Рішення № 18479249, 05.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.11 Справа № 7/20/07

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Ватутіна, м.Василівка, Запорізька область

до: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізична особа ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. № 361 від 03.10.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 267 від 03.02.2011р.

Від третьої особи : ОСОБА_4, дов. б/н від 22.08.2011р.

Заявлено позов про визнання недійсним правочину купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, на момент укладання оскаржуваного договору, предмет купівлі-продажу знаходився під арештом. Крім того, постановою Запорізького апеляційного господарського суду, було визнано недійсним договір іпотеки № 857 від 31.05.2005р., за яким відповідач виступав іпотекодержателем. В порушення вимог ст. 38 ЗУ України “Про іпотеку”, іпотекодержатель - відповідач по справі здійснив продаж майна раніше цього строку. Рішення суду по справі №15/102/06, на підставі якого повинно бути здійснено продаж, набуло чинності 06.09.2006р. після вирішення в апеляційному суді. Повідомлення в пресі про продаж предмету іпотеки було опубліковано відповідачем раніше 02.09.2006р., що не дало позивачу можливості здійснити погашення всього боргу, як того вимагає закон. 15.09.2006р. майновий поручитель ТОВ “Ватутіна-Агро” повідомив іпотекодержателя про законне право та можливість до 06.10.2006р. виконати основне зобовязання за боржника. Таким чином, позивач вважає даний правочин вчиненим передчасно, з порушення вимог ст. 38 ЗУ “Про іпотеку”. В звязку з тим, що ОСОБА_1 набував у власність майно від особи, яка не мала права його відчужувати, ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем, поскільки він знав про інші судові процеси, які були на той час між сторонами.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006р. відповідачем не були порушені норми діючого законодавства та інтереси позивача. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 09.01.2007р. позовна заява про визнання недійсним правочину купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006р. була прийнята до провадження, розгляд призначено на 20.02.2006р. Ухвалою суду від 20.02.2007р. судове засідання відкладалось до 05.03.2007р., 19.03.2007р. Ухвалою суду від 07.05.2008р. поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 26.05.2008р., судове засідання відкладалось до 10.06.2008р.

Ухвалою суду від 10.06.2008р. провадження по справі № 7/20/07 було зупинено до отримання результатів розгляду справи №15/102/06-15/413/06-7/264/08.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2009р. по справі №15/102/06-15/413/06-7/264/08 скасовано постанову Запорізького апеляційного господарського суду Запорізької області від 03.09.2009 у справі № 15/102/06-15/413/06-7/264/08 та рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.09 р., справу направлено до господарського суду Запорізької області.

Справі № 15/102/06-15/413/06-7/264/08 присвоєно номер 15/102/06-15/413/06-7/264/08-24/71/10.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2009р. по справі №15/102/06-15/413/06-7/264/08-24/71/10 рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2010року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2011 року у справі №15/102/06-15/413/06-7/264/08-24/71/10 залишено без змін.

Згідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд поновляє провадження по справі після усунення обставин, які зумовили її зупинення.

В звязку з усуненням обставин, які заважали розгляду спору по суті, провадження по справі було поновлено, судове засідання призначено на 10.08.2011р.

18.07.2011р. від позивача до господарського суду надійшли уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 10.08.2011р., представником відповідача надано клопотання про припинення провадження по справі № 7/20/07, на підставі ч. 1 п.1 ст. 80 ГПК України, у відношенні відповідача 2.

Клопотання судом залишено без задоволення, як необґрунтоване і таке, що не відповідає п. 1 ст. 80 ГПК України. В справі № 7/20/07 відповідач 2 не існує.

Згідно з п. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Ухвалою суду від 10.08.2011р. до участі у справі , як третю особу без самостійних вимог на предмет спору, було залучено фізичну особу гр.ОСОБА_1 Судове засідання відкладалось до 29.08.2011р.

29 серпня 2011р. на адресу господарського суду від представника третьої особи, надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у звязку з зайнятістю адвоката в слідчих діях.

Клопотання судом залишено без задоволення, поскільки законодавець не дає сторонам права визначати пріоритетність форм надання правової допомоги.

