Ухвала суду № 18478662, 02.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02.09.11

№ 6/5009/5246/11

Суддя Місюра Л.С.

розглянувши матеріали

За позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 168)

До Мелітопольської міської ради (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Карла Маркса, 5)

Третя особа: Комунальне підприємство „Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації” (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Карла Маркса, 27)

про визнання за Державою Україна в особі Державної адміністрації України право власності на гараж „Б-1”, розмірами 4,00х8,94м, а також збудовану прибудову „А’-1”, розмірами 10,54х14,37м, основною площею –97,7 м2, внаслідок чого загальна площа будівлі „А-1” стала –392,4 м2, що розташовано за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 90.

В с т а н о в и в :

Позовна заява вих. б/н від 31.08.2011 року, підлягає поверненню відповідно до п. п. 3 та 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в позові не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не вказані докази, які підтверджують викладені в заяві обставини, а також не надано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати за Державою Україна в особі Державної судової адміністрації України право власності на гараж та прибудову, що є об’єктами самочинного будівництва, розташовані за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 90.

Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, …, законодавство, на підставі якого подається позов …

Так, відповідно до ст. 1 ГПК України, до господарського суду із заявами мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності... , за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Однак в позові не вказано, чи надала держава Україна в особі Державної судової адміністрації України, позивачу –Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, повноваження подавати позови про визнання права власності або не надавала таких повноважень. Також в позові не вказана конкретна норма чинного законодавства, яка дає право територіальному управлінню Державної судової адміністрації заявляти позови в інтересах держави, у т.ч. про визнання права власності за державою в особі Державної судової адміністрації.

При цьому, відповідно до вимог ст. 392 Цивільного кодексу України, з позовом про визнання права власності може звернутися до суду особа, яка вважає, що це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведеного слідує, що право власності за рішенням суду визнається тільки у випадку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, або у випадку втрати документу, що підтверджує право власності. Відповідачем у справі про визнання права власності може бути не будь-яка особа взагалі, а лише та особа, яка оспорює або не визнає за позивачем право власності на майно, оскільки ця особа власником спірного майна вважає саме себе.

У наданій до суду позовній заяві не вказані підстави заявлення вимоги про визнання права власності до відповідача, не вказані документи, з яких слідує, що відповідач вважає себе власником майна, а не позивач.

В обґрунтування своїх вимог позивач в тексті позову посилається на ст. 376 ЦК України, що передбачає випадки визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти.

Однак, у позовній заяві не вказано, хто є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об’єкт, та відповідні підтверджуючи документи (акти, договори), чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання за позивачем права власності або ні, та якими документами це підтверджується.

Також, у позові не зазначено, чи була відведена позивачу земельна ділянка під будівництво спірного об’єкту або ні, та не зазначені відповідні підтверджуючі документи.

У позові відсутні відомості про те, чи надавався позивачу або ні відповідний дозвіл Інспекції державного архітектурно –будівельного контролю на здійснення будівельних робіт, чи була затверджена проектна документація щодо будівництва спірного об’єкту, чи введений даний об’єкт в експлуатацію або ні, чи відповідає спірний об’єкт будівельним, пожежним та санітарним нормам, та не вказані відповідні документи на підтвердження вказаних вище умов.

Крім того, у позовній заяві не зазначено, чи порушує визнання права власності на спірні об’єкти права інших осіб або не порушує, та якими документами це підтверджується.

Також, суду не було надано належних доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Згідно листа Головного управління Державного казначейства України від 11.01.2007р. № 04-17/108, державне мито при подачі позовних заяв до господарського суду Запорізької області з 12.02.2007 року перераховується на: рахунок № 31119095700007, ЄДРПОУ 34677145, МФО 813015, отримувач –Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача –Головне Управління Держказначейства у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095.

В якості доказу сплати державного мита за даним позовом суду були надані оригінал платіжного доручення № 11688 від 27.07.2011 року, проведене банком 29.07.2011р., та оригінал платіжного доручення № 11751 від 28.07.2011 року, прядене банком 04.08.2011 року, які свідчать про сплату державного мита в сумах 408 грн. та 545 грн. 97 коп., відповідно, на рахунок № 31417537700007, ЄДРПОУ 34677103, МФО 813015, отримувач –Місцевий бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача –ГУДКУ у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22090100.

Зазначені платіжні документи суд не може прийняти як належний доказ сплати державного мита за наданим позовом.

Інших доказів сплати державного мита суду не надано.

Слід вказати позивачу, що повернення позовної заяви на підставі статті 63 ГПК України не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.

У випадку повторного звернення до суду вам необхідно врахувати викладені вище обставини.

Керуючись п. п. 3 та 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву з додатками повернути позивачу.

Додаток: позовні матеріали на двадцяти п’яти аркушах, у т.ч. оригінали: позовної заяви вих. б/н від 31.08.2011 року на трьох аркушах, двох фіскальних чеків № 6299 та № 6300 від 312.08.2011 року, двох описів вкладення у цінний лист від 31.08.2011 року, платіжного доручення № 11688 від 27.07.2011 року (державне мито), платіжного доручення № 11751 від 28.07.2011 року (державне мито) та платіжного доручення № 11815 від 08.08.2011 року (ІТЗ).

Суддя Л.С. Місюра