Рішення № 18478525, 29.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.11 Справа № 26/5009/3076/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД»(вул. М. Кропивницького, 8, офіс 2, м. Київ, 01004)

до відповідачів 1/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Талісман Київ»(вул. Горького, 123, офіс 38, м. Запоріжжя, 69013)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма «Альфа-сервіс»(вул. Борисоглібська, 16-А, м. Київ, 04070)

про стягнення 5502480,00 грн.

Суддя Юлдашев О.О.

Присутні:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність №б/н від 06.06.2011.

Від відповідача 1 не зявився.

Від відповідача 2 не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

02.06.2011. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД»про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Талісман Київ»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Альфа-сервіс»заборгованості за договором поставки № 8/п від 05.06.2008.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.06.2011. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 26/5009/3076/11, судове засідання призначено на 23.06.2011.

Ухвалою суду від 06.06.2011. вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 в межах суми позову та на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу-2.

23.06.2011. справу направлено до Донецького апеляційного господарського суду для розгляду скарги відповідача-2 на про перегляд ухвали про вжиття заходів забезпечення позову від 06.06.2011.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011. апеляційну скаргу відповідача-2 на ухвалу про забезпечення позову від 06.06.2011. задоволено частково. Ухвалу про забезпечення позову від 06.06.2011. скасовано частково. Відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер ЛТД»про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу-2. В іншій частині ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.06.2011. про забезпечення позову залишено без змін.

10.08.2011. справу повернуто до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 22.08.2011. справу призначено до розгляду на 29.08.2011. об 11-00.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в частині вимог до відповідача-1, відмовившись від вимог до нього та підтримав позов в частині стягнення з відповідача-2, та просив його задовольнити в повному обсязі. Відповідно до статті 22 ГПК України, заяву прийнято судом до розгляду.

Представники відповідачів у судове засідання не зявились, про причини неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

З урахуванням необхідності дотримання строків розгляду справи, наявності в матеріалах справи відзиву відповідача-2, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Як вказує Президія Вищого господарського суду України в п. 27.5. Рекомендацій «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»№ 04-5/120 від 27.06.2007., якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

За таких умов суд доходить до висновку про продовження розгляду справи з урахуванням зменшених позовних вимог.

За клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 29.08.2011. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем-2 (покупець) було укладено договір поставки №8/п.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки, постачальник зобовязується поставити баштовий кран JOST модель JT 140-8 виробництва Shenyang Peters Mashinery Co., LTD, (товар) а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору поставки, кількість товару 3 одиниці.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки, термін поставки становить 60 днів з дати виконання п. 4.5.2. договору.

Відповідно до п. 4.4. договору поставки, ціна договору 6878100, 00 гривень.

У відповідності з п. 4.5.1. договору поставки відповідач-2 до 13 червня 2008 року мав сплатити позивачу 30% від ціни договору поставки.

Згідно з п.4.5.2. договору поставки відповідач2 протягом трьох банківських днів з дати отримання підтвердження готовності товару до відправлення в порт мав сплатити 50% від ціни договору поставки.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки, він вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх обовязків за цим договором.

Відповідно до п. 6.2. договору поставки, постачальних має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку, якщо покупець затримає оплату товару на згідно до п. 4.5.1. договору на термін, що перевищує 7 днів.

На виконання п. 4.5.2. договору поставки 16.03.2011. позивачем було направлено відповідачу-2 лист вих. №0903/11 про готовність товару до відправлення в порт. У відповідь відповідач2 17.03.2011. надіслав позивачу лист вих. № 38 з пропозицією ініціювати розірвання договору поставки відповідно до п. 6.2. вказаного договору. 10.05.2011. позивачем було направлено відповідачу2 лист вих. №1005/11, в якому повідомлялося про те, що позивач не має наміру розірвати договір поставки, так як має економічну зацікавленість в його виконанні, та повторно інформувалося про готовність товару до відправлення в порт.

17 березня 2011 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поруки, відповідно до п.2 якого відповідач-1 зобовязується відповідати перед позивачем за виконання усіх зобовязань відповідача-2 за договором поставки.

Як видно із матеріалів справи, зокрема відзиву від 22.06.2011. відповідача-2 на позов, його листа від 17.03.2011. відповідачем-2 не виконані обовязки, передбачені пунктами 4.5.1. та 4.5.2. договору поставки.

Відповідач-2 пропонує позивачу розірвати договір поставки.

Виходячи з вищевикладеного, станом на день розгляду справи в суді відповідач-2 заборгував позивачу 5502480,00 грн. за продукцію за договором поставки, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобов'язання - це зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами пункту 1 статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір поставки не передбачає права односторонньої відмови від виконання зобовязання для покупця, тобто відповідача-2.

Судом не можуть бути взяті до уваги також посилання відповідача-2 на те, що п. 4.5.1. договору поставки передбачає оплату до 08.05.2008., а тому не може застосовуватись, оскілки передбачає оплату до моменту укладення договору.

Як видно із наданої в судовому засіданні представником позивача копії договору поставки, завіреної відповідачем-2, п. 4.5.1. договору поставки передбачає оплату суми в розмірі 30 % від ціни договору до 13.06.2008.

Не беруться до уваги судом також посилання на розгляд спору про визнання договору поставки недійсним, оскільки, як випливає з наданої суду ухвали господарського суду міста Києва від 20.06.2011., предметом спору є не визнання договору поставки недійсним, а його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В цьому полягає відмінність від випадків визнання договору недійсним, коли, відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним не створює правових наслідків з моменту його вчинення.

Тому суд доходить до висновку, що на даний момент правочин є дійсним, не розірваний, а тому створює правові наслідки для сторін, зокрема й обовязок відповідача-2 здійснити оплату товару в передбаченому договором порядку.

Враховуючи уточнені позовні вимоги, предметом спору на момент винесення рішення не є стягнення з відповідача-1, тому посилання на договір поруки не є предметом доказування по справі.

Доказів відсутності зобовязання, що є предметом спору, відповідач-2 суду не надав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс»(03115, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, 53 код ЄДРПОУ 22965175) 5502480 ( пять мільйонів пятсот дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.О. Юлдашев

(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 30.08.2011.)