Рішення № 1848070, 10.07.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.2008 Справа № 10/135

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Свалява-Міськбуд”, с. Голубине Свалявського району

до Обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго”, м. Ужгород

про стягнення 2461,40 грн., в т.ч. 1938грн. основного боргу за надані послуги, 441,30грн. інфляційних, 82,10грн. 3% річних

Суддя І.В.Івашкович

Представники:

від позивача Бендас М.В., довіреність №84 від 23.06.08; Дев’ян М.В., довіреність №85 від 23.06.08

від відповідача: Нанівський В.В., юрисконсульт, довіреність №108 від 07.02.08

У судовому засіданні 23.06.08 оголошувалась перерва до 04.07.08 11 годин 30 хвилин, перерву продовжено до 10.07.08 12 годин.

СУТЬ СПОРУ: ТОВ „Свалява-Міськбуд”, с. Голубине Свалявського району звернулось з позовом до обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго” м. Ужгород про стягнення 2461,4 грн., в т.ч. 1938грн. основного боргу за надані послуги, 441,30грн. інфляційних, 82,10грн. 3% річних.

Позов мотивує тим, що відповідно до досягнутої між сторонами домовленості відповідачу протягом жовтня-листопада 2006р. було надано послуги автокрана, за які останній мав провести розрахунки на підставі актів виконаних робіт. Зазначає, що всього відповідачу було надано послуги автокрана на загальну суму 2688грн., що підтверджується актами виконаних робіт. Однак зобов’язання по оплаті відповідач виконав частково, перерахувавши позивачу платіжними дорученнями №2872 від 17.10.06, №2927 від 23.10.06 суму 750грн. Внаслідок неповної оплати за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 1938грн.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України відповідачу із простроченого богу нараховано до оплати інфляційні в розмірі 441,30грн. та 3% річних в розмірі 82,10грн. за прострочку з 06.10.06 по 31.03.08.

Представниками позивача в процесі судового розгляду позов підтримано в повному обсязі. Наполягають на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обґрунтування та підтвердження їх підстав доданими документальними доказами.

Відповідач згідно з поданим письмовим відзивом на позов проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на такі підстави заперечень, як відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг. Посилаючись на норми ст.67 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 208, 207 Цивільного кодексу України, стверджує про обов’язкову наявність підписаного сторонами письмового договору як підстави виникнення цивільних прав і обов’язків сторін. Окрім того, зазначає, що акти виконаних робіт, на які посилається позивач, не можуть вважатися доказами надання послуг, оскільки такі акти не затверджено уповноваженою від імені „Закарпаттеплокомуненерго” особою.

Представником відповідача підтримано позицію заперечень проти позову, викладену у письмовому відзиві.

Заслухавши доводи і заперечення сторін, дослідивши матеріали справи,

ВСТАНОВИВ:

Із фактичних обставин і матеріалів слідує, що згідно з підписаними та скріпленими круглими печатками з боку ТОВ „Свалява-Міськбуд”, як виконавця, та ОКП „Закарпаттеплокомуненерго”, як замовника, актами про виконання робіт від 06.10.06, від 20.11.06, від 16.11.06, від 28.11.06 (копії актів додано), позивачем за замовленням відповідача було надано послуги по роботі автокрану на загальну суму 2688грн. За вказані послуги відповідач здійснив часткові розрахунки, а саме, платіжними дорученнями №2927 від 23.10.06, №2872 від 17.10.06 здійснив оплату послуг за жовтень 2006р. на суму 750грн. Внаслідок неповної оплати за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 1938грн., про примусове стягнення якої позивач звернувся з даним позовом.

Аналізуючи зміст та правову природу спірних правовідносин сторін, суд констатує такі висновки.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що відповідно до вимог ст.ст. 203, 207, 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами мають вчинятися в письмовій формі, що в даному випадку не було дотримано.

Разом з тим, виходячи із змісту норм ст.218 Цивільного кодексу України, суд констатує, що недодержання сторонами в даному випадку письмової форми правочину не породжує наслідків його недійсності. Відповідно до абз. 2 п.1 ст.218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину може доводитись письмовими доказами, іншими доказами, крім свідчень свідків. В даному випадку відповідачем не подано жодного доказу на спростування факту надання йому послуг автокрану згідно з актами виконаних робіт, на які посилається позивач.

Окрім того, нормами п.8 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що у випадку, якщо договір між сторонами не укладено, однак, одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із регламентації вищенаведених правових норм, суд констатує, що в даному випадку підписані та скріплені круглими печатками обох сторін спірні акти про виконання робіт є підтвердженням виникнення між сторонами відносин, які за правовою природою відповідають договору про надання послуг, врегульованому нормами гл.63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України замовник (відповідач) має оплатити виконавцю (позивачу) вартість послуг у розмірі, встановленому двосторонніми актами про виконання робіт.

Оскільки строк оплати послуг сторонами не встановлено, то зобов’язання по оплаті відповідачем має бути виконано у строк відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, а саме, у семиденний строк від дня пред’явлення позову.

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що вимогу про оплату спірних послуг відповідачу було заявлено надісланою претензією №93 від 06.12.07, яка відповідачем отримана 07.12.07 (у справі наявна копія поштового повідомлення від 07.12.07 про вручення рекомендованого поштового відправлення № 243570). Таким чином, повні розрахунки за послуги автокрана відповідач мав здійснити до 14.12.06.

Оскільки зобов’язання по оплаті відповідач в повному обсязі не виконав, позивачем правомірно із простроченого боргу нараховано на підставі ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні та 3% річних. Однак, виходячи з вищевикладених висновків про кінцевий термін оплати 14.12.07, судом проведено перерахунок інфляційних та 3% річних із простроченого боргу за період прострочки з 15.12.07 по 31.03.08 (кінцева дата згідно з розрахунком позивача) та визначено, що стягненню підлягають сума 208,24грн. інфляційних та 17,05грн. 3% річних.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково стягується сума 2163,29грн., в т.ч. 1938грн. основного боргу, 208,24грн. інфляційних, 17,05грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

За правилами ст.49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 89,76грн. та 103,84грн. –по оплаті інформаційно-технічних послуг.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго” (м.Ужгород, вул.Брестська,3, І.К. 05465241) на користь ТОВ „Свалява-Міськбуд” (Свалявський район, с.Голубине,192, І.К. 33000657) 2163,29грн. (в т.ч. 1938грн. основного боргу, 208,24грн. інфляційних, 17,05грн. 3% річних) та 193,60грн. відшкодування судових витрат.

Видати наказ.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

Суддя І.В.Івашкович