Крім того, згідно ст. 28 ГПК України, фізична особа ОСОБА_1 мав змогу і був зобовязаний особисто прийняти участь в судовому процесі. Сторони завчасно були сповіщені про дату судового засідання. Крім явки представника, третя особа повинна була надати відзив по заявленому предмету спору.

Третя особа правом на захист своїх інтересів в судовому засіданні 29.08.2011р. не скористалась без поважних причин, відзив по суті предмету спору не надала.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судове засідання відкладалось до 05.09.2011р.

05 вересня 2011р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі, згідно з якими він вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених в письмових пояснення (долучені до матеріалів справи), а саме: вважає, що відповідачем 2 у цій справі повинен бути залучений ОСОБА_1 і в звязку з тим, що фізична особа не може бути відповідачем у господарському процесі, суд повинен припинити провадження по справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Крім того вказує на те, що у провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться справа СВК ім. Ватутіна до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель від 27.09.2006р. № 2065. Таким чином, третя особа, вважає що Василівським районним судом розглядається спір між тими ж сторонами та про той же предмет спору. Також звертає увагу суду на те, що у момент укладення договору та посвідчення його нотаріусом були дотримані всі вимоги ЗУ “Про нотаріат”, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, посилаючись на те, що в момент посвідчення даного договору в ЄДРС були відсутні заборони на відчуження обєктів нерухомості.

Крім того, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення його у якості відповідача 2.

Клопотання ОСОБА_1 про залучення його в відповідача 2, судом залишено без задоволення, поскільки, згідно зі ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідача можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України. Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області за захистом свого порушеного права, зазначивши відповідачем юридичну особу - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк (закрите акціонерне товариство), в особі філії відділення промінвестбанку в м.Дніпрорудне Запорізької області. Розглядаючи даний спір, судом було встановлено, що в звязку з тим, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки гр. ОСОБА_1, на підставі ст. 27 ГПК України, був залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач не надав суду відзив чи належно оформлені заперечення по суті предмету спору.

Судовий процес ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме : програмно апаратного комплексу “Оберіг”.

Розгляд справи закінчено 05.09.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2005р. між СВК ім.. Ватутіна та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області”, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 857.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 договору іпотеки, цей договору забезпечує вимоги банку, що випливають з кредитного договору № 12-071/02-01 від 30.05.2005р., укладеного між СВК ім.Ватутіна та банком а саме, повернення кредиту в сумі 1500000грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 25% річних.

Предметом застави за договором іпотеки є нерухоме майно СВК кооперативу ім.Ватутіна , а саме тваринницький комплекс та комплекс будівель.

27.09.2006р. відповідач (надалі-банк) уклав із гр. ОСОБА_1 (далі-набувач) договір купівлі-продажу № 2069 комплексу будівель - частини предмету іпотеки, що належав на праві власності позивачу та був забезпеченням по кредитному договору. Цього ж дня набувач зареєстрував право власності на вказаний обєкт.

Банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, в т.ч. на комплекс будівель, номер за РПВН 51913557, місце знаходження : АДРЕСА_1, на підставі рішення Господарського суду по справі № 15/102/06 від 01.06.2006р., яке вступило в законну силу 06.09.2006р. (винесення постанови апеляційного суду).

Цим рішенням суду визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме - у відповідності до ст.38 ЗУ “Про іпотеку" - реалізувати банком від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі -покупцеві на підставі договору купівлі-продажу .

Згідно п. 1 ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі), передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за

відшкодування завданих збитків. { Частина перша статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }.

Із порушенням даної норми закону, банк передчасно (до вступу рішення в силу) розмістив повідомлення в засобах масової інформації - 02.09.2006р., подав при цьому неправдиві відомості щодо вступу рішення в силу.

Позивач попереджав відповідача про недопустимість укладення будь-яких угод купівлі-продажу предмету іпотеки раніше встановленого законом строку. (Повідомлення від 01.09.06 №

438) Подібні повідомлення направлялися позивачем приватному нотаріусу ОСОБА_6 (повідомлення № 437 від 01.09.06р), начальнику Василівського БТІ С.М.Дашковському (повідомлення № 439 від 04.09.06р).

