Постанова № 18498025, 29.07.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.07.2011 р. справа №20/41

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Геза Т.Д.

суддів:

при секретарі:Будко Н.В., Зубченко І.В.

Бабечко А.Д.

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_1 по довір. б/н від 10.11.10р. від відповідача:ОСОБА_2 по довір. б/н від 14.06.11р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю

"УТН Восток" м. Київ

на рішення господарського суду Донецької області

від19.05.2011 року

по справі№20/41

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"УТН Восток" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком" м. Донецьк предмет спору стягнення заборгованості за поставлене пальне в сумі 511 417,58грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УТН Восток" м. Київ (далі по тексту ТОВ "УТН Восток") звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком" м. Донецьк (далі по тексту ТОВ "ТД "Альтком") про стягнення заборгованості за пальне в сумі 511 417,58грн., поставлене згідно видаткових накладних, доданих до позову.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.05.11р. по справі №20/41 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено первинними документами факту поставки та прийняття товару відповідачем за накладними доданими до позову.

ТОВ "УТН Восток" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 19.05.11р. по справі №20/41 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо недоведеності вимог, оскільки на його думку, позивачем надано належні та допустимі докази, які свідчать про наявність у нього права вимоги у відповідача заборгованості в сумі 511 417,58грн. за поставлене за видатковими накладними пальне.

Скаржник посилається на те, що усі видаткові накладні підписані як з боку продавця, так і з боку покупця відповідними уповноваженими особами, та скріплені печатками підприємств, що як він вважає, свідчить про фактичне здійснення господарської операції.

Позивач в апеляційній скарзі також зазначає, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги письмові пояснення ТОВ "УТН Восток", в яких позивач зазначав, що зазначені у видаткових накладних договір №Z01-401 від 27.04.07р. та договір №СК Симфер. С-к від 01.08.09р. між сторонами не укладались, та у видаткові накладні внесені помилково.

ТОВ "ТД "Альтком" відзиву на апеляційну скаргу не надало.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні 25.07.11р. представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо недоведеності вимог, оскільки на його думку, позивачем надано належні та допустимі докази, які свідчать про наявність у нього права вимоги у відповідача заборгованості в сумі 511 417,58грн. за поставлене за видатковими накладними пальне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на те, що на виконання усної домовленості з відповідачем, в період з 31.01.08р. до 17.08.09р. позивачем було реалізовано відповідачу, згідно довіреностей ЯЛР №750090 від 01.05.08р. та ЯПН №914168 від 19.08.09р., нафтопродукти на загальну суму 911417,58грн., згідно видаткових накладних, а саме:

від 31.01.08р. №Z01-42869 на суму 3 912,90грн.;

від 31.01.08р. №Z01-42870 на суму 8 515,10грн.;

від 29.02.08р. №Z01-46750 на суму 170 305,97грн.;

від 29.02.08р. №Z01-46751 на суму 73 790,48грн.;

від 31.03.08р. №Z01-49947 на суму 218 988,05грн.;

від 31.03.08р. №Z01-49948 на суму 264 133,61грн.;

від 30.04.08р. №Z01-53884 на суму 71 505,84грн.;

від 30.04.08р. №Z01-53885 на суму 38 765,63грн.;

від 17.08.09р. №Z15-064871 на суму 61 500грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками підприємств.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, що також не спростовано сторонами по справі, втім цивільні права та обовязки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обовязки.

З викладеного вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобовязання, позивач в свою чергу зобовязався здійснити передачу товару (нафтопродукти), а відповідач в свою чергу, мав прийняти та оплатити отримані нафтопродукти.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами мають ознаки договору купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статей 638 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Частина 1 ст. 656 Цивільного кодексу України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.2 ст. 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Проте, відповідач свої зобовязання з оплати отриманих нафтопродуктів оплатив частково, в сумі 400 000грн., у звязку з чим сума заборгованості за поставлені нафтопродукти за вищезазначеними видатковими накладними склала 511 417,58грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Виходячи з того, що письмового договору між сторонами укладено не було, до даних правовідносин слід бути застосовані приписи ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.10р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №04/01/286 від 08.12.10р. про сплату заборгованості протягом 7 днів, відповідно до приписів ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Факт направлення позивачем вимоги підтверджується описом вкладення до цінного листа від 09.12.10р. та фіскальним чеком №1394 від 09.12.10р. (арк. справи 19).

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, а отримані нафтопродукти без оплати.

Глава 50 Цивільного кодексу України, передбачає підстави та умови припинення зобовязання. Зобовязання відповідача оплатити отримані нафтопродукти не припинено

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що зазначені у видаткових накладних договір №Z01-401 від 27.04.07р. та договір №СК Симфер. С-к від 01.08.09р. між сторонами не укладались, та у видаткові накладні внесені помилково.

Відповідач на час розгляду справи апеляційною інстанцією не надав суду доказів укладання між сторонами даних договорів, чим підтвердив помилковість вказання їх у спірних накладних, так і не надав доказів сплати отриманого товару, за спірними накладними.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 511 417,58грн. за поставлене, згідно видаткових накладних перелічених у позові пальне, документально підтверджені, нормативно обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 19.05.11р. по справі №20/41 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, п.3 ч.1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН Восток" м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.05.11р. по справі №20/41 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН Восток" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком" м. Донецьк про стягнення заборгованості за пальне в сумі 511 417,58грн., поставлене згідно видаткових накладних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтком" м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 85; поштова адреса: 83001, м. Донецьк, пр-т. 25 річчя РККА, 1В; р/р 26004051700946 у філії ДРУ КБ "Приватбанк", МФО 335496, ЄДР 32628342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН Восток" м. Київ (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 33/162 (корпус А); адреса для кореспонденції: вул. Козацька, 120/4; р/р 2600632379701 в філії АБ "Південний" в м. Києві, МФО 320917) заборгованість за пальне в сумі 511 417,58грн., витрати по сплаті державного мита за подання позову в сумі 5 114,18грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн., витрати за подання апеляційної скарги в сумі 2 557,09грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий:Т.Д. Геза

Судді:Н.В. Будко

І.В. Зубченко

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. господарському суду