Рішення № 18480143, 19.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.11 Справа № 9/5009/4611/11

Суддя Боєва О.С.

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7)

до Житлово-будівельного кооперативу “Дніпроспецсталь-14” (69114, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 41, кв. 56)

про стягнення суми 85358,06 грн. Суддя Боєва О.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 21/27 від 04.01.2011р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 19.09.2011р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 85358,06 грн. боргу за поставлену теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 9/5009/4611/11, судове засідання призначено на 30.08.2011р. Ухвалою суду від 30.08.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 19.09.2011р.

19.09.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 19.09.2011р. надав суду заяву про зменшення позовних вимог за вих. № 06-980 від 15.09.2011р. в якій зазначив, що позивачем при розрахунку основного боргу не були враховані оплати відповідача за спірний період до звернення МТМ до суду на загальну суму 9000 грн. Тож, на момент судового розгляду залишок боргу складає 76358,06 грн. Просить стягнути з відповідача суму 76358,06 грн. боргу за поставлену теплову енергію.

Заява в порядку ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду спору у справі є вимоги про стягнення з відповідача суми 76358,06 грн. боргу за поставлену теплову енергію.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 527, 530, ч. 1 ст. 626, ст. 629, ч. 1 ст. 903 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 198, 199 ГК України, договором на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 74 від 07.08.2002р.

Відповідач письмовий відзив на позов суду не надав, але усно визнав зменшені позовні вимоги у повному обсязі. Також, у судовому засіданні 19.09.2011р. відповідачем заявлено письмове клопотання про надання розстрочки виконання рішення господарського суду у даній справі на вісім місяців.

Згідно з ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Житлово-будівельним кооперативом “Дніпроспецсталь-14” (споживач, відповідач у справі) був укладений договір на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 74, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався відпустити відповідачу теплову енергію у гарячій воді згідно з встановленим планом теплоспоживання у період з 07.08.2002 по 07.08.2003 1200,7 Гкал з максимумом теплового навантаження 0,421128 Гкал/г, з них: на опалення 5737,63 кв.м. загальної площі 0,360000 Гкал/г; на гаряче водопостачання 254 чол. 0,061128 Гкал/г; на вентиляцію Гкал/г (п. 1.2.).

Відповідно до п. 7.1. договір набуває чинності після його підписання обома сторонами та діє по 07.08.2003р.

Пунктом 7.2. договору сторони узгодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Відповідно до п. 5.1. договору, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів: 0,58 грн. у місяць за 1 кв.м. загальної площі; 8,64 у місяць за підігрівання води з 1 чол.; 0,61 грн., 2,74 грн. за 1 куб.м. холодної води для потреб гарячого водопостачання, включаючи до вартості користування каналізацією; 28,86 грн. за відключення (включення) однієї системи теплоспоживлення.

Згідно з п. 5.2. договору розрахунок вартості теплової енергії становить орієнтовано 72115 грн. на рік.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що сторони щоквартально з ініціативи теплопостачальної організації проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію станом на 1 число поточного місяця з підписанням акту звірки для визначення заборгованості.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що споживач здійснює оплату платіжних документів, предявлених теплопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах.

Із матеріалів справи слідує, що позивач у період з березня 2010р. по червень 2011р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 255253,83 грн.

Матеріали справи містять рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період погоджені та підписані сторонами.

Однак, вказана в актах та рахунках сума в установлений договором строк відповідачем в повному обсязі не сплачена. Відповідачем була здійснена лише часткова оплата в сумі 178895,77 грн. Тож, станом на день звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача за спірний період складала 76358,06 грн.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦКУкраїни зобовязаннямає виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів виконання зобовязання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у розмірі 76358,06 грн. підтверджується матеріалами справи.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 15.09.2011р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району та ЖБК “Дніпроспецсталь-14” щодо господарських правовідносин, які виникли між ними на підставі договору № 74 від 07.08.2002р. З акту звірки вбачається, що відповідач визнає заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 76358,06 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 76358,06 грн. підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі, суд дійшов висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частинами 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п. 2 Розяснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України”, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, чи роблять неможливим в строк чи встановлений судом спосіб.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати інтереси сторін, їх фінансове положення, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіки держави та інші обставини справи. Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобовязань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду

Відповідно до норм ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду ніяких документальних доказів які б підтверджували винятковість випадку згідно з вимогами ст. 121 ГПК України та належних доказів того, як розстрочка виконання рішення сприятиме його виконанню.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи інтереси обох сторін, суд не знаходить обєктивних обставин, які б підтверджували виключність випадку, передбаченого ст. 121 ГПК України, для надання розстрочки виконання рішення суду.

У задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 763,58 грн. витрат на державне мито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Дніпроспецсталь-14” (69114, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 41, кв. 56; ЄДРПОУ20515232) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7; п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму 76358 (сімдесят шість тисяч триста пятдесят вісім) грн. 06 коп. - основного боргу, суму 763 (сімсот шістдесят три) грн. 58 коп. витрат на державне мито, суму 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 26.09.2011р.