Рішення № 18477597, 23.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11 Справа № 5/150/10-4/5009/2533/11

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Публічного акціонерного товариства “МетаБанк, (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Араміс”, (69040, м. Запоріжжя, вул. Степова, буд. 107)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізична особа підприємець ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_3, довіреність № 10/10-289 від 15.11.2010 р.;

ОСОБА_4, довіреність № 10/10-253 від 31.08.2010 р.;

Від відповідача ОСОБА_5, довіреність № 1 від 16.05.2011 р.;

Від третьої особи ОСОБА_2 особисто (на підставі паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 від 15.03.1997 р.);

Від третьої особи ОСОБА_5, довіреність б/н від 27.05.2011 р. (бланк серія ВРК № 425445);

СУТЬ СПОРУ:

У звязку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 р. постанови Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2010 р. у справі № 5/150/10, згідно протоколу розподілу справи між суддями від 11.05.2011 р. на підставі ст. 2-1 ГПК України справу № 5/150/10 передано на новий розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.05.2011 р. справа № 5/150/10 прийнята до розгляду суддею Зінченко Н.Г., справі присвоєний № 5/150/10-4/5009/2533/11, справа призначена до розгляду на 30.05.2011 р., у сторін і третьої особи витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 30.05.2011 р. судом були прийняті до розгляду уточненні позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки (на підставі іпотечного договору № 32-24-07/0227-МП/К/В від 25.09.2007 р.) нежиле приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м., а також на інше майно, що належить іпотекодавцю, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці і входить до складу єдиного майнового комплексу, не маючи при цьому статусу нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ “ВКФ “Араміс”, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ “МетаБанк” з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. При цьому, позивач просив суд встановити ціну від реалізації ПАТ “МетаБанк” нежилого приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м., в розмірі не менше ринкової вартості, визначеної на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, спрямувати на користь ПАТ “МетаБанк” в рахунок часткового погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ “МетаБанк” за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. у розмірі 5 016 916,55 грн. (у тому числі: прострочена заборгованість по кредиту 2 952 420,85 грн., прострочена заборгованість по процентам 843 675,05 грн., пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту і процентів 1 220 609,87 грн., пеня за несвоєчасне погашення комісії 210,79 грн.).

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 30.05.2011 р. і від 07.06.2011 р., з метою встановлення фактичних обставин справи, витребування у сторін і третьої особи відповідних доказів, які необхідні для повного, всебічного та обєктивного вирішення справи по суті, та у звязку із необхідність отримання звіту про оцінку спірного нерухомого майна від оцінювача, в судовому засіданні, на підстав ст. 77 ГПК України, оголошувалися перерви, відповідно, до 07.06.2011 р. і до 16.06.2011 р.

В судовому засіданні 16.06.2011 р. з метою надання сторонам додаткового часу для підготовки та подання суду повного, детального та обґрунтованого розрахунку (контррозрахунку) суми, заявленої до стягнення, та всіх її складових, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 23.06.2011 р.

В судовому засіданні 23.06.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовими клопотаннями представників сторін і третьої особи судові засідання 30.05.2011 р., 07.06.2011 р. і 16.06.2011 р. здійснювалися без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Судове засідання 23.06.2011 р. за письмовою заявою третьої особи (вх. № 09-06/13661 від 23.06.2011 р.) здійснювалося із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

В судовому засіданні 23.06.2011 р. позивач звернувся до суду з письмовою Заявою, в порядку ст. 22 ГПК України, про зменшення позовних вимог, якою просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки (на підставі іпотечного договору № 32-24-07/0227-МП/К/В від 25.09.2007 р.) нежиле приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м., а також на інше майно, що належить іпотекодавцю, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці і входить до складу єдиного майнового комплексу, не маючи при цьому статусу нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ “ВКФ “Араміс”, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ “МетаБанк” з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем; встановити ціну від реалізації ПАТ “МетаБанк” нежилого приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м., в розмірі не менше ринкової вартості, визначеної на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, спрямувати на користь ПАТ “МетаБанк” в рахунок часткового погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ “МетаБанк” за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. у розмірі 4 055 628,19 грн. (у тому числі: прострочена заборгованість по кредиту 2 952 420,85 грн., прострочена заборгованість по процентам 843 675,05 грн., пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту і процентів 259 441,29 грн., пеня за несвоєчасне погашення комісії 91,00 грн.).

Заява про зменшення позовних вимог мотивована тим, що позивачем на вимогу суду здійснений розрахунок суми заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ “МетаБанк” за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. з урахуванням вимог чинного законодавства щодо нарахування штрафних санкцій, у звязку із чим позивач зменшив розмір заявленої до стягнення пені за несвоєчасне погашення тілу кредиту і процентів та розмір пені за несвоєчасне погашення комісії.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку представників сторін і третьої особи з цього приводу, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог подана відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, судом приймається до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 23.06.2011 р. судом розглянуті та вирішені позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки (на підставі іпотечного договору № 32-24-07/0227-МП/К/В від 25.09.2007 р.) нежиле приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м., а також на інше майно, що належить іпотекодавцю, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці і входить до складу єдиного майнового комплексу, не маючи при цьому статусу нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ “ВКФ “Араміс”, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ “МетаБанк” з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем. При цьому, встановити ціну від реалізації ПАТ “МетаБанк” нежилого приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м., в розмірі не менше ринкової вартості, визначеної на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, спрямувати на користь ПАТ “МетаБанк” в рахунок часткового погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ “МетаБанк” за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. у розмірі 4 055 628,19 грн. (у тому числі: прострочена заборгованість по кредиту 2 952 420,85 грн., прострочена заборгованість по процентам 843 675,05 грн., пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту і процентів 259 441,29 грн., пеня за несвоєчасне погашення комісії 91,00 грн.).

