Рішення № 18478971, 25.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.11 Справа № 18/5009/4101/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом: Військового прокурора Запорізького гарнізону (69063, м. Запоріжжя, вул.Анголенка, буд. 2) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1.Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, Повітряно-флотський проспект, 6 )

2.Військового радгоспу “Дніпровський” (юридична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул.Військбуд; фактична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Незалежності, буд. 13)

до відповідача: приватного підприємства “Агрофірма Прогрес” (70054, Запорізька область, Вільнянський район, с. Куприянівка, вул. Молодіжна, буд. 1)

про визнання недійсним договору оренди земель сільськогосподарського призначення № 1 від 03.10.2007 р.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача 1: ОСОБА_1 довіреність № 220/656/д від 28.12.2010 р.;

від позивача 2: Терещенко Б.О. директор, наказ № 22 від 25.04.2007 р.;

від відповідача : ОСОБА_2, довіреність № 22 від 01.06.2009 р., паспорт серія СА НОМЕР_1 від 22.04.1997 р.;

від прокуратури: Чалий М.Г., посвідчення № 033 від 26.09.2008 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 20.07.2011 року звернувся Військовий прокурор Запорізького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1. Міністерства оборони України, 2. Військового радгоспу “Дніпровський” з позовною заявою до відповідача приватного підприємства “Агрофірма Прогрес” про визнання недійсним договору оренди земель сільськогосподарського призначення № 1 від 03.10.2007 р.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 03.10.2007 р. військовий радгосп “Дніпровський” та ПП “Агрофірма “Прогрес” уклали договір № 1 оренди земель сільськогосподарського призначення, предметом якого є передача військовим радгоспом “Дніпровський” до ПП “Агрофірма «Прогрес»в оренду земельної ділянки - пашні, загальною площею 233 гектарів, яка розташована в межах Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області. Однак даний договір суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, що регулюють земельні відносини, у зв'язку із чим, підлягає визнанню недійсним. Так, договір оренди від 03.10.2007 р. укладений із порушенням ст.ст. 2, 18, 20, 77 ЗУ “Про оренду землі”, ст. 77, ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, не пройшов державної реєстрації та нотаріально не посвідчений, а відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди, є підставою для визнання його недійсним. Також під час укладення спірного договору не додержано суттєвих умов для даного типу договорів, а саме, в порушення ст.ст. 4, 18 Закону України «Про оренду землі»у договорі не зазначено умови передачі (за актом прийому передачі або іншим чином), місцезнаходження земельної ділянки, строк оплати, який містив би число, місяць та рік. Таким чином, оцінюючи наведені норми законодавства, прокурор вважає, що під час укладення договору № 1 від 03.10.2007 р. оренди земель сільськогосподарського призначення, сторонами були порушені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, з огляду на вище зазначене, Військовий прокурор Запорізького гарнізону просив суд визнати недійсним договір № 1 від 03.10.2007 р. оренди земель сільськогосподарського призначення, який укладений між військовим радгоспом “Дніпровський” та приватним підприємством “Агрофірма “Прогрес”.

Ухвалою суду від 22.07.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/4101/11, судове засідання призначене на 18.08.2011 р. Ухвалою суду від 18.08.2011 року розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 25.08.2011 р.

Позиція відповідача викладена у відзиві та є наступною: надана позивачем в оренду земельна ділянка не є землями оборони, так як в Акті про землекористування зазначено інше призначення цієї землі, ніж те, що передбачено ст. 1 Закон України «Про використання земель оборони». В Акті на право користування землею від 29.07.1959 р., зазначено, що із загальної площі відведених земель 188,7 га орних земель, 58,5 га пасовищних земель, 12,36 га інших угідь. На думку відповідача спірна земля не є землями оборони, не є військовим майном, а є землями сільськогосподарського призначення. Також відповідач вважає, що земельна ділянка передана в оренду на законних підставах, без порушень будь-яких повноважень радгоспу та його керівника, договір оренди укладено від імені юридичної особи, яка мала право укладати такий договір та підписано керівником радгоспу, який мав право підписувати спірний договір оренди; спірний договір оренди погоджено з органом управління майном Управлінням сільського господарства МО України про що свідчить підпис начальника Управлінням сільського господарства МО України на спірному договорі; умови спірного договору оренди відповідають всім вимогам діючого законодавства України щодо особливостей такого роду договорів та його суттєвих умов; спірний договір оренди не потребував обовязкового нотаріального посвідчення і сторони не виявили бажання посвідчити його нотаріально. Відповідач вказує, що строк позовної давності за даним позовом минув 04.10.2010 р., так як спірний договір укладено 03.10.2007 р., а враховуючи трирічний строк позовної давності, позивачем пропущений даний строк. Відповідач просив суд застосувати позовну давність та на підставі вищевказаного у позові відмовити. Позиція відповідач прийнята судом до уваги.

У судовому засіданні 25.08.2011 р. представник прокуратури та представники позивачів підтримали позовні вимоги; відповідач заперечив проти задоволення позову, розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно акту на право користування землею від 29.07.1959 р., в постійне користування військовій частині № 78597 відведено 259,56 га. землі.

Із листа від 02.04.1997 р. начальника КЕВ Запорізького району, вбачається, що у тимчасовому користуванні у військового радгоспу “Дніпровський” перебуває земельна ділянка загальною площею 259 га під посів у м. Оріхів, Запорізької області (запасний аеродром).

