Рішення № 18480012, 19.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.11 Справа № 20/5009/4057/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича мережа “Дніпро” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 25, а/с 512)

до Енергодарської міської ради Запорізької області (71502, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Курчатова, 11)

про визнання за позивачем права на оренду земельної ділянки та визнання договору оренди землі укладеним в запропонованій позивачем редакції та таким, що відповідає вимогам закону та типовому договору оренди землі

Суддя Гандюкова Л.П. Представники сторін: Від позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 23.06.2011 р.);

Від відповідача ОСОБА_2 (довіреність №02-20/4403 від 17.12.2010р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання за позивачем права на оренду земельної ділянки площею 0,0759 га, кадастровий № 2312500000:04:021:0034, що розташована за адресою: вул.Промислова, 11а, м. Енергодар Запорізької області, під нежитловою одноповерховою будівлею; визнання укладеним договору оренди землі в запропонованій позивачем редакції, яка підписана останнім та відповідає вимогам Закону України “Про оренду землі” та Типовому договору оренди землі, що затверджений Постановою КМУ від 03.03.2004 р. № 220.

Ухвалою господарського суду від 20.07.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/4057/11, судове засідання призначено на 08.08.2011 р. У судовому засіданні 08.08.2011р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 29.08.2011 р. Ухвалою суду від 29.08.2011р. розгляд справи відкладено на 19.09.2011р.