Крім того, в судовому зсіданні 23.06.2011 р. позивач також звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким просить суд, встановити початкову ціну реалізації ПАТ “МетаБанк” нежилого приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м., відповідно до Звіту про незалежну оцінку нерухомості від 03.06.2011 р. в розмірі 1 332 698,00 грн.

Розглянувши подане позивачем клопотання та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання подане відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, судом приймається до розгляду.

Відповідач в судовому засіданні 23.06.2011 р. звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким просить суд на підставі ст. 41 ГПК України призначити у справі № 5/150/10-4/5009/2533/11 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: “Визначити ринкову вартість предмету іпотеки, а саме: нежилого приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м.”. Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку представників сторін і третьої особи з цього приводу, суд відхиляє подане клопотання як безпідставне та таке, що не спрямоване на захист прав і охоронюваних законом інтересів сторін, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м. Відповідно до ст. 38 Закону України “Про іпотеку” ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. В статті 39 цього ж Закону встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Отже, зі змісту наведених норм Закону вбачається, що у рішенні суду зазначається лише нижчий граничний рівень початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Таким чином, при укладенні відповідної угоди щодо реалізації предмету іпотеки на підставі іпотечного договору № 32-24-07/0227-МП/К/В від 25.09.2007 р. сторони цієї угоди не будуть позбавлені права визначити ціну продажу предмету іпотеки виходячи з ринкової вартості цього майна. За таких обставин, призначення у справі № 5/150/10-4/5009/2533/11 судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення ринкової вартості предмету іпотеки є недоцільним.

Третя особа в судовому засіданні 23.06.2011 р. також звернулася до суду з письмовим клопотанням, яким просить суд на підставі ст. 41 ГПК України призначити у справі № 5/150/10-4/5009/2533/11 судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: “Визначити з урахуванням вимог чинного законодавства України, з урахуванням обмежень, встановлених законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ч. 2 ст. 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, загальну суму заборгованості за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. станом на дату подання позову та всі її складові, а саме: суму заборгованості за тілом кредиту, суму заборгованості за нарахованими відсотками та суму пені.”. Проведення експертизи третя особа просить суд доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Розглянувши подане третьою особою клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку представників сторін з цього приводу, суд відхиляє подане клопотання як безпідставне та необґрунтоване, виходячи з наступного.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає спеціальну експертизу.

