Рішення № 18478245, 16.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.11 Справа № 18/5009/3441/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Мясопереробний комплекс ЛТД” (юридична адреса: 53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Калініна, буд.15; адреса для листування: 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 46)

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_1 (69065, АДРЕСА_1)

про стягнення 2 879 грн. заборгованості за договором поставки № 31 від 19.07.2010р., 204,34 грн. пені, 39,52 грн. 3 % річних, 159,41 грн. інфляційних втрат

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 28.07.2011 р.;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 17.06.2011 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Мясопереробний комплекс ЛТД” з позовною заявою до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2 879,00 грн. заборгованості за договором поставки № 31 від 19.07.2010 р., 204,34 грн. пені, 39,52 грн. 3 % річних, 159,41 грн. інфляційних втрат, на підставі ст.ст. 526, 549, 551, 625, 692 ЦК України, 20, 173, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 12, 54 ГПК України.

Ухвалою суду від 20.06.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/3441/11, судове засідання призначене на 13.07.2011 р. Розгляд справи відкладався на 27.07.2011 р., на 08.08.2011 р. та на 16.08.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.08.2011 р. підтримав позовні вимоги, надав суду витребувані документи, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 13.07.2011 р., 27.07.2011 р., 08.08.2011 р. та 16.08.2011 р. не зявлявся, про причини неявки суд не повідомляв.

Згідно з п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі № 18/5009/3441/11 від 20.06.2011 р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 27.07.2011 р. та від 08.08.2011 р. були направлені відповідачу, на адресу вказану у позові та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 967243 від 11.08.2011 р., таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду про порушення провадження у справі № 18/5009/3441/11 від 20.06.2011 р., яка була направлена відповідачу, повернулася до суду із позначкою пошти: “за закінченням терміну зберігання”. Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору.

У судовому засіданні 16.08.2011 р. розгляд справи закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мясопереробний комплекс ЛТД” (надалі позивач, постачальник, продавець) та приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі відповідач, покупець) 19.07.2010 р. уклали договір поставки № 31 (надалі договір).

Згідно із розділом 1 договору, продавець зобовязався передати у власність покупця товар, а покупець зобовязався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах передбачених цим договором. Товаром у даному договорі є мясо птиці та продукти його переробки (надалі товар). Асортимент, кількість та ціна товару узгоджується сторонами завчасно шляхом направлення покупцем на адресу продавця письмових заявок, телефонограмою, факсимільним звязком та фіксується в накладних на відпуск товару.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.4. договору, передача товару здійснюється на підставі відповідно оформленої накладної, підписаної уповноваженим представником покупця. Представник покупця, який отримує товар, має діяти на підставі довіреності на отримання цінностей встановленого зразка, яка передається продавцю. Датою передачі товару покупцю є дата, зазначена в накладній на відпуск товару та/або в товарно-транспортній накладній. Усі ризики погибелі та ушкодження товару, в тому числі ризик випадкового знищення або випадкового ушкодження товару, переходить к покупцю з дати передачі товару йому або перевізнику, призначеному покупцем.

Сторони оформили “кільцеву” довіреність за якою матеріально-відповідальною особою була лише особисто ОСОБА_1

Асортимент, кількість та ціна товару, який передається на кожну окрему партію, узгоджується в період формування заявки покупця та фіксується сторонами в накладній на відпуск товару, яка є невідємної частиною цього договору. Оплата товару здійснюється покупцем банківським переводом на рахунок продавця або в іншому порядку, узгодженому сторонами та не суперечить вимогам діючого законодавства. Умови оплати: покупець зобовязується сплатити товар протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту передачі товару (п.п. 3.1.-3.3. договору).

Пунктом 8.1. договору встановлено, що цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2010 р., а в частині оплати отриманого товару до повного виконання зобовязань.

Відповідач особисто прийняв товар від позивача на загальну суму 4179,00 грн., про що свідчать видаткові накладні № ЗА-0028828 від 09.12.2010 р., № ЗА-0029039 від 11.12.2010 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, здійснив часткове погашення заборгованості за поставлений товар загальною сумою 1300 грн., що підтверджується банківськими довідками № 31/7-477 від 19.05.2011 р. та № 31/7-510 від 31.05.2011 р. та реєстром, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідачу направлявся претензія на суму 3419,00 грн. б/н від 19.01.2011 р. про сплату заборгованості, яка виконана відповідачем частково.

Судом встановлено, що сума вартості поставленого та неоплаченого товару, з урахуванням часткової оплати, складає 2879,00 грн.

Оцінивши надані докази, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2879,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, позовні вимоги, в частині стягнення 2870,00 грн. основного боргу є законними та задовольняються судом.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 159,41 грн. втрат від інфляції за період часу з 15.12.2010 р. по 30.05.2011 р. та 39,52 грн. 3 % річних за період часу з 15.12.2010 р. по 30.05.2011 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Перевіривши надані розрахунки, суд вважає заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача 159,41 грн. втрат від інфляції за період часу з 15.12.2010 р. по 30.05.2011 р. та 39,52 грн. 3 % річних за період часу з 15.12.2010 р. по 30.05.2011 р., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (при перерахуванні суми 3 % річних та втрат від інфляції судом отримані суми навіть більші, ніж заявлено позивачем, тому судом задовольняються суми 3 % річних та втрат від інфляції в заявленому позивачем розмірі).

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 204,34 грн. пені за період часу з 15.12.2010 р. по 30.05.2011 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У п. 5.1. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем отриманого товару в строки, узгоджені сторонами, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3 % в день від вартості несплаченого (не своєчасно сплаченого) товару за кожний день прострочки платежу. Нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару здійснюється за весь час поки зобовязання покупця по оплаті залишається простроченим.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, статей 230, 232 ГК України та умов договору.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнав його невірним, а вимогу позивача про стягнення із відповідача 204,34 грн. пені за період часу з 15.12.2010 р. по 30.05.2011 р. такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 204,17 грн., а в сумі 0,17 грн. суд відмовляє позивачу в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (69065, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Мясопереробний комплекс ЛТД” (юридична адреса: 53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Калініна, буд.15; адреса для листування: 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 46, код ЄДРПОУ 36020655) 2879,00 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят девять грн.) основного боргу, 204,17 грн. (двісті чотири грн. 17 коп.) пені, 39,52 грн. (тридцять девять грн. 52 коп.) 3 % річних, 159,41 грн. (сто пятдесят девять грн. 41 коп.) втрат від інфляції, 101,99 грн. (сто одну грн. 99 коп.) державного мита та 235,99 грн. (двісті тридцять пять грн. 99 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 19.08.2011 р.