Рішення № 18478682, 29.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.11 Справа № 20/5009/3757/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Запорізького міського фонду підтримки підприємництва (69037, м.Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 60-Б)

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення суми 14 219,16 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 (дов. № 647 від 25.01.2011 р.);

Від відповідача ОСОБА_1 (приватний підприємець, паспорт НОМЕР_2 виданий

14.08.2010 р.);

ОСОБА_3 (дов. № 490 від 02.06.2008 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 16982,65 грн., із яких: сума 12540,00 грн. заборгованості за договором про фінансування від 22.05.2008 р. № 073, сума 2435,33 грн. пені, сума 2007,32 грн. втрат від інфляції та 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 06.07.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/3757/11, судове засідання призначено на 27.07.2011 р. Ухвалою від 27.07.2011 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.08.2011р., потім на 29.08.2011р.

У судовому засіданні 29.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За усним клопотанням відповідача судовий процес, починаючи з судового засідання 15.08.2011р., фіксувався за допомогою засобів технічної фіксації програмного забезпечення.

Позивач двічі надавав заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог. Остаточною є вимоги, викладені в заяві про уточнення від 22.08.2011р., яка отримана судом 25.08.2011р. (вх.№09-06/17804) та відповідно до ст.22 ГПК України прийнята до розгляду. З підстав, викладених у позові позивач просить стягнути з відповідача загальну суму 14 219,16 грн., яка складається з: 12 540 грн. основного боргу, 696,66 грн. інфляційних втрат, 159,32 грн. 3% річних, 823,18 грн. пені. Вимоги обґрунтовано ст.ст.525, 526, ч.2 ст.625, ст.ст.1049, 1050 ЦК України, ч.ч.1,2 ст.193, ч.1 ст.216 ГК України та мотивовано наступними обставинами. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору про фінансування №-73 від 22.05.2008р. Фондом була надана фінансова підтримка бізнес-плану підприємця у сумі 50 000 грн. строком на два роки з моменту перерахування коштів на рахунок відповідача, яку останній зобовязався остаточно повернути у визначений строк. У Додатку №1 до договору сторонами було узгоджено Графік повернення коштів. На виконання умов вказаного договору позивач за платіжним дорученням №7 від 22.05.2008р. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 50 000 грн. 03.08.2009р. було укладено додаткову угоду №1/131 до договору фінансування, згідно з якою сторонами узгоджено новий графік повернення коштів згідно з Додатком №2, а саме: починаючи з серпня 2009р по грудень 2010р. повернення коштів повинно було здійснюватися рівними частками по 2 674 грн. щомісячно; загальна сума, що підлягала поверненню згідно цього Графіку складала 45454 грн. Протягом 2009 2010р.р. відповідач частково повертав отримані грошові кошти, спочатку своєчасно згідно з графіком, пізніше, починаючи з червня 2010 року, із прострочкою та не в повній сумі. Після спливу терміну остаточного повернення фінансової підтримки, встановленого згідно з графіком, відповідач у 2011 році продовжував здійснювати нерегулярне часткове перерахування коштів. Сума основного боргу, яка залишилася несплаченою та заявлена позивачем до стягнення, складає 12 540 грн. Крім того, за прострочення грошового зобовязання відповідачу на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, п.4.1 договору нараховано 696,66 грн. інфляційних втрат, 159,32 грн. 3% річних, а також 823,18 грн. пені. Позивач просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

12.08.2011р. судом отримано письмовий відзив відповідача, який по суті є клопотанням про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ст.63 ГПК України. Клопотання мотивоване тим, що всупереч ч.1 ст.54 ГПК України позовна заява підписана неповноважною посадовою особою позивача - підпис на позовній заяві відрізняється від підписів повноважної посадової особи позивача на завірених копіях приєднаних до позовної заяви документів позивача. Ухвалою суду клопотання відхилено як необґрунтоване. Судом розяснено приписи ст.ст.63,64 ГПК України, зокрема, що повернення позовної заяви на підставі ст.63 ГПК України можливо лише до порушення провадження у справі і є виключно правом судді. По-друге, п.1 ст.63 ГПК України передбачає можливість повернення позовної заяви без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має право її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. У позовній заяві, яка надійшла до суду від Запорізького міського фонду підтримки підприємництва, вказано посадове становище особи, яка підписала заяву директор та мається підпис цієї особи. Згідно з доданої Довідки №501 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПУ) саме ця особа є керівником. До компетенції господарського суду не відноситься встановлення справжності підпису особи, яка підписала позовну заяву. Крім того, у судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, тому суд розглядає порушену справу за позовною заявою по суті.