Визначення заборгованості за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. не є тим питанням, яке потребує спеціальних знань, оскільки визначення розміру заборгованості потребує лише дослідження первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредитних коштів за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. та щодо сплати тіла кредиту і процентів за користування грошовими коштами. Крім того, при вирішенні даного клопотання судом враховано те, що сторонам у даній справі судом надавалася можливість провести звірку взаємних розрахунків для визначення заборгованості за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. Відповідач та третя особа не подали суду обґрунтованих заперечень проти розрахунку позивача. За таких обставин, процесуальні підстави для призначення у справі № 5/150/10-4/5009/2533/11 судово-економічної експертизи відсутні.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на умовах кредитного договору від 25.09.2007 р. № 32-24-07/0227-К/В, іпотечного договору від 25.09.2007 р. № 32-24-07/0227-МП/К/В, на приписах ст., ст. 525, 526, 551, 627, 1054 ЦК України, ст., ст. 173, 193, 230, 231 ГК України та ст., ст. 12, 33-35, 37, 39 Закону України “Про іпотеку” і полягають в наступному. 25.09.2007 р. позивачем та третьою особою був укладений кредитний договір № 32-24-07/0227-К/В (надалі Кредитний договір), відповідно до умов п. 1.1 якого позивач (Банк) видав третій особі (позичальнику) довгостроковий кредит у сумі 370 000, 00 доларів США на термін по 18.09.2012 р. включно, у порядку та на умовах, передбачених Договором. Згідно до п. 1.3 Кредитного договору кредит надавався ФОП ОСОБА_2 під наступні цілі: ведення поточної підприємницької діяльності (у тому числі придбання обладнання, ремонт нерухомості та інше). Кредит видавався шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника згідно наданих останнім платіжних документів, які були сплачені за рахунок кредитних коштів та в межах наявного ліміту кредитування. Згідно п. 1.4. Кредитного договору кредитне зобов'язання ФОП ОСОБА_2 мало бути забезпечене майновою порукою ТОВ “ВКФ “Араміс” із заставою нерухомості: магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, згідно з відповідними договорами застави, що укладаються останнім з банком. На виконання п. 1.4. Кредитного договору, 25.09.2007 р. позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір № 32-24-07/0227-МП/К/В (надалі Іпотечний договір). Згідно з п. 1.1 Іпотечного договору іпотекою забезпечується виконання відповідачем, який є майновим поручителем за третю особу (позичальника), всіх зобовязань позичальника за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р., який укладений позивачем та третьою особою, включаючи зобовязання: повернути суму кредиту в розмірі 370 000,00 доларів США, повністю сплатити суму відсотків за Кредитним договором, суму комісій, неустойки (штрафу, пені), будь-яких інших платежів, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати іпотекодержателю у повному обсязі збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням Кредитного договору за весь період дії Договору. Згідно з п. 1.2 Іпотечного договору предметом іпотеки є нежиле приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м. Пунктом 2.2 Іпотечного договору сторонами визначено випадки, за яких позивач отримує право стягнення боргу за рахунок предмету іпотеки. Відповідно до п. 4.1 Іпотечного договору у випадку настання однієї із подій, зазначених в п., п. 2.2, 2.3 Договору, позивач звертає стягнення на предмет іпотеки (або на його частину) на підставі рішення суду. Пунктом 4.2 Іпотечного договору визначено, що позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки. У звязку із невиконанням третьою особою своїх зобовязань за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р., рішенням Кредитного комітету від 12.07.2010 р. про зміну умов по кредитного договору № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. було прийнято рішення про наближення строків кредитування до 31.08.2010 р. Про наближення строків виконання зобовязань за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. третя особа і відповідач були повідомлені листами від 13.07.2010 р. Ні третьою особою, ні відповідачем зобовязання виконані не були. У звязку із цим банк направив на адресу відповідача повідомлення про порушення основного зобовязання. Станом на 27.05.2011 р. борг ФОП ОСОБА_2 перед АТ “МетаБанк” становить 4 055 628,19 грн., в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 369 977,55 дол. США, в гривневому еквіваленті 2 952 420,85 грн.; прострочена заборгованість по процентам 105 723,69 дол. США, в гривневому еквіваленті 843 675,05 грн.; пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту і процентів 32 511,44 дол. США, в гривневому еквіваленті 259 441,29 грн.; пеня за несвоєчасне погашення комісії 91,00 грн. Зазначену заборгованість позивач просить суд погасити шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору № 32-24-07/0227-МП/К/В від 25.09.2007 р. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Позивачем також надані пояснення на заперечення відповідача і третьої особи, що застосування до ФОП ОСОБА_2 санкцій у період з 26.12.207 р. по 09.12.2008 р. шляхом підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 15 % річних є цілком правомірним, оскільки умовами п. 4.2 кредитного договору № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. передбачено, що позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 14,5 % річних. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, зазначений в п. 1.1 Договору. Відповідно до п. 3.1.9 Кредитного договору третя особа у строк до 25.12.2007 р. мала забезпечити надання відповідачем банку документів, що стосуються предмету іпотеки. Згідно з п. 5.7 Кредитного договору у разі невиконання умов п. 3.1.9 Договору відсоткова ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 15 % річних, починаючи з 26.12.2007 р. по день, що передує дню виконання умов п. 3.1.9 Договору. Третя особа не виконала покладених на неї зобовязань відповідно до п. 3.1.9 Кредитного договору, про що була повідомлена листом від 26.12.2007 р. № 32-2416/15984. Після виконання вказаного пункту Кредитного договору відсоткова ставка була знижена до 14,5 % річних. Стосовно обмежень нарахування штрафних санкцій за невиконання зобовязань за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р., то п. 5.5 Кредитного договору сторони погодили, що санкції за цим договором не обмежуються подвійною обліковою ставкою НБУ. Статтею 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції нараховуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими грошовими коштами, але якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором. Отже, умови кредитного договору № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. повністю відповідають чинному законодавству.

Відповідач та тертя особа проти позову заперечили, з тих підстав, що ТОВ “ВКФ “Араміс” не отримувало жодної вимоги щодо виконання зобовязань перед ПАТ “МетаБанк”, як того вимагає ст. 35 Закону України “Про іпотеку”. Крім того, відповідач і третя особа не погоджуються з розміром заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ “МетаБанк” за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. Просять суд в позові відмовити.

Судом були досліджені матеріали справи та надані сторонами і третьою особою письмові докази, з яких судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 25.09.2007 р. Акціонерним банком “Металург” (Банк) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник, третя особа у справі) був укладений кредитний договір № 32-24-07/0227-К/В з наступними змінами і доповненнями, внесеними відповідними додатковими угодами, (далі за текстом Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства “МетаБанк”, зареєстрованого 14.08.2009 р. за № 11031050001025430, ПАТ “МетаБанк” (позивач у справі) є правонаступником всіх прав та обовязків Акціонерного банку “Металург”.

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору Банк видає Позичальнику довгостроковий кредит у сумі 370 000, 00 доларів США на термін до 18.09.2012 р. включно, у порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Зазначені валютні кошти можуть бути, за розпорядженням позичальника, продані або конвертовані банком на міжнародних валютних ринках або міжбанківському валютному ринку України з метою одержання грошових коштів в національній валюті України або в іншій іноземній валюті. Гривневий еквівалент від проданої іноземної валюти або отримана від конвертації іноземна валюта зараховується на поточний рахунок позичальника згідно з законодавством України та використовується ним на цілі, зазначені у п. 1.3. цього договору.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору кредит надається позичальнику на цілі: ведення поточної підприємницької діяльності (у т.ч. придбання обладнання, ремонт нерухомості та інше).

Підпунктами 1.4.1, 1.4.5 п. 1.4. Кредитного договору передбачено, що забезпечення виконання зобовязань позичальника за цим договором є майнова порука Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Араміс” (відповідача у справі) із заставою нерухомості: магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, згідно з відповідними договорами застави, що укладаються між останнім та банком.