Відповідно до п. 3 ст. 42 Закону України “Про іпотеку”, майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов'язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене

відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Майновим поручителем позивача, заявою від 15.09.2006р. було повідомлено Банк про законне право та можливість в строк до 06.10.2006р. виконати основне зобов'язання за позивача.

Незважаючи на вищевикладене, в порушення рішення суду, не дотримавши процедури установленої ст. 38 ЗУ “Про іпотеку", позбавивши осіб із зареєстрованими правами та вимогами та позивача скористатися наданими їм цією статтею правами, Банк передчасно 27.09.2006р. уклав договір купівлі-продажу комплексу будівель.

Позивач розмістив у засобах масової інформації повідомлення до всіх зацікавлених осіб та органів реєстрації та нотаріату про те, що станом на 02.09.2006р. рішення суду не набрало законної сили та про незаконність укладення договорів купівлі-продажу предмету іпотеки до закінчення 30-денного терміну після набрання рішенням законної сили. Повідомлення було надруковано 06.09.2006р.

Таким чином, набувачу - гр. ОСОБА_1 було відомо, що станом до 06.10.2006р., існували перешкоди для укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки та існували особи із зареєстрованими щодо них правами та вимогами.

У п.1.4 спірного договору купівлі-продажу зазначено про наявність судового спору по справі № 15/102/06, а п.1.3 договору зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається у відповідності до ст..38 ЗУ «Про іпотеку».

Тобто, ОСОБА_1 та Банк, який був стороною у справі № 15/102/06 та володів належною інформацією, укладаючи 27.09.2006р. договір купівлі-продажу комплексу будівель, усвідомлювали передчасність такого укладання, і, як наслідок, - незаконність вчинення ними таких дій в порушення рішення суду, тобто ОСОБА_1 набував у власність майно від особи, яка не мала права до 06.10.2006р його відчужувати.

Враховуючи викладені обставини, гр.ОСОБА_1 не є належним набувачем майна за договором купівлі-продажу № 2069 від 27.09.2006р.

Крім того, посвідчення договору купівлі-продажу комплексу будівель №2065 27.09.2006р. приватним нотаріусом ОСОБА_6 здійснено передчасно та всупереч закону, з порушенням норм ст..38 ЗУ “Про іпотеку", ст.ст. 65, 47 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій...», та не відповідає суті самого рішення суду, на яке посилаються сторони договору купівлі-продажу від 27.09.2006р. як на правову підставу щодо укладення вказаного договору.

Стаття 55 ЗУ “Про нотаріат" та ст. 47 „Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій в Україні” №20/5 від 03.03.2004р., договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ( z0364-99 ).

У разі наявності заборони договори про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на заміну боржника (переведення боргу). ( Абзац другий пункту 47 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 40/5 ( z0644-04 ) від

24.05.2004 )

Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. { Абзац 3 пункту 47 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 111/5 ( z1378-06 ) від 28.12.2006 }

Договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового органу.

У разі оформлення заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною.

Тобто, закон чітко зобовязує нотаріуса провести перевірки заборони або арештів. Згідно п.1.8.Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, затвердженого Наказом МЮУ №31/5 від 09.06.99р. в реєстрі формуються три види витягів: про наявність/відсутність заборон та арешту нерухомого майна, про наявність / відсутність заборон та арешту нерухомого майна на запит органів державної влади - про наявність/відсутність арешту нерухомого майна.

Витяг про наявність /відсутність заборони та /або арешту містить відомості про заборони відчуження майна, накладені нотаріусами та посадовими особами у відповідності до чинного законодавства; про арешти нерухомого майна, накладені судами та слідчими органами, органами державної виконавчої служби.

Тобто, перевіряючи відсутність заборони або арешту, що нотаріус зобов'язаний зробити до посвідчення будь-якого договору відчуження нерухомого майна, він, в обов'язковому порядку, отримує з держреєстру інформацію і про наявність/відсутність заборони і про наявність/відсутність арешту майна.