У письмовому відзиві, отриманому судом 26.08.2011р. (вх.№09-06/18112), відповідач зазначив, що всупереч ст.6 ГПК України позивач не звертався до нього з належним чином оформленою претензією в порядку досудового врегулювання спору. Зауважив (вдруге), що, на його думку, позовна заява, а також додані до заяви платіжні документи про сплату витрат на державне мито та ІТЗ підписані не повноважною посадовою особою позивача, що суперечить приписам ст.ст.54, 57 ГПК України. Також відповідач поставив під сумнів документи, надані позивачем в якості доказів до матеріалів справи у звязку з відмінністю підписів посадової особи позивача, яка підписувала ці документи та якої завірені їх копії. Крім того, вказав що до позовної заяви не додано графіку повернення коштів, що відповідно до п.2.4 договору визначений в Додатку №1, який є невідємною частиною договору, що свідчить про невизначеність договором графіку повернення коштів. По суті спору відповідач повідомив, що за платіжним дорученням №150 від 07.07.2011р. на рахунок позивача було сплачено суму 1000 грн. боргу, а також суму 3333,00 грн. благодійної допомоги за платіжними дорученнями в період з 15.01.2009р. по 16.12.2008р., на які, на його думку, повинна бути скоригована сума основного боргу в бік зменшення. Враховуючи вищенаведене, відповідач на підставі п.1 ст.63 просить повернути позовну заяву без розгляду.

У судовому засіданні 15.08.2011р. представником відповідача заявлялося усне клопотання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи стосовно підпису директора Запорізького міського фонду підтримки підприємництва. Клопотання судом відхилено як необґрунтоване та зауважено, що відповідач чи його представник не позбавлені можливості заявити письмове клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з дотриманням вимог ст. 41 ГПК України. В подальшому такого клопотання від відповідача не надійшло.

У засіданні 29.08.2011р. відповідачем надано письмове клопотання, в якому останній просив наступне: 1).Визнати дійсним перерахунок коштів позивачу платіжним дорученням №150 від 07 липня 2011 року на суму 1 000 грн., які не зарахувались у рахунок погашення суми основного боргу; 2).У звязку з погіршенням фінансових стосунків і випадком отриманням документу позивача, який свідчить про його досить непогане щорічне фінансування за рахунок отриманих на допомогу малому бізнесу коштів зарахувати платежі коштів благодійної допомоги здійсненої відповідачем на прохання Фонду згідно його листа в розмірі 3333,00 грн. на користь погашення основного боргу; 3). Якщо п.1 та п.1 клопотання будуть задоволені скоригувати штрафні санкції; 4). У звязку з кризовим погіршенням бізнесу в України взагалі та фінансового стану відповідача - фізичної особи підприємця, зокрема, надто великої суми накопиченого боргу розробити строк погашення заборгованості по 1 000 грн. щомісячно. Стосовно останнього пункту клопотання відповідач усно пояснив, що воно по суті є клопотанням про надання розстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши зазначене клопотання, суд задовольнив його в частині пункту 1. Оскільки зазначені обставини підтверджуються доказом, наданим відповідачем відповідним платіжним дорученням, дійсність якого у суду немає підстав ставити під сумнів. Представник позивача факт отримання коштів, перерахованих за цим дорученням, також не заперечив. Вирішення інших клопотань буде розглянуто по суті в мотивувальній частині рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2008р. між Запорізьким міським фондом підтримки підприємництва (Фонд, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Підприємець, відповідач) був укладений договір про фінансування №073, згідно з п.1.1 якого Фонд здійснює фінансування у вигляді фінансової підтримки бізнес-плану Підприємця у сумі 50 000 грн. строком на два роки з моменту перерахування коштів на рахунок підприємця для “Проведення реконструкції приміщення під фіто-бар та придбання обладнання для виготовлення кисневих пінок, виготовлення та зберігання фітоконцентратів, холодильного та вітринного обладнання, меблів” (п.1.1.).

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 договору підставою для перерахування Фондом коштів є рішення Інвестиційної ради Фонду (протокол №17 від 18 березня 2008 року) про надання фінансової підтримки, в межах суми, визначеної у п.1.1. договору. Фінансування здійснюється шляхом грошового переказу на поточний рахунок підприємця.

Фінансування здійснюється за принципами строковості, повернення, забезпечення, цільового використання та ефективності реалізації заходів бізнес-плану (п.1.2).

Згідно з п.2.4 договору графік повернення коштів визначається Додатком №1, що є невідємною частиною договору.