Підпунктом 2.2.1 п. 2.2 Кредитного договору Банк вправі зупинити кредитування позичальника, прийняти рішення про дострокове погашення позичальником кредиту (частини кредиту) та достроково стягнути суму виданого кредиту (частини кредиту), відсотків та інших платежів за цим договором, в тому числі шляхом погашення заборгованості за рахунок забезпечення, у випадках порушення позичальником умов цього договору чи договорів, укладених відповідно до п. 1.3. цього договору, або погіршення фінансового стану позичальника, визначеного за методикою банку, в порівнянні з фінансовим станом позичальника до видачі йому кредиту, або використання кредиту не за цільовим призначенням, або не виконання позичальником зобовязань, передбачених п.п. 3.1.4 та 3.1.11 цього договору, або виникнення у позичальника простроченої заборгованості за цим договором понад 2 робочих днів, або виникнення у позичальника прострочених податкових чи майнових зобовязань перед бюджетами, державними цільовими фондами чи третіми особами в розмірі більш 50 % суми кредиту, зазначеної у п. 1.1 цього договору, або виникнення у позичальника податкової застави або зупинення операцій за рахунками позичальника, або накладання арешту на майно та грошові кошти позичальника, або у випадках, коли зобовязання позичальника за цим договором з будь-яких обставин виявилися чи можуть виявитися повністю чи частково забезпеченими.

У випадку настання однієї із подій, вказаних у попередньому абзаці цього пункту, банком складається акт, копія якого не пізніше наступного робочого дня направляється позичальнику. Вказаний акт є підставою для прийняття банком рішення про зупинення кредитування позичальника та про дострокове погашення позичальником кредиту, відсотків за ним та інших платежів.

У випадку прийняття банком рішення про зупинення кредитування позичальника кредитування позичальника за цим договором зупиняється з моменту прийняття такого рішення. Про зупинення кредитування банк повідомляє позичальника у письмовій формі.

У випадку прийняття банком рішення про дострокове погашення кредиту (частини кредиту), отриманого позичальником згідно цього договору, банк направляє останньому повідомлення у письмовій формі із зазначенням причин та строків погашення позичальником кредиту, сплати відсотків за кредитом та інших платежів. Позичальник отримавши повідомлення банка про дострокове погашення кредиту, повинен погасити банку кредит, сплатити відсотки за кредитом та інші платежі за цим договором в строки та в сумах, вказаних у вищезазначеному повідомленні.

Якщо в строки, вказані в повідомленні банку, позичальник не погасить банку кредит та не сплатить відсотки за кредитом та інші платежі або сплатить не в повному розмірі, банк стягує суму заборгованості за кредитним договором, в т.ч. шляхом погашення заборгованості за рахунок забезпечення, вказаного у п. 1.3 цього договору.

Згідно підпункту 3.1.2 п. 3.1 Кредитного договору позичальник зобовязаний щомісячно здійснювати погашення кредиту згідно графіку.

Пунктами 4.2, 4.5 Кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 14, 5 % річних. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, зазначений у п. 1.1 цього договору.

Розмір відсоткової ставки за кредитним договором може змінюватися у порядку, передбаченому цим договором. У разі зміни розміру відсоткової ставки, відсотки за новою ставкою нараховуються з дня, наступного за днем укладання додаткової угоди, або закінчення строку для погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до п. 3.1.5 цього договору, або настання події, з якою умови цього договору повязують зміну відсоткової ставки.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється банком виходячи із фактичного терміну користування кредитом та суми заборгованості за кредитом із розрахунку 365 (366) днів на рік.

Перше нарахування відсотків здійснюється за період з дня видачі кредиту по день, що передує останньому робочому дню у вересні 2007 включно. Наступні нарахування відсотків здійснюються щомісячно за період з останнього робочого дня місяця, у якому здійснювалося попереднє нарахування відсотків, по день, що передує останньому робочому дню місяця чергового нарахування відсотків, включно. У місяці погашення кредиту відсотки за користування кредитом нараховуються по день, що передує дню погашення кредиту.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється банком у останній робочий день того місяця, у якому закінчився відповідний період нарахування відсотків, визначений у попередньому абзаці цього пункту. При цьому, у місяці повного погашення кредиту відсотки за користування кредитом нараховуються в день погашення кредиту.

Нараховані банком відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем, у якому вони нараховані (період сплати відсотків). Якщо останній день періоду сплати відсотків припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то позичальник сплачує зазначені відсотки у перший робочий день, який слідує за періодом сплати відсотків. При цьому, у місяці повного погашення кредиту відсотки за користування кредитом сплачуються у день погашення кредиту.

Нарахування відсотків за користування кредитом не здійснюється з дня, у який позичальник зобовязаний повністю погасити банку кредит відповідно до п. 3.1.2 цього договору або до п.п. 2.2.1 та 3.1.6 цього договору. У разі, якщо цим договором передбачено погашення кредиту частинами згідно графіку та позичальником порушений строк погашення кредиту або його частини, передбачений графіком, банк продовжує нараховувати відсотки за користування простроченою частиною кредиту в розмірі, передбаченому цим пунктом кредитного договору, до дня погашення позичальником простроченої суми кредиту або до дня, у який позичальник зобовязаний повністю погасити банку кредит відповідно до п. 3.1.2. цього договору або до п. п. 2.2.1 та 3.1.6 цього договору.

У разі виникнення простроченої заборгованості по сплаті відсотків та комісій позичальник спочатку сплачує банку заборгованість за відсотками та комісією, потім за кредитом, а в останню чергу неустойку (штраф, пеню) та відшкодовує збитки.

У разі відсутності простроченої заборгованості за відсотками та комісією позичальник спочатку повертає банку суму заборгованості за кредитом, а потім сплачує відсотки, комісію, неустойку (штраф, пеню), а потім відшкодовує збитки.