У судовому засіданні 19.09.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. На підставі договору купівлі-продажу до позивача, що є правонаступником ЗАТ “Виробнича мережа Дніпро”, перейшло право власності на нежитлову одноповерхову будівлю, що розташована за адресою: вул.Промислова, 11а в м.Енергодар Запорізької області. Керуючись ст.120 Земельного кодексу України, розясненнями виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області (лист вих.№06-12/223 від 11.08.2008р.) та на підставі Завдання на виконання робіт від 22.09.2008р. була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 0,0759 га, розташовану по вул.Промисловій, 11а в м.Енергодар. Клопотанням вих.№201/2403/01 від 24.03.2010р. ТОВ”Виробнича мережа Дніпро” звернулось до Енергодарської міської ради з проханням затвердити технічну документацію із землеустрою на зазначену земельну ділянку. Майже протягом року клопотання розглядалося на пленарних засіданнях міської ради і листом вих.№01-12/17 від 23.02.2011р. відповідачем було повідомлено, що рішення так і не було прийнято у звязку з не набранням необхідної кількості голосів під час голосування депутатів міської ради по даному питанню. Відповідно до ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України дане питання повинно бути розглянуто у місячний строк, але обставини свідчать, що відповідач протягом року не погоджується, проте і не відмовляє у наданні земельної ділянки в оренду. Таким чином, позивачем додержано порядок звернення для надання йому земельної ділянки в оренду, однак відповідачем порушено строки вирішення відповідного питання та не надано обґрунтованої відмови. 21.04.2011р. ТОВ “Виробнича мережа “Дніпро” цінним листом надіслано на адресу Енергодарської міської ради клопотання (вих.№209/204/02 від 20.04.2011р.) на затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передання її в оренду строком на пять років, а також зробило пропозиції щодо отримання в оренду земельної ділянки на таких умовах: ділянку площею 0,0759 га, кадастровий № 2312500000:04:021:0034, що розташована за адресою: вул.Промислова, 11а, м. Енергодар Запорізької області, під нежитловою одноповерховою будівлею передати в оренду ТОВ “Виробнича мережа “Дніпро”, шляхом укладення договору оренди землі, строк на пять років із встановленням орендної плати в розмірі 4590 грн. 43 коп. на рік. Для більш плідної та взаємовигідної співпраці як додаток до зазначеного клопотання було запропоновано проект договору оренди землі, оформленого згідно з ст.181 ГК України (два примірника договору, що містить усі передбачені законодавством істотні умови, підписаний зі свого боку та скріплений печаткою товариства). 30.06.2011р. позивачем отримано від міської ради лист з повідомленням про те, що клопотання було розглянуто на пленарному засіданні, однак рішення знову не було прийнято у звязку з не набранням необхідної кількості голосів депутатів. Отже, своїми вчинками Енергодарська міська рада в черговий раз демонструє свою незаконну діяльність та зловживає своїм правом на надання в оренду земельної ділянки від імені територіальної громади шляхом ухилення від оформлення договору оренди. Так, керуючись приписами ст.641 ЦК України, згідно з якими якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, а в даному випадку, по-перше, міська рада не відмовила надати земельну ділянку в оренду, по-друге, надала згоду на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку, отже Енергодарська міська рада прийняла пропозицію ТОВ “Виробнича мережа “Дніпро” про укладення договору. На підставі ст.ст.120, 124, 152, 158 Земельного кодексу України, ст.ст.638, 641 ЦК України, ст.ст.20,181 ГК України просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав на таких підставах. Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, ч.3 вказаної норми встановлено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам, здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст.ст.118, 123 Земельного кодексу України. Частина 6 ст.123 цього Кодексу встановлює обовязок ради розглянути такий проект відведення в місячний строк після його подання і в межах своїх повноважень прийняти рішення. Згідно з п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради сесії. Енергодарська міська рада розглянула питання про надання земельної ділянки в оренду та запропонований позивачем договір на пленарному засіданні, але рішення не було прийнято. Статтею 16 Земельного кодексу України передбачено єдиний правовий спосіб набуття права на землю на підставі оренди, яким є договір. Питання прийняття чи відхилення оферти належить до виконання компетенції сторони договору, а надсилання оферти не породжує зобовязання щодо її прийняття, а лише надає відповідне право, яким сторона може скористатися чи ні. Законодавством не передбачена можливість визнання договору оренди земельної ділянки укладеним на підставі рішення суду. Відповідно до положень п.2 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування” передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення. Зважаючи на те, що необхідною передумовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу, а укладення такого договору в примусовому порядку або визнання його укладеним за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені українського народу на управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатись способом, передбаченим ст.152 Земельного кодексу України з обовязковим дотриманням норм чинного законодавства. Таким чином, заявляючи позов, позивач не врахував право ради самостійно вирішувати питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду і до вирішення радою цього питання право позивача на оренду не може вважатися набутим, а отже відсутність права унеможливлює його судовий захист. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Виробнича мережа “Дніпро” (Покупець) за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.06.2007р. (а.с.14) купило та прийняло у власність нежитлову одноповерхову будівлю, що складається з: будови залізобетонної А-1, площею 272,8 м2, замощення І, замощення ІІ, що знаходиться по вулиці Промисловій, 11-а в місті Енергодар Запорізької області, розташовану на земельній ділянці розміром 361,6 м2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстрований в реєстрі за №2769.

Згідно з витягом №15676948 про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі вказаного договору право власності на нежитлову будівлю по вулиці Промисловій, 11-а в м.Енергодар Запорізької області 22.08.2007р. зареєстровано за ЗАТ “Виробнича мережа “Дніпро” Державним комунальним підприємством “Енергодарське бюро технічної інвентаризації” (а.с.15).

Листом вих.№06-12/223 від 11.08.2008р. виконавчого комітету Енергодарської міської ради на клопотання ЗАТ “Виробнича мережа “Дніпро” про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою було повідомлено про те, що межі запитуваної земельної ділянки було визначено та згідно з Державним актом на право постійного користування землею надано в постійне користування Малому налагоджувально-монтажному електротехнічному підприємству За АЕС (МНМЕП) та про необхідність у звязку з цим виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та подання її на затвердження до Енергодарської міської ради разом з документами, що посвідчують право власності на обєкт нерухомості.

22.09.2008р. відділом земельних ресурсів у м.Енергодар видано ЗАТ “Виробнича мережа “Дніпро” завдання на виконання робіт з розробки технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 0,0759 га під капітальну одноповерхову нежитлову будівлю по вул.Промисловій, 11а, для надання її в оренду строком на пять років з цільовим призначенням: комерційне використання. Згідно з цим завданням замовник зобовязаний подати погодження та затвердження технічної документації із землеустрою відповідним органам місцевого самоврядування та виконавчої влади в межах компетенції, визначеної законодавством.

