яке допущено при створенні підприємства і яке неможливо усунути.

Посилання відповідача на розпорядження голови Харцизької міської ради народних депутатів № 143-р від 26.02.1996 р. щодо перереєстрації ДКП „Центральний міський ринок” в ТОВ фірма „Меркурій”, як на обставину, яка або може замінити собою рішення про реорганізацію (перетворення) підприємства або на вираз подальшої згоди власника на здійснену реорганізацію (перетворення) суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на таке.

Законом України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування ” були передбачені самоврядні повноваження органів місцевого самоврядування та повноваження, делеговані ним державою.

Зокрема, п. 2 частини 2 статті 42 вищезазначеного закону визначалось, що виконавчий комітет міської (міста обласного підпорядкування) Ради реєструє підприємства (об'єднання), організації і установи, інші суб'єкти підприємницької діяльності та їх статути.

Таким чином прийняття розпорядження № 143-р від 26.02.1996 р. про перереєстрацію, виключення з реєстру, включення до реєстру ніяким чином не може бути ототожнена з вираженням волі власника на перетворення належного йому підприємства, а є лише виконанням публічно-правових функцій з проведення відповідних реєстраційних дій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Меркурій” є такими, що не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при його прийнятті та затвердженні, не можуть бути усунені, та його положення порушують права та охоронювані законом інтереси Харцизької міської ради як власника Комунального підприємства „Центральний міський ринок”.

Щодо доводів скаржників про непідсудність даної справи господарському суду, то судова колегія їх не бере до уваги, оскільки виходячи з предмету позову спір стосується спору про право, тому він підсудний господарському суду.

Доводи, що це є корпоративний спір не підтверджується ні матеріалами справи, ні доводами позовної заяви, так як Прокурором м. Харцизька даний позов поданий в інтересах держави в особі Харцизької міської ради, як власника та засновника Комунального підприємства "Центральний міський ринок".

Заперечення відповідача щодо відсутності у позивача субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання позову спростовуються, зважаючи на висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні по справі N 1-10/2004, яким надано офіційне тлумачення поняттю "охоронюваний законом інтерес".

У спірних правовідносинах, прагнення позивача усунення порушень законодавства, які допущені щодо його прав власника , є самостійним об'єктом судового захисту і підлягає правовій охороні.

Посилання відповідача на наявність іншої (2007 року) редакції статуту і „не існування” внаслідок цього первинної редакції до уваги не приймаються, оскільки сам факт існування останньої редакції не може вирішити спір про визнання недійсним статуту відповідача у його первісній редакції, який існує внаслідок порушення законодавства на момент існування первісної редакції статуту.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про підприємництво” в редакції, що діяла на момент державної реєстрації відповідача, для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються, зокрема, рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом; статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва.

Тобто установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Меркурій” стали підставою для державної реєстрації наведеного субєкта 26.02.1996 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про господарські товариства”, в редакції, чинній на момент складання установчих документів ТОВ „Меркурій” акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору.

Згідно п. 18.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/334 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств” судовий порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності встановлений, зокрема, для випадків визнання недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, установчих документів.

У разі виникнення спору про визнання установчих документів підприємства недійсними позов може бути поданий на підставі як пункту 2 статті 34 Закону України „Про підприємства в Україні”, так і частини 18 статті 8 Закону України „Про підприємництво”, тобто про скасування державної реєстрації.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про підприємництво”, скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду в разі, зокрема, визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування в судовому порядку державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій”, та, правомірно позовні вимоги прокурора в цій частині задовольнив.

Щодо доводів апеляційних скарг ОСОБА_2, м. Харцизьк, та ОСОБА_3, м. Харцизьк, які є засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма „Меркурій”, то судова колегія їх не приймає з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, законність та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована у ст.14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

При цьому, оскаржуване судове рішення повинне безпосередньо стосуватися прав та обовязків скаржника, тобто в рішенні суду повинно безпосередньо розглядатися й вирішуватися спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник або рішення містить судження про права та обовязки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Апеляційна інстанція зазначає, що відповідачем у справі №41/180пн, предметом якої є визнання недійсним статуту, установчого договору ТОВ “Фірма „Меркурій”, скасування державної раєстації “Фірма „Меркурій” є господарське товариство.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. у справі №41/180пн визнано недійсним установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій”; недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій”, зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Харцизької міської ради народних депутатів м. Харцизька № 143-р від 26.02.1996р.; недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій”, державну реєстрацію редакції якого проведено 11.12.2007р.; скасувано державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Меркурій”.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обовязків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обовязки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обовязки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення міститься висновки суду про права та обовязки цієї особи, або резолютивної частині рішення суд прямо вказав про права та обовязки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обовязків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

За таких підстав, судова колегія вважає, що посилання заявників апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на порушення їх прав та інтересів при вирішенні справи №41/180пн є безпідставними та оскаржуване судове рішення за даним спором ніяким чином не зачіпає прав та обовязків скаржників.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. (підписане 01.11.2010р.) у справі № 41/180пн залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Меркурій” м. Харцизьк, ОСОБА_2, м. Харцизьк, та ОСОБА_3, м. Харцизьк, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий суддя-доповідач Н.Л. Величко

Судді З.П. Азарова

О.І. Склярук

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.08.2011р.

Надруковано 8 примірників:

2 сторонам по справі

1 - у справу, 1 господ. суду 1-апеляц. господ. суду

1 - прокурору

2 - скаржникам