Відповідно до п. 5.4 Кредитного договору в разі порушення позичальником строку сплати відсотків, передбачених п. 4.2. цього договору, строків сплати комісій, передбачених п.п. 4.2, 4.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0, 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

29.01.2010 р. було укладено додаткову угоду № 12 до кредитного договору № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р., відповідно до якої абзаци 4, 5 та 6 п. 4.2 Кредитного договору було викладено в наступній редакції:

“Перше нарахування відсотків здійснюється за період з дня видачі кредиту по день, що передує останньому робочому дню у вересні 2007 включно. Наступні нарахування відсотків здійснюються щомісячно за період з останнього робочого дня місяця, у якому здійснювалося попереднє нарахування відсотків, по день, що передує останньому робочому дню місяця чергового нарахування відсотків, включно, окрім відсотків за період з останнього робочого дня січня 2009 по останній робочий день березня 2010, нарахування яких здійснюється банком в березні 2010. У місяці погашення кредиту відсотки за користування кредитом нараховуються по день, що передує дню погашення кредиту.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється банком у останній робочий день того місяця, у якому закінчився відповідний період нарахування відсотків, визначений у попередньому абзаці цього пункту. При цьому, у місяці повного погашення кредиту відсотки за користування кредитом нараховуються в день погашення кредиту.

Нараховані банком відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем, у якому вони нараховані (період сплати відсотків). Якщо останній день періоду сплати відсотків припадає на вихідний, святковий або не робочий день, то позичальник сплачує зазначені відсотки у перший робочий день, який слідує за періодом сплати відсотків. При цьому, у місяці повного погашення кредиту відсотки за користування кредитом сплачуються у день погашення кредиту”.

25.09.2007 р. позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір № 32-24-07/0227-МП/К/В (далі Іпотечний договір) з наступними змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1 якого іпотекою забезпечується виконання іпотекодавцем (відповідачем), який є майновим поручителем за приватного підприємця ОСОБА_2, всіх зобовязань позичальника за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р., що укладений між іпотекодержателем (позивачем) і позичальником, включаючи зобовязання: повернути суму кредиту в розмірі 370 000, 00 доларів США, повністю сплатити суми відсотків за кредитним договором у розмірі до 15 % річних, суми комісій, неустойки (штрафу, пені), будь-яких інших платежів, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати іпотекодержателю у повному обсязі збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням кредитного договору за весь період дії договору. Строк виконання зобовязань за кредитним договором 19.09.2012 р.

Пунктом 1.2 Іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки за цим договором є: нежиле приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222, 7 кв.м. До складу предмета іпотеки входить також інше майно, що належить іпотекодавцю, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці і входить до складу єдиного майнового комплексу, не маючи при цьому статусу нерухомого майна.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Іпотечного договору відповідно до звичайних цін, що склалися на момент укладання цього договору та на підставі взаємної згоди сторін вартість майна, зазначеного в п. 1.2. цього договору, яке є предметом іпотеки за цим договором, складає 1 462 025, 50 грн.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 12.07.2006, посвідченим шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованим в реєстрі за номером 1-1457, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, номер витягу: 15498962, дата: 07.08.2007 р., реєстраційний № 9334748.

Згідно п. 2.2 Іпотечного договору іпотекодержатель одержує право стягнення боргу за рахунок предмета іпотеки у випадках:

- якщо сума кредиту, відсотки та комісії за кредитним договором не будуть сплачені позичальником (або іпотекодавцем) у строки передбачені відповідно у п. 3.1.2 та п.п. 4.2 4.6 Кредитного договору;

- якщо сума кредиту, відсотки, комісії, інші платежі за кредитним договором не будуть сплачені позичальником або іпотекодавцем у строк, вказаний у повідомленні іпотекодержателя про дострокове погашення кредиту, відповідно до п. 2.2.1 Кредитного договору;

- якщо у строки, передбачені відповідно у п.п. 3.1.2, 5.3 5.6 Кредитного договору або у строк визначений у повідомленні іпотекодержателя про дострокове погашення кредиту згідно з п. 2.2.1 Кредитного договору позичальником або іпотекодавцем не буде сплачена неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, передбачені кредитним договором, або іпотекодержателю не будуть відшкодовані у повному обсязі збитки, заподіяні внаслідок невиконання або неналежного виконання вищезазначеного кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2.3 Іпотечного договору іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором або законодавством України, і реалізувати предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України.

Пунктом 4.1 Іпотечного договору встановлено, що у випадку настання однієї з подій, зазначених у п.п. 2.2., 2.3 цього договору, іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки (або на його частину) на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса чи шляхом позасудового врегулювання, зазначеного в п.п. 4.2, 4.3 цього договору.

Відповідно до п. 4.3 Іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки за цим договором шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі. При цьому іпотекодержатель зобовязаний не менш ніж за 30 календарних днів до укладання договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця про свій намір укласти цей договір.

24.11.2008 р. на адресу третьої особи був направлений лист щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В, який отриманий не був та повернувся на адресу банку.

Як свідчать матеріали справи, третя особа взяті на себе зобовязання за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. належним чином, в обсягах та строки передбачені умовами Кредитного договору, не виконала, повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами не здійснювала.