ЗАТ “Виробнича мережа “Дніпро” звернулося до Енергодарської міської ради з клопотанням вих.№201/2403/01 від 24.03.2010р. (а.с.19) про затвердження технічної документації із землеустрою загальною площею 0,0759 га по вул.Промисловій, 11а, та передачу її в оренду строком на пять років. На вказане клопотання міська рада листом від 23.02.2011р. №01-12/17 (а.с.21) повідомила, що проект рішення по даному питанню було розглянуто 18 лютого на пленарному засіданні 3-ї сесії міської ради шостого скликання, але рішення не прийнято у звязку з ненабранням необхідної кількості голосів “за” під час голосування депутатами по даному питанню.

Відповідно до п.1 1 Статуту, зареєстрованого 27.04.2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробнича мережа “Дніпро” (Позивач у справі) створено шляхом реорганізації (перетворення) ЗАТ “Виробнича мережа “Дніпро” та є його правонаступником. Датою внесення даних до ЄДРПОУ щодо позивача згідно з довідки АБ №130435 є 23.04.2010р.

20.04.2011р. ТОВ “Виробнича мережа “Дніпро” звернулося до Енергодарської міської ради з клопотанням вих.№209/2004/02 (а.с.22), в якому з урахуванням розробленої технічної документації із землеустрою згідно зі ст.181 ГК України, ст.ст.68, 641 ЦК України виклало свою пропозицію щодо отримання в оренду земельної ділянки наступного змісту: “земельну ділянку площею 0,0759 га, кадастровий №2312500000:04:021:0034, що розташована за адресою: вул.Промислова, 11а, м.Енергодар Запорізької області, під нежитловою одноповерховою будівлею передати в оренду ТОВ “Виробнича мережа “Дніпро”, шляхом укладення договору оренди землі, строк на пять років із встановленням орендної плати в розмірі 4 590 грн. 43 коп. на рік”. Позивач просив затвердити йому технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, передати зазначену ділянку в оренду строком на 5 років, а також запропонував прийняти пропозицію, розглянути та підписати проект договору оренди землі, оформлений відповідно до ст.181 ГК України, та підписаний зі сторони ТОВ “Виробнича мережа “Дніпро”. Направлення відповідачу даного клопотання разом з двома примірниками проекту договору та технічної документації із землеустрою підтверджується описом вкладення з відбитком поштового штемпеля від 21.04.2011р. та згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення було вручено адресату 26.04.2011р.

Листом від 25.06.2011р. №02-27/2547 (а.с.24) Енергодарська міська рада повідомила ТОВ “Виробнича мережа “Дніпро”, що згідно з його клопотанням від 20.04.2011р. про затвердження технічної документації та надання земельної ділянки в оренду на запропонованих умовах проект рішення по даному питанню було розглянуто 24 червня на пленарному засіданні 6-ї сесії міської ради шостого скликання, але рішення не прийнято у звязку з ненабранням необхідної кількості голосів “за” під час голосування депутатами по даному питанню.

19.07.2011р. позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, та просить суд визнати за ТОВ “Виробнича мережа “Дніпро” право на оренду вищезазначеної земельної ділянки та визнати укладеним договір оренди землі в запропонованій ним редакції .

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч.1 ст.12, ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права на оренду земельної ділянки площею 0,0759 га, на якій розташований належний йому обєкт нерухомого майна.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,0759, щодо якої позивач просить визнати право на оренду, перебуває у державній власності та знаходиться в адміністративних межах м.Енергодар.

Відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п.1.6 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.06.2007р., за яким до позивача, як правонаступника перетвореної юридичної особи, перейшло право власності на нерухоме майно, сторонам було розяснено зміст ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу (з 20.06.2007р. по 01.01.2008р.) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. (частина перша, друга статті 120 в редакції Закону №997-V від 27.04.2007). Аналогічні приписи містить ст.377 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору - із змінами, внесеними Законом №1111-V від 31.05.2007).