Як вбачається із змісту договору, в тексті якого не вказано про відсутність заборони або арешту, а також із самого факту посвідчення нотаріусом договору, нотаріус порушив встановлені законом правила посвідчення право чинів відчуження нерухомого майна, так як взагалі не перевіряв відсутність заборони або арешту на майно СВК.

Твердження позивача ґрунтується на встановленому позивачем 18.09.2006р та 28.09.06р. факті наявності арешту на все нерухоме майно позивача, накладеного Постановами Василівської ДВС в 2003-2004рр. та 2006р.

Арешт нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором 31.05.2005р. був чинним, як на дату укладання іпотечного договору, як на дату прийняття судового рішення по справі №15/102/06 від 01.06.2006р. про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і на дату укладення договору купівлі-продажу комплексу будівель від 27.09.2006р. №2065.

На дату відчуження 27.09.2006р. за спірним договором на майно - частину комплексу будівель обґрунтовано претендувала Василівська ДВС та Василівська ДПІ, як особи із вищим пріоритетом та зареєстрованими до укладання договору іпотеки і договору купівлі-продажу №2065 правами, що підтверджується витягами з Держреєстру обтяжень рухомого майна №22256884 від 12.01.2009р.,Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №9317688 від 28.09.2006р., актом опису активів податкової застави №5 від 15.03.2006р., витягом про реєстрацію обтяження в реєстрі рухомого майна № 6817952 від 16.03.2006р. (копії долучені до матеріалів справи)

Вказані обтяження існували на момент укладання спірного договору. Факт наявності арешту на все нерухоме майно позивача на дату укладання оспорюваного договору купілі-продажу є підставою для визнання недійсним договору відчуження.

Зазначені обставини, а саме факт наявності арешту на все, та конкретно визначене нерухоме майно позивача з 2003 р. по цей час були предметом дослідження під час розгляду судових справ № 9/346д/06 про визнання договору іпотеки недійсним та справи № 15/102/06-15/413/06- 7/264/08-27/71/10 про перегляд рішення у справі №15/102/06 за нововиявленими обставинами.

На цей час факт відсутності предмету іпотеки у розумінні ст.5 ЗУ „Про іпотеку" встановлений судом у справі № 9/346д/06, договір іпотеки, на підставі якого зверталось стягнення на нерухоме майно, визнаний недійсним. Остаточне рішення прийнято касаційною інстанцією після перегляду справи №9/346д/06 за нововиявленими обставинами - 27.10.2010р. Постановою касаційної інстанції від 10.05.2011р. залишені в силі після перегляду рішення Господарського суду Запорізької області від 09.12.2010р. та Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2011р. у справі № 15/102/06-15/413/06-7/264/08-27/71/10 , а саме рішення господарського суду Запорізької області у справі № 15/102/06,яке саме і було підставою для укладення договору купівлі-продажу комплексу будівель № 2065 від 27.09.2006р. скасовано.

Відповідно до частини 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, спірний договір був нотаріально посвідчений з порушенням вимог ст..61,62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Так ,в договорі вказано, що належність майна СВК ім..Ватутіна перевірено, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 20.05.2005р. та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно РКП Василівське БТІ. Проте іпотекодавець (позивач) не надавав правовстановлюючий документ, свідоцтво на право власності ані нотаріусу, ані Банку та не замовляв і не надавав зазначеного витягу БТІ в час укладання спірного договору. На час укладання договору свідоцтво на право власності було відсутнє у сторін договору.

Витяг БТІ було надано заявнику - Банку - з порушенням вимог ст. 5.1. ,5.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав... (Наказ МЮУ №7/5 від 07.02.2002р.). Тобто, нотаріусом було порушено правила посвідчення правочинів відчуження нерухомого майна, встановлених розд. 3 „Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій...." - договір посвідчено без документів, що посвідчують право власності на комплекс будівель.

Крім того, відповідно до п.6 зазначеного рішення, із врахуванням виправлених ухвалою від 08.09.2006р. описок, визначено спосіб реалізації комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить в тому числі Механізований тік - матеріал стін будівель та споруд - метал, загальною площею 134,3 кв.м.- літери Г-1,Г 1, шляхом застосування процедури продажу установленої ст.38 ЗУ “Про іпотеку”, а саме продажу “Промінвестбанком” від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною не нижче 177 000 грн.