09.02.2010 р. на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено повідомлення про невиконання зобовязань № 32-2416/924 від 02.02.2010, відповідно до якого станом на 02.02.2010 р. за ФОП ОСОБА_2 існувала заборгованість за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. у розмірі 24 685,67 доларів США та 499,98 грн., яку банк вимагав погасити.

Також, 09.02.2010 р. повідомлення за вих. № 32-2416/928 від 02.02.2010 р. про погашення боргу ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. у розмірі 24 685,67 доларів США та 499,98 грн. було направлено на адресу майнового поручителя (ТОВ ВКФ “Араміс”).

У звязку із невиконанням позичальником своїх зобовязань за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р., рішенням Кредитного комітету від 12.07.2010 р. про зміну умов по кредитного договору № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. було прийнято рішення про наближення строків кредитування до 31.08.2010 р.

Про наближення строків виконання зобовязань за кредитним договором № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. позичальнику і відповідачу були направлені повідомлення про невиконання зобовязань, відповідно до яких Банком було прийнято рішення про припинення кредитування та погашення заборгованості за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. у строк до 01.09.2010 р.

Також, 13.07.2010 р. на адресу ФОП ОСОБА_2 була направлена вимога № 32-2416/7054 про усунення порушення основного зобовязання та іпотечного договору, відповідно до якого станом на 02.07.2010 р. заборгованість за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. склала 4 085 175,98 грн., яку Банк вимагав погасити на протязі 30 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення. Крім цього, в даному повідомленні Банк зазначив, що порушення зобовязань за кредитним договором та іпотечним договором дає банку право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ні третьою особою, ні відповідачем зобовязання виконані не були.

24.09.2010 р. на адреси ФОП ОСОБА_2 та ТОВ “ВКФ “Араміс” була направлена вимога № 217/2409/1 про усунення порушення основного зобовязання за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. та іпотечним договором № 32-24-07/0227/0228/0229-МП/К/В від 25.09.2007 р.

Вказана вимога відповідачем та третьою особою була залишена без відповіді та задоволення.

Оцінивши представлені сторонами та третьою особою письмові докази в їх сукупності та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2011 р. у даній справі, якою скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2010 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р. у справі № 5/150/10, зазначено, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував вимоги ст. 39 Закону України “Про іпотеку” та не значив в резолютивній частині рішення складові загального розміру вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателею з вартості предмета іпотеки, не зазначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України “Про іпотеку” та початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи вищезазначені вказівки суду касаційної інстанції, при вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне зауважити на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань. Аналогічні норми містяться в ст., ст. 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обовязкову силу для сторін. Будучи повязаними взаємними правами та обовязками (зобовязаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобовязання.

Відповідно до вимог статті 546 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватися згідно з законом або договором, неустойкою. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобовязання, відповідає перед кредитором за збитки завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтями 224, 229 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції.

Пункт 1 статті 623 ЦК України зазначає, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною 2 статті 345 ГК України, передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, укладеного в письмовій формі між кредитором та позичальником, в якому обовязково повинно бути передбачено мета, сума і строк кредиту, умови та порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Також, згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання за Кредитним договорам, а ФОП ОСОБА_2 фактично отримала грошові кошти за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. у розмірі 370 000, 00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами (т.1 арк. с.38-51), копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно наданого позивачем на вимогу суду розрахунку станом на 27.05.2011 р. борг ФОП ОСОБА_2 перед АТ “МетаБанк” за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. становить 4 055 628,19 грн., в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 369 977,55 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 2 952 420,85 грн.; прострочена заборгованість по процентам 105 723,69 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 843 675,05 грн.; пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту і процентів 32 511,44 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 259 441,29 грн.; пеня за несвоєчасне погашення комісії 91,00 грн.

Доказів виконання взятих на себе зобовязань за кредитним договором від 25.09.2007 р. №32-24-07/0227-К/В у повному обсязі або частково відповідачем та третьою особою суду не надано.

Заперечення третьої особи стосовно того, що існують деякі розбіжності в погашенні процентів, нарахованих за кредитним договором, не знайшли свого підтвердження відповідними доказами. За наданими третьою особою платіжними дорученнями, а саме зокрема платіжне доручення від 31.03.2008 р. про сплату 4319,67 дол. США в погашення відсотків, яке на думку третьої особи не було враховано банком, позивачем були надані відповідні пояснення та підтвердження зарахування зазначеної суми 15.04.2008р. в повному обсязі в рахунок погашення відсотків.

Судом неодноразово оголошувались перерви в судовому засіданні, з метою здійснення сторонами звірки взаєморозрахунків, звернення третьої особи до позивача з метою отримання відповідного руху по банківському рахунку. Однак відповідні дії сторонами проведені не були. Ні відповідач , ні третя особа обґрунтованих заперечень проти розрахунку позивача суду не подали.

Доводи відповідача і третьої особи стосовно неправомірності нарахування позивачем відсотків за користування коштами за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В у період з 26.12.2007 р. по 09.12.2008 р. у розмірі 15 % річних суд вважає хибними та безпідставними, виходячи з такого.

Умовами кредитного договору № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. передбачено, що відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, зазначений в п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 3.1.9 кредитного договору № 32-24-07/0220-К/В від 25.09.2007 р. ФОП ОСОБА_2 взяла на себе обовязок у строк до 25.12.2007 р. забезпечити надання відповідачем Банку документів, що стосуються предмету іпотеки.

Згідно з п. 5.7 Кредитного договору у разі невиконання умов п. 3.1.9 Договору відсоткова ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 15 % річних, починаючи з 26.12.2007 р. по день, що передує дню виконання умов п. 3.1.9 Договору.