Вказані норми законодавства хоча і передбачають право на оформлення права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю, споруду, проте, не звільняють від здійснення передбаченої законом процедури оформлення такого права.

Згідно з ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Відповідно до ст.108 цього Кодексу перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обовязки попередньої юридичної особи.

Земельні відносини підлягають правовому регулюванню земельним законодавством і перехід до правонаступника майнових прав і обовязків припиненої юридичної особи не породжує автоматичного переходу до нього права щодо питань стосовно земельних ділянок. Законодавство, що регулює земельні відносини, не містить норм, відповідно до яких набуття права користування земельною ділянкою здійснюється у звязку з правонаступництвом. Земельний кодекс України не передбачає жодних виняткових підстав для набуття юридичними особами будь-яких прав щодо земельних ділянок від своїх попередників.

ТОВ “Виробнича мережа “Дніпро”, створене шляхом реорганізації ЗАТ, згідно з наданими доказами як нова юридична особа вперше звернулося до відповідача щодо врегулювання спірних питань у квітні 2011р.

Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статті 124 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ст.ст.1,6 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України

та ГК України. Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися, зокрема, шляхом визнання прав.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Отже, законодавством України право на оренду земельної ділянки в широкому розумінні гарантується усім вищезазначеним субєктам.

Статтею 125 Земельного Кодексу України, в редакції чинній на момент розгляду справи, визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до ч.5 ст.126 цього Кодексу право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ст.20 Закону України “Про оренду землі” право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про виникнення у нього на даний час права на оренду конкретної спірної земельної ділянки, підставою для виникнення якого є факт укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст.16 Закону України “Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарному засіданні ради сесії.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії. А необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Із змісту наведеного вище законодавства слідує, що вирішення питання щодо оформлення, тобто юридичного підтвердження прав на землю, у тому числі на підставі ст.377 ЦК України, 120 Земельного кодексу України, що включає в себе отримання правовстановлюючого документу та його державної реєстрації, повинно бути вирішено відповідно до положень чинного Земельного кодексу України.

Зважаючи на встановлення обставин відсутності рішення сесії міської ради про надання в оренду земельної ділянки, у тому числі щодо її площі та функціонального призначення, відсутності підписаного сторонами договору оренди і його державної реєстрації, суд приходить до висновку, враховуючи предмет позовних вимог, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх вимог, а саме порушення його прав на час звернення з позовом до суду.

На даний час відповідне рішення про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою, а також про відмову у наданні земельної ділянки в оренду відсутнє.

Крім того, вирішуючи спір, суд бере до уваги наступні обставини.

Відповідно абзацу 2 до пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 20.06.2007р., за яким позивач придбав нежитлову будівлю, остання належала продавцю ТОВ “Налагоджувальне підприємство ЕЮМ LTD” на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2001р. за №19/2001, укладеного з ЗАТ “Приладсистема”. Згідно з Довідкою приналежності будівель домоволодіння по вул.Промисловій 11а (а.с.57) ЗАТ “Приладсистема” придбало цю нерухомість на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Запорізькій Товарній Біржі “Гілея” 13.07.2001р. До цього вказана будівля належала ТОВ “Налагоджувально-монтажне підприємство “ПО Запорізька АЕС” на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 28.09.1993р. Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, виданого 09.09.1992р. на підставі рішення Енергодарської міської ради №196 від 20.08.1992р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №8, земельна ділянка площею 2,099га була надана у постійне користування “Малому налагоджувально-монтажному електротехнічному підприємству За АЕС (МНМЕП)” для будівництва виробничої бази. Як пояснив відповідач, земельна ділянка, яка є предметом спору у даній справі, входила до складу ділянки, переданої у постійне користування за цим актом.

