Ухвала суду № 18477628, 06.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

06.07.11 справа № 16/5009/3487/11

Суддя Ніколаєнко Р.А.

м.Запоріжжя За заявою кредитора Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, смт Куйбишеве Запорізької області до боржника товариства з обмеженою відповідальністю “Січ”, 71001, Запорізька область, Куйбишевський район, смт Куйбишеве, вул. Запорізька, 16, ЄДРПОУ № 24511706

про банкрутство

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники учасників:

від кредитора ОСОБА_1. (дов.60 від 19.11.2008)

від боржника не зявився

ВСТАНОВЛЕНО:

Куйбишевською МДПІ в порядку ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” подано заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ “Січ” в звязку з відсутністю підприємницької діяльності боржника, ненаданням більше року податкової звітності та неспроможністю виконати зобовязання перед бюджетом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/5009/3487/11 з призначенням судового засідання на 06.07.2011.

Боржник відзив на заяву та витребувані документи суду не надав, що згідно з ч.12 ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не зупиняє розгляду справи, в судове засідання представник боржника не зявився. Про місце і час проведення судового засідання боржник повідомлений належним чином.

Ухвалою від 22.06.2011 про порушення даної справи про банкрутство ТОВ “Січ” від кредитора судом були витребувані пояснення щодо предмету спору з огляду на висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 27.01.2010 по справі № 21/67/09 про банкрутство ТОВ “Січ” (того ж боржника, що і у даній справі), якою підтримано позицію господарського суду Запорізької області (ухвала від 12.08.2009) та Запорізького апеляційного господарського суду (постанова від 15.10.2009) щодо припинення провадження у справі про банкрутство в зв`язку з покладенням у підставу кредиторських вимог сум застосованих штрафних санкцій.

На виконання ухвали кредитором надані пояснення, де він зазначає про існування на цей час всіх законних підстав для порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство боржника, грошове зобов`язання якого являється неустойкою, оскільки з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, з положень якого таке слідує. Наголосив, що згідно з п.п.14.1.95 п.14.1 ст. 14 цього Кодексу кредитором є юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобовязань щодо боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи щодо податків і зборів, а згідно з п.п.14.1.39 п. 14.1 ч.14 Кодексу грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Посилаючись на такі обставини, кредитор наполягає на здійсненні провадження у справі про банкрутство ТОВ “Січ”, незважаючи на те, що і в даному випадку кредиторські вимоги до боржника уявляють собою суми несплачених боржником згідно з податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини, вислухавши представника кредитора, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Згідно із заявою кредитора заборгованість боржника податкова заборгованість боржника становить 1902,55 грн. та виникла внаслідок несплати штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток, що підтверджується актами перевірок та податковими повідомленнями-рішеннями, а саме:

- 06.03.2009 виникла заборгованість у розмірі 340,0 грн. у зв'язку з не сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням - рішенням № 0000361500/0/51 від 10.02.2009 , прийнятого на підставі Акту від 05.02.2009 № 89/15-110 "Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності",

- 12.03.2009 - у розмірі 170,0 грн. у зв'язку з не сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням - рішенням № 0000531500/0/71 від 24.02.2009, прийнятого на підставі Акту від 11.02.2009 № 107/15-110 "Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності",

-19.06.2009 - у розмірі 170,0 грн. у зв'язку з не сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням - рішенням № 0001881500/0/222 від 27.05.2009, прийнятого на підставі Акту від 21.05.2009 № 290/15-110 "Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності",

- 07.09.2009 - у розмірі 170,0 грн. у зв'язку з не сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням - рішенням № 0002561500/0/307 від 17.08.2009, прийнятого на підставі Акту від 11.08.2009 № 469/15-110 "Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності",

-14.12.2009 - у розмірі 170,0 грн. у зв'язку з не сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням - рішенням № 0003431500/0/429 від 26.11.2009, прийнятого на підставі Акту від 19.11.2009 № 699/15-110 "Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності", - 14.05.2010 - у розмірі 340,0 грн. у зв'язку з не сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням - рішенням № 0000771500/0 від 25.05.2010, прийнятого на підставі Акту від 14.05.2010 року № 251/15-110 "Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності", - 24.09.2010 - у розмірі 170,0 грн. у зв'язку з не сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням - рішенням № 0001221500/0/192 від 06.09.2010, прийнятого на підставі Акту від 30.08.2010 № 439/15-110 "Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності", - 16.05.2011 - у розмірі 340,0 грн. у зв'язку з не сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням - рішенням № 0002041500/0/58 від 22.04.2011, прийнятого на підставі Акту від 11.04.2011 № 102/15-110 "Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності". Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобовязання це зобовязання сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до господарськогоправового або цивільноправового договору та інших підставах, передбачених господарським або цивільним законодавством України. Абз.7 ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено вичерпне коло зобовязань, які не включаються до складу грошових зобовязань. Згідно з цією нормою до складу грошових зобовязань, зокрема не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. Таким чином, заявлена кредиторами сума штрафних санкцій та пені не може вважатися судом грошовим зобовязанням боржника в розумінні статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не відносить суми штрафів, пені і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обовязкових платежів).