Третя особа не виконала покладених на неї зобовязань відповідно до п. 3.1.9 Кредитного договору, про що була повідомлена листом від 26.12.2007 р. № 32-2416/15984. Після виконання вказаного пункту Кредитного договору відсоткова ставка була знижена до 14,5 % річних.

Викладене свідчить, що застосування позивачем у період з 26.12.2007 р. по 09.12.2008 р. при нарахуванні відсотків за користування коштами за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В відсоткової ставки у розмірі 15 % річних є цілком правомірним.

Стосовно посилання відповідача і третьої особи на умови протоколу засідання Великого Кредитного комітету АБ “Металург” від 15.09.2008 р., то суд в цій частині погоджується з доводами позивача, що цей протокол стосувався незастосування АБ “Металург” рішення Великого Кредитного комітету від 15.08.2008 р. щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. до 16 % і стосувався лише додаткової угоди № 1 від 09.09.2008 р. до Кредитного договору, яка є неукладеною.

Таким чином, протокол засідання Великого Кредитного комітету АБ “Металург” від 15.09.2008 р. не стосується умов саме кредитного договору № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. і не вносив до нього зміни, не виключав і не сковував дію положень п. 5.7 Кредитного договору.

Заперечення відповідача та третьої особи щодо обмеження нарахування штрафних санкцій за невиконання зобовязань за кредитним договором подвійною обліковою ставкою НБУ, суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.4 Кредитного договору в разі порушення позичальником строку сплати відсотків, передбачених п. 4.2. цього договору, строків сплати комісій, передбачених п.п. 4.2, 4.3, 4.4 та 4.5 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 5.5 Кредитного договору передбачено, що санкції за цим договором не обмежуються подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Статтею 199 ГК України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України .

Згідно ст.ст 230 ГК, ст. 551 ЦК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума , її розмір встановлюється договором або актами цивільного законодавства. Розмір неустойки , встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Частиною 6 ст.231 ГК України передбачено, що граничний розмір штрафних санкцій , що нараховується у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, суд вважає, що позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 23.06.2011 р. доведений розмір заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ “МетаБанк” за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р., яка станом на час вирішення спору в судовому засіданні в гривневому еквіваленті становить 4 055 628,19 грн., в тому числі: прострочена заборгованість по кредиту 2 952 420,85 грн.; прострочена заборгованість по процентам 843 675,05 грн.; пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту і процентів 259 441,29 грн.; пеня за несвоєчасне погашення комісії 91,00 грн.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель маж право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем та відповідачем у даній справі був укладений іпотечний договір № 32-24-07/0227-МП/К/В від 25.09.2007 р., відповідно до якого іпотекою забезпечується виконання іпотекодавцем, який є майновим поручителем за приватного підприємця ОСОБА_2, всіх зобовязань позичальника за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007, що укладений між іпотекодержателем і позичальником, включаючи зобовязання: повернути суму кредиту в розмірі 370 000, 00 доларів США, повністю сплатити суми відсотків за кредитним договором у розмірі до 15 % річних, суми комісій, неустойки (штрафу, пені), будь-яких інших платежів, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати іпотекодержателю у повному обсязі збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням кредитного договору за весь період дії договору.

Згідно з ч., ч. 1, 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” від 05.06.2003 р. № 898-ІV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування (ч. 5 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”).

Приписи аналогічного змісту містить ст. 590 ЦК України, якою встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержателька буває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 35 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ст. 35 Закону України “Про іпотеку”).

З аналізу наведених норм Закону України “Про іпотеку” слідує, що передбачене вказаним Законом направлення іпотекодержателем іпотекодавцю (боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця) письмової вимоги про усунення порушення є лише способом дотримання порядку повідомлення іпотекодавця (боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця) про реалізацію іпотекодержателем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством, і жодним чином не обмежує іпотекодержателя в реалізації свого права звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача і третьої особи, що оскільки ними не отримувалася вимога ПАТ “МетаБанк” про усунення порушення за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. на суму, що прийнята судом до розгляду, то позивач не мав права звертатися до суду з відповідними заявами про уточнення позовних вимог і такі заяви можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав (ч. 3 ст. 39 Закону України “Про іпотеку”).

Частиною 6 ст. 38 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. В статті 39 цього ж Закону встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З метою дотримання приписів зазначеної норми Закону України “Про іпотеку” та на виконання постанови Вищого господарського суду від 12.04.2011р , ухвалою суду по даній справі від 30.05.2011 р. суд зобовязав оцінювача Кірюту С.В., який діє на підставі Свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 05.07.2005 р. № 3457, провести оцінку ринкової вартості нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та є предметом іпотеки згідно іпотечного договору № 32-24-07/0227-МП/К/В від 25.09.2007 р.

Згідно Звіту про незалежну оцінку вартості нежилого приміщення вих. № 4673/06 від 03.06.2011 р. (затверджений 06.06.2011 р.) ринкова вартість нежилого приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222, 7 кв.м. станом на 03.06.2011 р. склала 1 332 698,00 грн.

Оскільки, згідно з вимогами Закону, суд в своєму рішенні зазначає лише початкову ціну предмета іпотеки, що не позбавляє сторони в подальшому здійснити його реалізацію за будь-якою іншою ціною відповідно до звичайних цін на цей вид майна, суд зазначає початкову ціну реалізації спірного майна не менше 1 332 698грн.00коп., визначену відповідно до звіту про незалежну оцінку нерухомості від 03.06.2011р.