Судом встановлено, що свого часу ТОВ “Налагоджувальне підприємство ЕЮМ LTD”, у якого позивач придбав нерухоме майно, у 2005 році було замовлено розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки (а.с.53-54) площею 0,0759 га (кадастровий №2312500000:04:021:0034) по вул.Промисловій, 11а, під виробничу базу. В документації, зокрема, було вказано на необхідність припинення права постійного користування цією земельною ділянкою “Малому налагоджувально-монтажному електротехнічному підприємству За АЕС”. Докази остаточного оформлення належним чином документів на користування зазначеною земельною ділянкою відсутні. Відповідно до довідки Головного управління статистики у Запорізькій області від 12.08.2011р. №15-09/3243 (а.с.47) державна реєстрація юридичної особи ТОВ “Налагоджувальне підприємство ЕЮМ LTD” (код ЄДРПОУ 25221707) була припинена 22.02.2008р. на підставі рішення господарського суду. Судом встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області від 06.09.2007р. у справі №21/193/07 ТОВ “Налагоджувальне підприємство ЕЮМ LTD” було визнано банкрутом, ухвалою від 11.02.2008р. у даній справі товариство банкрута ліквідовано.

Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Зважаючи на встановлений Законом специфічний характер процедури порядку укладення договорів оренди землі державної та комунальної власності, заявлена позивачем вимога про визнання договору оренди землі укладеним в запропонованій позивачем редакції, яка підписана останнім та відповідає вимогам Закону України “Про оренду землі” та Типовому договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220, є безпідставна та необґрунтована. Зі змісту наведених вище норм законодавства України слідує, що вирішення питання про надання спірної земельної ділянки в оренду віднесено до виняткової компетенції міської ради, яка реалізується шляхом прийняття відповідного рішення, і за відсутності якого сам факт укладення договору є неможливим.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з ст.15,21 Закону України “Про оренду землі” розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди землі. Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати є договір оренди. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем і орендарем. Приписами Податкового кодексу встановлено, що річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку. Ставка податку за земельні ділянка встановлюється в залежності від проведення (або ні) нормативної грошової оцінки земельної ділянки (ст.ст.274,276,288).

При цьому суд враховує, що не можуть бути укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту. Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту суперечить вищезазначеним правовим нормам, у тому числі ст.19 Конституції України, та є порушенням виключного, передбаченого ст.13 Конституції України, права органу місцевого самоврядування на здійснення ним від імені Українського народу права власності та управління землями.

Посилання позивача на приписи ст.181 ГК України є безпідставним, оскільки даною нормою регулюється загальний порядок укладення господарських договорів, а для укладення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності законом встановлена спеціальна процедура, і недодержання останньої тягне за собою наслідки у вигляді визнання такої угоди недійсною.

Зазначені позивачем інші норми права та посилання на надані письмові докази, в тому числі проект договору оренди землі, не спростовують висновків суду.

Отже, заявлена позивачем вимога про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним по суті є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог у разі виникнення спору між сторонами і не може самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання факту, як спосіб захисту права, чинним законодавством не передбачена.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємств та організацій звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Із змісту ст.12 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори.

Звертаючись з позовом, ТОВ “Виробнича мережа “Дніпро” зазначає: “Енергодарська міська рада своїми вчинками демонструє свою незаконну діяльність та зловживає своїм правом на надання в оренду земельної ділянки від імені територіальної громади шляхом ухилення від оформлення договору оренди”. Це виявляється, зокрема, у тому, що відповідач хоча прямо і не відмовляє у наданні земельної ділянки в оренду, однак не затверджує технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на розроблення якої нею було надано згоду.

Статтею 16 ЦК України передбачений зокрема, такий спосіб захисту прав як визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до ч.2 ст.77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту про визнання договору оренди землі укладеним в запропонованій позивачем редакції, яка підписана останнім та відповідає вимогам Закону України “Про оренду землі” та Типовому договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220, не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, якщо таке порушення має місце. Зазначені позивачем норми права, письмові документи можуть бути доказами при вирішенні між сторонами спору, та не спростовують висновки суду, наведені вище.

На зазначених підставах суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 23.09.2011р.