Рішення № 18477929, 08.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.11 Справа № 18/5009/3347/11

за позовом: концерну “Міські теплові мережі”(69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до приватного підприємця ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимов на предмет спору на стороні відповідача: Житлово-будівельного кооперативу “Медик-10” (69104, м. Запоріжжя, АДРЕСА_2)

про стягнення 14 518,67 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію

суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 10/27 від 04.01.2011 р., паспорт серія СВ 975872 від 17.02.2006 р.;

від відповідача: ОСОБА_1 свідоцтво серія ВО2 № НОМЕР_3, НОМЕР_1 від 17.12.1999 р.;

від третьої особи: Картолапова Т.М., посвідчення серія АЗ № НОМЕР_4 від 14.09.2005 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 15.06.2011 року звернувся позивач концерн “Міські теплові мережі” з позовною заявою до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 14518,67 грн. за період часу з листопада 2009 р. по березень 2011 р., на підставі договору № 501611 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2008 р. та ст.ст. 11, 15, 16, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 276 ГК України.

Ухвалою суду від 15.06.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/3347/11, судове засідання призначене на 07.07.2011 р. Ухвалою суду від 07.07.2011 р., розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 21.07.2011 р. Ухвалою суду від 21.07.2011р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 08.08.2011 р. Крім того, даною ухвалою суду, в порядку ст. 27 ГПК України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житлово-будівельний кооператив “Медик-10”, для зясування питання кому саме позивачем поставлялась теплова енергія за період часу з листопада 2009 р. по березень 2011р.; хто саме був її споживачем в цей період.

У судовому засіданні 08.08.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи. Відповідач у судовому засіданні 08.08.2011 р. заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити; не наполягав на задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, яке надане до початку судового засідання, судом вказане клопотання відхилене. Представник третьої особи не заперечив проти задоволення позовних вимог, вказав, що Житлово-будівельний кооператив “Медик-10” не сплачував за теплову енергію за період часу з листопада 2009 р. по березень 2011 р., яка поставлялась позивачем, оскільки у Житлово-будівельного кооперативу “Медик-10” та концерну “Міські теплові мережі” відсутній відповідний договір, і за теплову енергію, яка постачається позивачем на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі, сплачують орендарі вказаного приміщення. Крім того, відповідач не надав суду доказів на підтвердження оплати безпосередньо ЖБК “Медик-10” за теплопостачання на опалення та підігрів води. Позиція третьої особи прийнята судом до уваги.

Розгляд справи був закінчений 08.08.2011 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн “Міські теплові мережі” (надалі позивач, енергопостачальна організація) та приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі відповідач, споживач) 12.11.2009 р. уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501611 (далі за текстом договір).

У п. 1.1. договору визначено, що теплопостачальна організація бере на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобовязується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами даного договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Згідно із п. 3.2.6. договору, відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені даним договором.

Умовами пунктів 6.2., 6.3., 6.4., 6.7, 6.7.1, 6.7.2. договору встановлено, що: розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є акт приймання-передачі. Споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату. Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну(платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з у рахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів). У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

На виконання умов договору позивачем за період часу з листопада 2009 р. по березень 2011р. надані відповідачу, обумовлені договором послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, що підтверджується актами приймання-теплової енергії за вказаний період (в матеріалах справи місяться копії актів приймання-передачі теплової енергії за період часу з листопада 2009 р. по березень 2011 р., із яких частина є підписана з боку відповідача, а на інших міститься відмітка про те, що споживач від підпису відмовився, і такі акти вважаються погодженими, згідно із п. 6.7.2. договору).

Відповідач протягом тривалого часу належно не виконував свої зобовязання із оплати наданих позивачем послуг, станом на 31.05.2011 р. заборгованість відповідача за спожите тепло склала 14 518,67 грн.; а саме: за листопад 2009 р. 1 822,17 грн.; за лютий 2010 р. 869,02 грн.; за березень 2010 р. 581,86 грн.; за квітень 2010 р. 128,44 грн.; за травень 2010 р. 150,01 грн.; за липень 2010 р. 117,16 грн.; за серпень 2010 р. 1662,01 грн.; за вересень 2010 р. 1995,78 грн.; за жовтень 2010 р. 2107,70 грн.; за грудень 2010 р. 635,94 грн.; за січень 2011 р. 770,04 грн.; за лютий 2011 р. 847,34 грн.; за березень 2011 р. 2831,20 грн.

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Факт порушення відповідачем умов договору та факт неповної та невчасної сплати вартості отриманої теплової енергії в гарячій воді за період часу з листопада 2009 р. по березень 2011 р. на суму 14 518,67 грн. доведений позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Що стосується посилання відповідача на договір оренди № 1 від 15.05.2008 р., який укладений ПП ОСОБА_1 та ЖБК “Медик-10”, на оренду приміщення по АДРЕСА_2, термін дії якого закінчився 01.04.2011 р., згідно договору розірвання оренди від 01.04.2011 р., то суд зазначає, що судом, під час вирішення даного спору, оцінювалися господарські відносини, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501611 від 12.11.2009 р. Договір оренди та договір про його розірвання лише додатково підтверджують остаточне і фактичне повернення орендованого приміщення орендарем орендодавцю та строк споживання теплової енергії. Згідно із договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501611 від 12.11.2009 р. саме ПП ОСОБА_1, як безпосередній споживач теплової енергії зобовязався сплачувати за відпущену йому позивачем теплову енергію. Судом встановлено, що саме відповідач не виконав належним чином умови договору № 501611 від 12.11.2009 р., ЖБК “Медик-10” не відпускалася позивачем теплова енергія за спірний період часу у спірне приміщення, тому, відповідно, третя особа не зобовязана за неї сплачувати теплопостачальній організації, а тим більше отримувати оплату за спожиту орендарем теплову енергію. Крім того, на вимогу суду, представник позивача надав докази на підтвердження щомісячного зняття показань приладів обліку теплової енергії за спірний період у будинку по АДРЕСА_2, із як яких вбачається, що споживання у будинку відбувалося за пятьма окремими договорами з теплопостачальною організацією, в т.ч., теплову енергію споживала третя особа (договір № 1134); відповідач споживав теплову енергію згідно договору № 501611; розрахунок вартості спожитої теплової енергії саме відповідачем здійснювався пропорційно займаній площі нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі.

Суд зазначає, що відповідач, на підтвердження своєї позиції (за теплову енергію, згідно договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501611 від 12.11.2009 р. за період часу з листопада 2009 р. по березень 2011 р. повинно сплачувати ЖБК “Медик-10”) не надав суду доказів на підтвердження оплати безпосередньо ЖБК “Медик-10” за теплопостачання на опалення та підігрів води. Таким чином, заперечення відповідача є непідтвердженими, необґрунтованими та спростовані матеріалами справи.

На підставі вище викладеного, позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростували позицію позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_2, р/р не відомі) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання: №26030301001951 у філії Запорізьке обласне управління ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 14 518,67 грн. (чотирнадцять тисяч пятсот вісімнадцять грн. 67 коп.) основного боргу за період часу з листопада 2009 р. по березень 2011 р., 145,19 грн. (сто сорок пять грн. 19 коп.) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В.Носівець

Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 12.08.2011 р.