Рішення № 18479801, 15.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.11 Справа № 2/5009/5166/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2/5009/5166/11

за позовом Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 13”, м. Запоріжжя,

до відповідача: Запорізької державної інженерної академії, м. Запоріжжя,

про стягнення 3 951,21 грн. заборгованості за надані послуги за договором № 209/10 на обслуговування ліфтів системою двостороннього звязку з диспетчерським пунктом від 01.04.2010р. та 305,38 грн. пені,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. (довіреність № 42/1 від 13.01.2011 р., юрисконсульт юридичного відділу); ОСОБА_2 (довіреність № 170 від 31.01.2011 р., юрисконсульт юридичного відділу);

від відповідача ОСОБА_3. (довіреність № 3/415 від 14.03.2011р., юрисконсульт ЗДІА);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 13”, м. Запоріжжя, з позовом про стягнення з Запорізької державної інженерної академії, м. Запоріжжя, 3951,21 грн. заборгованості за надані послуги за договором № 209/10 на обслуговування ліфтів системою двостороннього звязку з диспетчерським пунктом від 01.04.2010р. та 305,38 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобовязань за договором щодо оплати послуг по обслуговуванню системи двостороннього звязку з диспетчерським пунктом за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 549, 901, п. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 29.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.09.2011 р.

За заявою представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Також надали суду письмові пояснення від 15.09.2011 р. по суті спору, в яких позивач уточнив період нарахування пені, визначивши його як 6 місяців до дня звернення з позовом (з 29.02.2011 р. по 29.08.2011 р.), керуючись пунктом 11 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 01-6/438 від 16.04.1993 р.

Представник відповідача надав у судовому засіданні письмову заяву про згоду з позовними вимогами у повному обсязі.

В судовому засіданні 15.09.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.04.2010 р. між Запорізькою державною інженерною академією (замовник) та Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 13” (виконавець) укладено договір № 209/10 на обслуговування ліфтів системою двостороннього звязку з диспетчерським пунктом.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобовязується надати послуги системи двостороннього звязку з диспетчерським пунктом у житлових будинках вул. Трегубенко, 19, вул. Добролюбова, 22 (пункт обєднаного диспетчерського звязку за адресою Мала, 3).

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору вартість робіт з обслуговування системи двостороннього звязку з диспетчерським пунктом затверджена рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.12.2006 р. №с 478/2 «Про затвердження вартості послуг комунальних підприємств житлового господарства на обслуговування системи диспетчеризації для юридичних осіб» та складає 1,0636 грн. з ПДВ на рік за 1 кв.м. площі, що обслуговується. Місячна вартість послуги складає 1317,07 грн., у тому числі ПДВ - 219,51 грн.

У п. 2.5 договору визначено, що розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи у строк до 30-го числа місяця, що слідує за розрахунковим, після оформлення актів виконаних робіт на підставі наданого рахунку та податкової накладної. У випадку відсутності вказаних документів строк оплати переноситься до отримання повного пакету документів.

Згідно з п. 5.1 договору даний договір діє з моменту підписання з 01.04.2010 р. по 30.04.2010 р. або до його розірвання в установленому порядку.

Як вбачається з акту № 183 виконаних робіт (послуг) від 30.06.2010 р., позивачем надано відповідачу послуги системи двостороннього звязку з диспетчерським пунктом за квітень червень 2010 року на загальну суму 3951,21 грн. з ПДВ. На суму вартості наданих послуг позивачем виписано податкову накладну від 30.06.2010 р., а також рахунок № 0229 від 08.07.2010 р. на оплату послуг.

У письмових поясненнях від 15.09.2011 р. позивач повідомив, що пакети документів з приводу оплати надавались відповідачу без відповідних доказів направлення або вручення. Лише після того, як відповідач залишив їх без виконання, позивач листами № 339 від 23.12.2010 р., №246 від 08.02.2011р. офіційно попередив відвідача про необхідність сплатити заборгованість за надані послуги, однак відповідач залишив дані листи без відповіді

Так, у листі від 23.12.2010 р. № 3339 позивач вимагав оплатити борг в сумі 3951,21 грн., у звязку з чим надіслав відповідачу два примірники акту звірки розрахунків та рахунок № 0229 від 08.07.2010 р. на оплату послуг. Відповідач отримав вимогу про сплату боргу 23.12.2010 р., що підвереджується відміткою про отримання на листі від 23.12.2010 р. № 3339. Повторно вимога про сплату боргу надсилалась відповідачу листом №246 від 08.02.2011р., який надіслано відповідачу 08.02.2011 р. згідно фіскального чеку № 1838.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що позивачем своєчасно надсилались акт, рахунок та податкова накладна за розрахунковий період. Дані розрахункові документи були отримані відповідачем.

У звязку з цим, на підставі п. 2.5 договору відповідач мав згідно акту виконаних робіт від 30.06.2010р. оплатити рахунок на суму 3951,21грн. до 30-го числа місяця, що слідує за розрахунковим, тобто до 30 липня 2010 року.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду справи в суді відповідач вартість послуг не оплатив та визнав суму заборгованості у своїй заяві до суду від 15.09.2011 р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3951,21 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої позивачем суми пені, то суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивач нарахував на суму заборгованості пеню за 6 місяців до дня звернення з позовом (з 29.02.2011 р. по 29.08.2011 р.), керуючись пунктом 11 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 01-6/438 від 16.04.1993 р.

Нарахування пені за вказаний період є невірним, оскільки це суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, судом встановлено, що послуги мали бути оплачені відповідачем до 30.07.2010 р. Отже, днем прострочення виконання зобовязання є 31.07.2010 р. Тому вірним є нарахування пені з 31.07.2010 р. за 6 місяців (тобто до 28.02.2011 р.).

Позивач просить стягнути пеню за період, коли нарахування пені вже припинилося, що є необґрунтованим.

При цьому суд звертає увагу позивача, що позивач помилково ототожнює період нарахування пені, визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з позовною давністю (яка, у свою чергу, обчислюється для кожного дня, за який нараховується пеня, окремо).

Розяснення Вищого арбітражного суду України № 01-6/438 від 16.04.1993 р. «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів», стосується практики застосування строків позовної давності для стягнення пені, а не строків нарахування пені, що не є тотожнім.

Враховуючи викладене, в задоволенні вимог про стягнення пені суд відмовляє.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до 49 ГПК України державне мито покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Запорізької державної інженерної академії (пр. Леніна, 226, м. Запоріжжя, 69006, р/р 35227001000140 в Управлінні державного казначейства в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 05402565) на користь Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 13” (пр. Металургів, 11, м. Запоріжжя, 69032, р/р 26008045520001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ЄДРПОУ 32121479) 3951,21 грн. (три тисячі девятсот пятдесят одна грн. 21 коп.) основного боргу, 94,86 грн. (девяносто чотири грн. 86 коп.) державного мита, 219,48 грн. (двісті девятнадцять грн. 48 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У стягненні 305,38 грн. пені відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.09.2011 р.