Проте, відповідно до п. 1.1 оспорюваного договору, ОСОБА_1 купив, а відповідач відчужив в складі майна комплексу будівель Механічний тік, матеріали стін будівель та споруд - дерево, цегла- відповідно літери Г-1,Г -1. Тобто, Банк відчужив по договору купівлі-продажу інше за складом та характеристиками майно ніж те що зазначено в рішенні).

Крім того, як вказує позивач, відповідно до витягу з державного реєстру правочинів №2942462 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 27.09.2006р. договір купівлі-продажу викладений на бланках :ВЕС 184221 та ВЕС 184222. Реєстрація права власності на комплекс будівель здійснена 27.09.2006р. РКП “Василівське БТІ” на підставі договору купівлі-продажу №2065, копію примірника якого з відміткою БТІ було надано цим реєструючим органом на запит Василівської прокуратури 29.09.2006р.

Відповідно до змісту п.2.1 вказаного договору продаж комплексу будівель здійснено за 177 000 грн.. Тобто, ОСОБА_1 набув у власність майно на підставі п. 2.1. та п. 2.3. вказаного договору за ціною 177 000 грн. з моменту державної реєстрації в реєстрі прав власності.

Остання сторінка цього договору (бланк ВЕС №184222) закінчується посвідчувальним написом нотаріуса та не містить будь-яких застережень и виправлень.

Проте, позивач зазначає, що відповідно до надісланого 29.09.2006р. та отриманого позивачем повідомлення банку № 04006/1131, додана копія договору № 2065, вказує, на те, що ця копія не є ідентичною за змістом п.2.1 копії договору, що був наданий БТІ на запит прокуратури та на підставі якого реєструвалося право власності - додано: в т.ч. ПДВ. Остання сторінка договору містить застереження про виправлення зроблені нотаріусом вже після нанесення посвідчувального надпису. При цьому нумерація бланків співпадає. Це свідчить про те, що виправлення вносилися вже після здійснення реєстрації права власності, що саме по собі є порушенням порядку встановленого п. 23 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.. .»№20/5 від 03.03.2004р. Крім того, врахування в складі ціни ПДВ не передбачена рішенням суду, а включення ПДВ до складу ціни після реєстрації права власності, тобто, відбулася зміна вартості майна після укладення та посвідчення договору.

Перервіривши всі фактичні обставини справи, судом встановлено, що при здійсненні правочину купівлі-продажу комплексу будівель були порушені приписи ст.38 ЗУ «Про іпотеку», що призвело до порушення прав позивача виконати основне зобовязання протягом 30-денного строку, передбаченого у ч.1 ст.38 ЗУ «Про іпотеку», порушено п. 8 ст.38 ЗУ «Про іпотеку», право на встановлення узгодженої між іпотекодержателем та іпотекодавцем ціни продажу предмета іпотеки, порушено п.5 зазначеного Закону та п. 9 ст.65 „Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої Наказом МЮУ №20/5 від 03.03.2004р., право погасити борг шляхом виконання зобовязання майновим поручителем у відповідності із приписами п.8 ЗУ «Про іпотеку»та п. 3 ст.42 цього ж Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом Розяснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними”, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частин 1-2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

В даному випадку, наявність зареєстрованого у встановленому порядку арешту предмету іпотеки та визнання недійсним договору іпотеки спростовує наявність у відповідача повного обсягу цивільної дієздатності для продажу позивачу тваринницького комплексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 27.09.2006р. суперечить ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є також підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006р., укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області” та громадянином ОСОБА_1, м. Запоріжжя посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2065.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ, пров. Шевченка, 12 (код ЄДРПОУ 00039002) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна, 71601, пр.Леніна,67, м.Василівка, Запорізька область (р/р 26001302275723 філії “Відділення Промінвестбанку України в м. Дніпрорудне Запорізької області, МФО 313054, ОКПО 03750248) 85 грн. 00 коп. державного мита, 236грн. 00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання “12” вересня 2011р.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет