Рішення № 18497009, 29.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 р. Справа № 5010/1658/2011-27/97

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В.,

при секретарі судового засідання Осудар І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" (Юридична адреса:

вул. Першотравнева, 60 А, смт. Глибока, Глибоцький район, Чернівецька

область, 60400; Поштова адреса: вул. Севастопольська, 18 а, м. Чернівці,

Чернівецька область, 58008)

до відповідача: Селянсько - фермерського господарства ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в сумі 12 960, 74 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явились.

Від відповідача: не з'явились.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Селянсько - фермерського господарства ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованості в сумі 12 805, 42 гривень, з яких 12 601, 90 гривень - основний борг та 203, 52 гривень - пеня.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.08.2011 року порушено провадження у справі № 5010/1658/2011-27/97, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 01.09.2011 року.

Ухвалою суду від 01.09.2011 року розгляд справи відкладався на 29.09.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом письмових доказів.

Представник позивача в судове засідання від 29.09.2011 року не з'явився, проте, в порядку ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав до суду заяву № 546 від 20.09.2011 року про збільшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої просить стягнути з відповідача 12 960, 74 гривень заборгованості, з яких 12 601, 90 гривень - основного боргу і 358, 84 гривень - пені та понесені судові витрати. Заяву прийнято судом до розгляду. Спір розглядається відповідно до збільшених позовних вимог.

Крім того, позивач направив до суду заяву (Вх. № 7847/2011 - свх. від 22.09.2011 року), в якій просить розглянути спір без участі повноважного представника.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справу, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" (покупець) та Селянсько - фермерським господарством ОСОБА_1 (продавець), 11.03.2011 року укладено договір № 56/02 від 11.03.2011 року, згідно п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує мелясу бурякову виробництва українських цукрових заводів.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1 тонну меляси становить 990, 00 гривень (в т.ч. ПДВ).

Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що оплата здійснюється на підставі виставлених продавцем рахунків на кожну партію товару на умовах попередньої оплати.

Позивачем за період з 15.03.2011 року по 24.03.2011 року перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 990 000, 00 гривень за партію меляси в кількості 1 000 тонн, про що свідчать платіжні доручення: № 216 від 21.03.2011 року на суму 148 500, 00 гривень, № 200 від 16.03.2011 року на суму 247 500, 00 гривень, № 227 від 23.03.2011 року на суму 148 500, 00 гривень, № 212 від 18.03.2011 року на суму 148 500, 00 гривень, № 110 від 22.03.2011 року на суму 20 000, 00 гривень, № 225 від 22.03.2011 року на суму 79 000, 00 гривень, № 177 від 15.03.2011 року на суму 99 000, 00 гривень.

На підставі товарної накладної № 31 від 25.03.2011 року відповідачем поставлено продукцію на суму 969 398, 10 гривень. Крім того, 29.03.2011 року позивачу повернено кошти в сумі 8 000, 00 гривень.

Отже, борг відповідача перед позивачем за недопоставлений товар становить 12 601, 90 гривень.

Позивач, 04.07.2011 року звертався до відповідача з вимогою № 415 про повернення коштів в сумі 12 601, 90 гривень. Факт отримання вимоги представником відповідача підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення "Укрпошти" від 04.07.2011 року та фіскальний чек № 1234. Відповідач відповіді на претензію не подав, кошти не повернув.

Як встановлено п. 5.2. договору сторони несуть відповідальність за несвоєчасність виконання умов договору. Винна сторона виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недоданої продукції або суми несплаченої частини продукції, за кожний день прострочки, до моменту виконання умов договору. Сплата пені не звільнює сторони від виконання зобов'язань по даному договору.

На підставі даного пункту договору відповідачу нараховано 358, 84 гривень - пені (за період з 16.07.2011 року по 20.09.2011року).

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими з наступних підстав.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України передбачено наступне: якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що відповідачем поставлено товар на суму меншу, а ніж та, яка сплачена йому позивачем, як передоплата. Відповідно, на підставі наведених вище норм Закону кошти в сумі 12 601, 90 гривень підлягають поверненню на користь позивача.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 цього ж кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Умовами договору № 56/02 від 11.03.2011 року (п. 5.2. договору) передбачено, що сторони несуть відповідальність за несвоєчасність виконання умов договору. Винна сторона виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недоданої продукції або суми несплаченої частини продукції, за кожний день прострочки. Сплата пені не звільнює сторони від виконання зобов'язань по даному договору.

Таким чином, відповідачу правомірно нараховано 358, 84 гривень - пені (за період з 16.07.2011 року по 20.09.2011року).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі в межах позовних вимог заявлених у відповідності до заяви про збільшення позовних вимог. Оскільки, у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення чи збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 629, 655, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" (Юридична адреса: вул. Першотравнева, 60 А, смт. Глибока, Глибоцький район, Чернівецька область, 60400; Поштова адреса: вул. Севастопольська, 18 а, м. Чернівці, Чернівецька область, 58008) до відповідача: Селянсько - фермерського господарства ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості в сумі 12 960, 74 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з Селянсько - фермерського господарства ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" (Юридична адреса: вул. Першотравнева, 60 А, смт. Глибока, Глибоцький район, Чернівецька область, 60400; Поштова адреса: вул. Севастопольська, 18 а, м. Чернівці, Чернівецька область, 58008; ідентифікаційний код: 30844146) - 12 960, 74 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень сімдесят чотири копійки) заборгованості, з яких 12 601, 90 гривень - основний борг, 358, 84 гривень - пеня, а також 129, 61 гривень (сто двадцять дев'ять гривень шістдесят одну копійку) - сплаченого державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяМихайлишин В.В.

Повне рішення складено 29.09.2011 року

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

____ І.В.Григорчук 29.09.11