До того ж зазначена ціна є найбільш приближеною до ціни визначеної відповідно до звичайних цін в іпотечному договорі , укладеному між сторонами у справі, та яка відповідно до п.1.3 зазначеного договору становить 1462025 грн.50коп.

Суд не приймає до уваги наданий відповідачем звіт про ринкову вартість нежитлового приміщення 66 по вул..Перемоги 59 в м.Запоріжжі, виконаний на замовлення відповідача оціночно-консалтинговою фірмою “Бізнес-Експерт-Сервіс”, оскільки в даному випадку визначається лише нижчий граничний рівень ціни, і сторони не обмежені в реалізації предмету іпотеки згідно з вимогами ч.6 ст.38 Закону України “Про іпотеку”.

Інших заперечень невідповідності вимогам законодавства, звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 03.06.2011р. , проведеного на виконання ухвали суду, ні відповідач ні третя особа не подали.

Враховуючи вище викладене, з огляду на те, що ані відповідач, ані третя особа не надали суду належних та допустимих в розумінні ст. 32 ГПК України доказів повного та своєчасного виконання взятих на себе зобовязань згідно умов кредитного договору № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. та іпотечного договору № 32-24-07/0227-МП/К/В від 25.09.2007 р., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки (на підставі іпотечного договору № 32-24-07/0227-МП/К/В від 25.09.2007 р.) нежиле приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м., а також на інше майно, що належить іпотекодавцю, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці і входить до складу єдиного майнового комплексу, не маючи при цьому статусу нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ “ВКФ “Араміс”, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ “МетаБанк” з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем. При цьому, встановити ціну від реалізації ПАТ “МетаБанк” нежилого приміщення, І поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м., в розмірі не менше ринкової вартості, визначеної на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, спрямувати на користь ПАТ “МетаБанк” в рахунок часткового погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ “МетаБанк” за кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. у розмірі 4 055 628,19 грн. (у тому числі: прострочена заборгованість по кредиту 2 952 420,85 грн., прострочена заборгованість по процентам 843 675,05 грн., пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту і процентів 259 441,29 грн., пеня за несвоєчасне погашення комісії 91,00 грн.), встановивши ціну реалізації в розмірі не менше 1 332 698,00 грн., визначену відповідно до Звіту про незалежну оцінку нерухомості від 03.06.2011 р., є доведеними, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме сплачені позивачем 85,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Відповідно до підпунктів “а” “б” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 р. із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито встановлюється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.)

Публічним акціонерним товариством “МетаБанк” (позивачем) заявлено вимогу майнового характеру.

В той же час, платіжними дорученнями № 3790/1 від 27.09.2010 р. сплачено державне мито у розмірі 85,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнути одразу до Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Араміс” недоплачене позивачем державне мито у розмірі 25 415, 00 грн.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки (на підставі Іпотечного договору № 32-24-07/0227-МП/К/В від 25.09.2007 р.) нежиле приміщення, І-го поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 222,7 кв.м., а також на інше майно, що належить іпотекодавцю, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці і входить до складу єдиного майнового комплексу, не маючи при цьому статусу нерухомого майна, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма ”Араміс”, (69040, м. Запоріжжя, вул. Степова, буд. 107, код ЄДРПОУ 23290271), шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством ”МетаБанк”, (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, рахунок № 29092648740 в АТ ”МетаБанк”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 20496061) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності згідно з Договором купівлі-продажу від 12.07.2006 р., посвідченим шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованим в реєстрі за номером 1 1457, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Орендним підприємством “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, номер витягу: 15498962, дата: 07.08.2007, реєстраційний № 9334748.

3. Встановити початкову ціну реалізації Публічним акціонерним товариством “МетаБанк” нежилого приміщення, І-го поверху літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в розмірі не менше 1 332 698 (один мільйон триста тридцять дві тисячі шістсот девяносто вісім) грн. 00 коп., визначену відповідно до Звіту про незалежну оцінку нерухомості від 03.06.2011 р.

4. Кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, спрямувати на користь Публічного акціонерного товариства “Мета банк” на рахунок № 29092648740 в АТ “МетаБанк”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 20496061 в рахунок часткового погашення заборгованості Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством “МетаБанк” за Кредитним договором № 32-24-07/0227-К/В від 25.09.2007 р. у розмірі 4 055 628 (чотири мільйона пятдесят пять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 19 коп., (в тому числі: прострочена заборгованість по кредиту 2 952 420 (два мільйона девятсот пятдесят дві тисячі чотириста двадцять) грн. 85 коп., прострочена заборгованість по процентам 843 675 (вісімсот сорок три тисячі шістсот сімдесят пять) грн. 05 коп., пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту і процентів 259 441 (двісті пятдесят девять тисяч чотириста сорок одна) грн. 29 коп., пеня за несвоєчасне погашення комісії 91 (девяносто одна) грн. 00 коп.).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Араміс”, (69040, м. Запоріжжя, вул. Степова, буд. 107, код ЄДРПОУ 23290271) на користь Публічного акціонерного товариства “МетаБанк”, (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30, рахунок 29092648740 в АТ “МетаБанк”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 20496061) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Араміс”, (69040, м. Запоріжжя, вул. Степова, буд. 107, код ЄДРПОУ 23290271) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку 095) 25 415 (двадцять пять тисяч чотириста пятнадцять) грн. 00 коп. недоплаченого державного мита. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “30” червня 2011 р.