03.08.2009р. сторонами підписано додаткову угоду №1/131 до договору про фінансування, відповідно до якої пункт 2.4 договору викладено в іншій редакції та узгоджено, що графік повернення коштів, визначений Додатком №2, що є невідємною частиною договору. Пункт 3.2.1 договору викладено в редакції: “Підприємець зобовязується повернути кошти Фонду на рахунок 2650110351401 в ВАТ “Мета банк” в м.Запоріжжя, МФО НОМЕР_4, ЄДРПОУ 25742702, у сумі, що визначена у п.1.1 договору.

Враховуючи зазначене, спростовуються викладені в письмовому відзиві відповідача твердження про невизначеність договором графіку повернення коштів у звязку з відсутністю в матеріалах справи Додатку №1 до договору, який зважаючи на викладення п.2.4 договору в іншій редакції та встановлення відповідного графіку в Додатку №2, втратив свою чинність.

Відповідно до п.7.1 договір вступає в дію з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обовязків.

Згідно з Графіком погашення фінансової підтримки, наданої Фондом (Додаток №2), сторонами узгоджено, що фінансова підтримка у розмірі 45 454 грн. повертається підприємцем протягом серпня 2009р. грудня 2010р. щомісячно рівними частками в розмірі 2 674грн. (у грудні 2010р. у розмірі 2 670 грн.).

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексуУкраїни, ст.193 Господарського кодексу України, зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов договору Фонд згідно з платіжним дорученням №7 від 22.05.2008р. перерахував на рахунок ПП ОСОБА_1 суму 50 000 грн. фінансової підтримки.

Відповідач згідно з встановленим у додатку №2 Графіку в рахунок погашення фінансової підтримки перерахував у 2009 році суму 13 370 грн. (платіжні доручення №198 від 17.08.2009р., №198 від 25.09.2009р., №198 від 23.10.2009р., №198 від 27.11.2009р., №98 від 24.12.2009р.); у 2010 році 18 044 грн. (платіжні доручення №18 від 28.01.2010р., №36 від 26.02.2010р., №57 від 22.03.2010р., №74 від 30.04.2010р., №92 від 31.05.2010р., №119 від 01.07.2010р., №172 від 30.09.2010р., №233 від 22.12.2010р.); у 2011 році 1500 грн. (платіжні доручення №53 від 01.03.2011р., №97 від 28.04.2011р.). Станом на день звернення позивачем з даним позовом до суду заборгованість відповідача складала 12 540 грн.

Після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі відповідачем було сплачено на рахунок позивача суму 1 000 грн. згідно з угодою №1/131 від 03.08.2009р., що підтверджується платіжним дорученням №150 від 07.07.2011р.

За таких обставин, провадження у справі № 20/5009/3757/11 у частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідач доказів повного виконання зобовязання і перерахування позивачу суми 11 540 грн. отриманої фінансової підтримки, яка залишилася несплаченою, не надав.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи доведено порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором на момент звернення до господарського суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 11 540 грн. основного боргу, яка залишилася несплаченою на момент розгляду справи.

Клопотання відповідача про зарахування платежів коштів благодійної допомоги в розмірі 3333,00 грн., здійсненої відповідачем на прохання Фонду згідно його листа (від 10.06.2008р. №360) на користь погашення основного боргу не може бути задоволено. По-перше, благодійна допомога за своєю правою природою є добровільним внеском та здійснюється за власною волею особи, тому ці кошти не можуть бути зараховані в рахунок виконання господарського зобовязання відповідача та, власне, суд не має повноважень на здійснення такого зарахування в межах розгляду даної справи. “Непогане”, як вказує відповідач, фінансування Фонду, на підтвердження якого відповідачем додано до клопотання витяг зі звіту, який до того ж належним чином не завірений, в даному випадку ніяким чином не стосується правовідносин сторін, які є предметом розгляду даної справи, тому, доводи відповідача в цій частині не беруться судом до уваги, оскільки не звільняють відповідача від зобовязання щодо повернення отриманих коштів згідно з графіком. Більш того, відповідно до змісту вказаного документу, в ньому йдеться про виділення коштів на утримання Фонду до 2008 року.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 696,66 грн. втрат від інфляції, нарахованих з лютого по червень 2011 року включно та суму 159,32 грн. - 3% річних за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У підписаному сторонами графіку погашення фінансової підтримки було встановлено строки повернення (місяць, рік) та суми, які необхідно сплатити щомісячно (а.с.20). Згідно з ст.ст.252,254 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Строк, що визначається місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобовязань, вимоги про стягнення суми 696,66 грн. втрат від інфляції та суми 159,32 грн. 3% річних є обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 823,18 грн.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України невиконання або неналежне виконання умов договору є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 4.1 договору про фінансування передбачено, що при порушенні строку повернення фінансової допомоги, Фонд має право стягувати з підприємця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, нараховану на суму заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В силу ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалою суду від 27.07.2011р. суд зобовязав позивача надати обґрунтований розрахунок пені. Згідно з розрахунком, наведеним в заяві позивача про уточнення позовних вимог від 22.08.2011р., пеня нарахована за період з лютого по 30 червня 2011року включно на суму боргу 14040грн. (за лютий 2011р.), на суму боргу 13040грн. (березень 2011р.), на суму боргу 12540грн. (з квітня по червень 2011р.).