У довідці про закріплення земель за військовим радгосп “Дніпровський”, станом на 10.09.1998 р. військовий радгосп “Дніпровський” використовує землі відповідно до договорів із військовими частинами загальною площею 544 га, зокрема, за договором від 30.10.1996 р. з КЕВ Запорізького району, загальною площею 259 га.

Відповідно до листа від 06.06.2003 р. заступника командувача військами Південного оперативного командування з будівництва та розквартирування генерал-майора В.А.Гофмана, земельна ділянка площею 259,56 га була надана для функціонування спеціальної ділянки, а саме: запасний аеродром з захисними смугами. Припинення діяльності військової частини, якій надана земельна ділянка, не може бути підставою для припинення права користування нею. У звязку із відсутністю військових частин військо-повітряних сил на аеродромі “Мокре” правонаступником (землекористувачем) є Запорізький КЕВ району.

Військовий радгосп “Дніпровський” (орендодавець за договором, позивач 2 у справі) та приватне підприємство “Агрофірма Прогрес” (орендар за договором, відповідач у справі) 03.10.2007 р. уклали договір № 1 оренди земель сільськогосподарського призначення (надалі договір оренди).

Пунктами 1, 2 договору оренди встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку пашню, загальною площею 233 га, згідно плану. Земельна ділянка надається в оренду для сільськогосподарських потреб. Земельна ділянка передається в оренду строком на 2008-2012 рр. Договір припиняється в разі розірвання договору згідно умов, визначених у ЗУ “Про оренду землі” (п.п. 6.2., 6.4. договору оренди).

Дослідивши договір № 1 оренди земель сільськогосподарського призначення від 03.10.2007 р. суд встановив, що він нотаріально не посвідчений, не зареєстрований у районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗК та укладений із порушенням норм земельного законодавства України. Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги про визнання договору № 1 оренди земель сільськогосподарського призначення від 03.10.2007 р., недійсним, є такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва у суду інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

У статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовязання утриматись від їх вчинення. Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як передбачено приписами п. 4 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 (з подальшими змінами та доповненнями) позивачами у справах, повязаних з визнанням угод недійсними, можуть бути, крім контрагентів за договором, будь-які підприємства, установи, організації, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода. Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону з 01.07.2007 р. по 01.01.2008 р.) визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі регулюються зазначеним законом, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Приписами статті 77 Земельного кодексу України (в редакції Закону з 20.06.2007 р. по 01.01.2008 р.) встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з частиною 5 статтею 93 Земельного кодексу України (в редакції Закону з 20.06.2007 р. по 01.01.2008 р.) та частиною 4 статті 4 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону з 01.07.2007 р. по 01.01.2008 р.) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міська державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 4 ЗУ “Про використання земель оборони” (в редакції Закону з 27.11.2003 р. по 14.01.2009 р.) визначено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Згідно із ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону з 01.07.2007р. по 01.01.2008 р.), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 4, 7, 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073 (в редакцій чинній з 25.12.1998 р. по 05.08.2011 р.): державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів. Договір оренди відповідно до законодавства повинен бути нотаріально посвідченим, а договір суборенди - може бути нотаріально посвідченим. Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Частиною 2 ст. 15 ЗУ “Про оренду землі” (в редакції Закону з 01.07.2007 р. по 01.01.2008 р.) визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтями 17, 18 ЗУ “Про оренду землі” (в редакції Закону з 01.07.2007 р. по 01.01.2008р.) передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Судом встановлено, що військовим радгоспом «Дніпровський»передачу земельної ділянки в оренду, згідно договору № 1 оренди земель сільськогосподарського призначення від 01.10.2007 р., з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади не було погоджено (у суду відсутні відповідні документальні докази); спірний договір нотаріально не посвідчений, не зареєстрований у районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗК; у ньому відсутні обовязкові умови для даного типу договорів, передбачені ст.ст. 4, 18 ЗУ “Про оренду землі”, а саме: відсутні умови передачі земельної ділянки, місцезнаходження земельної ділянки, строк оплати, отже, факт того, що спірний договір укладений із порушенням вказаних норм права є доведеним, вимоги про визнання договору № 1 оренди земель сільськогосподарського призначення від 01.10.2007 р. недійсним, є обґрунтованими, документально підтвердженими, заснованими на законі та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Що стосується заперечень відповідача, що викладені у відзиві, то вони спростовані матеріалами справи та є хибними; що стосується застосування наслідків спливу строку позовної давності, то суд зазначає, що позовна давність до вимог про визнання недійсними договорів/правочинів не застосовується (п. 3.3. Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 (з подальшими змінами та доповненнями), за виключенням випадків укладення угод внаслідок помилки, насильства тощо. Таким чином позов задоволений у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Договір оренди земель сільськогосподарського призначення № 1 від 03.10.2007 р., укладений Військовим радгоспом “Дніпровський” (юридична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул.Військбуд; фактична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Незалежності, буд. 13) та приватним підприємством “Агрофірма Прогрес” (70054, Запорізька область, Вільнянський район, с. Куприянівка, вул. Молодіжна, буд. 1) визнати недійсним.

3.Стягнути з приватного підприємства “Агрофірма Прогрес” (70054, Запорізька область, Вільнянський район, с. Куприянівка, вул. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 22992166, р/р 26001355557001 в ЗРУ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку 095) 85 грн. (вісімдесят пять грн.) державного мита. Видати наказ.

3.Стягнути з приватного підприємства “Агрофірма Прогрес” (70054, Запорізька область, Вільнянський район, с. Куприянівка, вул. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 22992166, р/р 26006355557001 в ЗРУ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку 264) 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В.Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 06.09.2011 р.