Рішення № 18479725, 19.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.11 Справа № 13/5009/800/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська водочна компанія”, с. Мазанка Сімферопольського району , АР Крим

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Торговий дім “Вакула”, м. Мелітополь Запорізької області

про стягнення 125 369 грн. 32 коп. Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 01.02.2011 р.

Від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська водочна компанія” про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Торговий дім “Вакула” 100 256 грн. 62 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 3 314 грн. 63 коп. пені, 20 051 грн. 32 коп. штрафу, 641 грн. 52 коп. 3 % річних, 1 105 грн. 23 коп. втрат від інфляції.

19.09.2011р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у заяві про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 90 256 грн. 62 коп. основного боргу, 2 864 грн. 39 коп. пені, 19 547 грн. 00 коп. штрафу, 554 грн. 38 коп. 3% річних та 2 065 грн. 56 коп. інфляційних збитків, відповідно до договору поставки № 178/1099-542 від 27.05.2009р.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають зменшені позовні вимоги на загальну суму 115 287 грн. 95 коп.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 19.09.2011р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

27.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні Дистриб'юторські Системи»(постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Торговий дім “Вакула” (покупець) укладений договір поставки № 178/1099-542.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої в асортименті , партіями, відповідно до накладних, на умовах даного договору.

25.11.2010 р. між ТОВ “Кримська водочна компанія” (цесіонарій) та ТОВ «Універсальні Дистриб'юторські Системи»(цедент) укладено договір уступки права вимоги № 30608654.

Відповідно до п. 1.1 договору цедент уступає, а цесіонарій приймає право вимоги з ВАТ "Торговий дім "Вакула" (боржник), уплати заборгованості по договору № 178/1099-542 від 27.05.2009 р. в загальному розмірі 100256,62 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки відповідача виразились у оплаті товару, а обовязки позивача заключаються в поставці даного товару відповідачу.

Позивач прийняті на себе зобовязання виконав належним чином та здійснив поставку товару, зазначеного у видаткових накладних (копії містяться в матеріалах справи).

Одержання продукції відповідачем підтверджується розписом його представників у видаткових накладних, листом, виданим на підставі п. 13 наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96р. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», що дає право його найманим робітникам одержувати від нашого товариства алкогольні напої.

Претензій щодо кількості, якості, ціни товару та строків його поставки у відповідача не було.

Відповідно до п. 2.4 договору та додаткової угоди до договору відповідач зобов'язався оплатити придбану продукцію протягом 45 календарних днів з дати отримання продукції (дати складання накладної).

Неоплачена продукція відповідачу передавалася з 29.09.10. по 12.11.10. р., однак, у порушення ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530 ЦК України була оплачена частково.

Видаткова накладна № РН-42-031611 від 29.09.10 р. була погашена частково банківською випискою від 22.11.2010 р. на суму 1740,80 грн., частково банківською випискою від 14.02.2011 р. на суму 1400,00 грн., частково банківською випискою від 15.02.2011 р. на суму 1121,60 грн.

Видаткова накладна № РН-42-031612 від 29.09.10 р. була погашена частково банківською випискою від 15.02.2011 р. на суму 378,40 грн., частково банківською випискою від 16.02.2011 р. на суму 1800,00 грн., частково банківською випискою від 17.02.2011 р. на суму 1105,94 грн.

Видаткова накладна № РН-42-031753 від 29.09.10 р. була погашена частково банківською випискою від 17.02.2011 р. на суму 194,06 грн., частково банківською випискою від 18.02.2011 р. на суму 2000,00 грн., частково банківською випискою від 22.02.2011 р. на суму 1000,00 грн., частково банківською випискою від 28.02.2011 р. на суму 1000,00 грн. Залишок боргу по цієї накладної складає 162,00 грн.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

На день розгляду справи в господарському суді відповідач оплату за поставлений товар у повному обсязі не здійснив, заборгованість у розмірі 90 256 грн. 62 коп. залишилася не сплаченою.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 864 грн. 39 коп. пені та 19 547 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно п. 3.3 договору в разі недодержання строків оплати продукції, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1 % від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочка оплати складає більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобовязаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії товару, оплата якого прострочена.

Відповідно до договору пеня у розмірі 2 864 грн. 39 коп. та штраф у розмірі 19 547 грн. 00 коп. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 065 грн. 56 коп. втрат від інфляції та 554 грн. 38 коп. 3 % річних.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні збитки та 3 % річних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обовязку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 85 ГПК України 19.09.2011 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Торговий дім “Вакула” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 30608654, п/р 26005475351 в АТ "Райффайзен Банк "Аваль", м. Мелітополь, МФО 313827, п/р 2600411133661 в філії Відкрите акціонерне товариство "Укрексімбанк", м. Мелітополь, МФО 313979) 90 256 (девяносто тисяч двісті пятдесят шість) грн. 62 коп. основного боргу, 2 864 (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 39 коп., 19 547 (девятнадцять тисяч пятсот сорок сім) грн. 00 коп. штрафу, 554 (пятсот пятдесят чотири) грн. 38 коп. 3 % річних, 2 065 (дві тисячі шістдесят пять) грн. 56 коп. втрат від інфляції, 1 152 (одна тисяча сто пятдесят дві) грн. 87 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 19.09.2011р.

Згідно з оригіналомПомічник судді О.М. Камає