Крім того, згідно з положеннями Закону України “Про державну податкову службу в Україні” пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства. При вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами при порушенні справ про банкрутство, суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.

Таким чином, суми неустойки (пені та штрафу) не можуть входити до складу основних грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

Враховуючи вищевикладене, слід визнати, що наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не може бути підставою подальшого розгляду справи.

Додатково наголошується, що при визначенні природи грошового зобовязання та можливості покладення зобовязання у підставу заяви про порушення справи про банкрутство застосовуються приписи Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який є спеціальним до відповідних правовідносин, з врахуванням значень понять та термінів, у яких ці поняття та терміни вживаються для цілей названого Закону.

Також слід відзначити, що і ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, на якій ґрунтується заява кредитора та якою врегульовано особливості банкрутства відсутнього боржника, містить виключення із загальних положень щодо розміру кредиторський вимог та строку виконання зобовязань, але не містить виключень із загальних положень щодо правової природи зобовязання, за умови наявності якої можливе ініціювання справи про банкрутство.

Крім того, зауважується, що у будь-якому разі поряд із безспірністю вимог кредитора, безумовною підставою здійснення провадження у справі про банкрутство є неплатоспроможність боржника.

Додатково наголошується, що при визначенні природи грошового зобовязання та можливості покладення зобовязання у підставу заяви про порушення справи про банкрутство застосовуються приписи Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який є спеціальним до відповідних правовідносин, з врахуванням значень понять та термінів, у яких ці поняття та терміни вживаються для цілей названого Закону.

Згідно зі ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

При цьому враховується, що ст.5 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Але в даному випадку таке не має місця.

Згідно з п.п.14.1.95 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, на яку до речі, посилається кредитор на обґрунтування своєї позиції, до кола кредиторів у розумінні цього Кодексу відносяться юридичні, фізичні особи, які мають підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобовязань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи щодо податків і зборів.

З таким співвідноситься ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у значенні якої кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобовязань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Вичерпні переліки загальнодержавних та місцевих податків та зборів встановлені у ст.ст.9, 10 Податкового кодексу України і згідно з переліками суми штрафних санкцій, застосованих за порушення податкового законодавства, до податків чи зборів не відносяться.

Згідно з п.9.4 ст.9 та п.10.5 ст.10 Податкового кодексу України установлення як загальнодержавних, так місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Кредитор на обґрунтування своїх тверджень також посилається на п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а тому слід зазначити, що цією нормою визначено поняття грошового зобовязання платника податків, тоді як ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено поняття грошового зобовязання боржника і ці терміни не є тотожними.

Набрання чинності Податковим кодексом України з втратою чинності Законом України “Про систему оподаткування”, на чому наголошує кредитор, не вплинуло на принципи здійснення провадження у справах про банкрутство та порядок застосування законодавства про банкрутство.

Також слід відзначити, що ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, на якій ґрунтується заява кредитора та якою врегульовано особливості банкрутства відсутнього боржника, містить виключення із загальних положень щодо розміру кредиторський вимог та строку виконання зобовязань, але не містить виключень із загальних положень щодо правової природи зобовязання, за умови наявності якої можливе ініціювання справи про банкрутство.

Крім того, зауважується, що у будь-якому разі поряд із безспірністю вимог кредитора, безумовною підставою здійснення провадження у справі про банкрутство є неплатоспроможність боржника.

В даному випадку вимоги кредитора є фінансовими санкціями, застосованими за неподання боржником податкової звітності, та не є санкціями, повязаними з несплатою обовязкового податку чи збору внаслідок такої неможливості через неплатоспроможність.

У звязку з відсутністю підстав для визнання боржника банкрутом як за спрощеною, так і загальною процедурою, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи кредитора, викладені в описовій частині постанови, не можуть бути прийняті за обґрунтовані у звязку з викладеним вище.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 40, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

Примірники даної ухвали надіслати сторонам, державному реєстратору виконавчого комітету Запорізької міської ради, відділу з питань банкрутства у Запорізькій області, ВДВС Куйбишевського РУЮ.

Суддя Р.Ніколаєнко