Однак, враховуючи вищенаведені приписи законодавства (ч.6 ст.232 ГК України), пеня повинна нараховуватися з дня, коли зобовязання мало бути виконано на суму заборгованості, що існує на момент періоду розрахунку. Беручи до уваги, що згідно з умовами договору сплата платежів була узгоджена щомісячно до грудня 2010р. включно і з урахуванням ст.ст.252,254 ЦК України строк виконання зобовязання настав у відповідне число останнього місяця строку, відповідач за час прострочення здійснював часткові оплати не у повному обсязі, позивач повинен був надати чіткий розрахунок пені із вказівкою дати початку та закінчення нарахування пені на кожну суму щомісячного боргу, а не на загальну суму. Наданий позивачем розрахунок пені суд не може перевірити.

У звязку з цим суд вважає за необхідне вимоги щодо стягнення пені в розмірі 823,18 грн. залишити без розгляду, оскільки позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення пені.

Таким чином, позов у частині стягнення пені на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

У звязку з викладеним, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Стосовно викладених відповідачем у відзиві обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Господарським процесуальним кодексу України не передбачене обовязкове направлення претензії, що безумовно повинно передувати переданню спору на розгляд господарського суду. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У частині викладених обставин, які стосуються повернення позовної заяви на підставі ст.63 ГПК України, викладене у відзиві клопотання позивача відхилено на підставах, які викладено вище у описової частини рішення, про що також зазначалося і в ухвалі суду від 15.08.2011р. Судом у судовому засіданні оглянуті оригінали усіх документів, копії яких додано до позовної заяви, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність і вони прийняті як належні докази.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому суд враховує, що сума 1000грн. сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Відповідачем надано клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду шляхом погашення боргу щомісячно по 1 000 грн. у звязку з кризовим погіршенням стану бізнесу в Україні взагалі та скрутним фінансовим становищем приватного підприємця, зокрема, великою сумою накопиченого боргу на теперішній час.

Пунктом 6 статті 83 ГПК України передбачено право суду розстрочити виконання рішення суду. Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.2 Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 12.09.96р. №02-5/333 (зі змінами та доповненнями), господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення повинен враховувати: матеріальні інтереси сторін, їх фінансове становище, ступінь провини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави й інші обставини справи.

Умовою для надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано припустити, що існують вищезазначені обставини. Відповідач не надав суду доказів, які б достовірно свідчили про скрутне фінансове становище підприємця і що на час прийняття рішення судом ці обставини утруднюють чи роблять неможливим виконання рішення суду. Розстрочка виконання рішення надається господарським судом лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у відповідача з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Відповідачем не надано жодного документу в підтвердження існування обставин, вказаних у клопотанні про надання розстрочки щодо скрутного фінансового становища підприємця, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення. Таким чином, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

При цьому відповідач не позбавлений права звернутися з заявою про розстрочку виконання рішення в порядку ст.121 ГПК України на стадії виконання рішення при наданні відповідних належних доказів в обґрунтування розстрочки.

Керуючись ст.ст.49, 82-85, п.1-1 ст.80, п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/рНОМЕР_3 в АБ “Металург”, МФО НОМЕР_4) на користь Запорізького міського фонду підтримки підприємництва (69037, м.Запоріжжя, вул.Сорок років Радянської України, буд. 60-Б, код ЄДРПОУ 25742702, р/р 35433001003113 в УДК в Запорізькій області, МФО 813015) суму 11 540 (одинадцять тисяч пятсот сорок) грн. основного боргу, 696 (шістсот девяносто шість) грн. 66 коп. втрат від інфляції, 159 (сто пятдесят девять) грн. 32 коп. 3% річних, 133 (сто тридцять три) грн. 96 коп. витрат на державне мито, суму 222 (двісті двадцять дві) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми 1 000 грн. 00 коп. основного боргу за відсутністю предмету спору.

У частині стягнення суми 823 грн. 18 коп. пені позов залишити без розгляду.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 02.09.2011р.