Рішення № 18477514, 06.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.11 Справа № 4/5009/1977/11

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕДЛАЙФ”, (49100, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, буд. 276)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб вазо-коронарної реабілітації”, (юридична адреса: 69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 36, прим. 110; фактичні адреси: 69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 81-А; 69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 4)

про стягнення 10 561,09 грн. основного боргу за договором поставки № 20 від 20.02.2009 р., 1 250,24 грн. пені, 918,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 237,84 грн. три відсотки річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність б/н від 06.04.2011 р.;

від відповідача не зявився;

15.04.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕДЛАЙФ”, м. Дніпропетровськ (ТОВ “МЕДЛАЙФ”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб вазо-коронарної реабілітації”, м. Запоріжжя (далі за текстом “Клуб ВКР”) про стягнення 10 561,09 грн. основного боргу за договором поставки № 20 від 20.02.2009 р., 1 250,24 грн. пені, 918,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 237,84 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/1977/11, судове засідання призначено на 19.05.2011 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У звязку зі неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 06.06.2011 р.

В судовому засіданні 06.06.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 15.04.2011 р. і від 19.05.2011 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1, оригінал якого наданий позивачем до матеріалів справи, ТОВ “Клуб вазо-коронарної реабілітації” (код ЄДРПОУ 20500394) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням місцезнаходження: 69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 36, прим. 110.

За вищевказаною адресою відповідачу направлялися ухвала господарського суду Запорізької області від 15.04.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/1977/11 та ухвала господарського суду Запорізької області від 19.05.2011 р. про відкладення розгляду справи № 4/5009/1977/11. Крім того, ухвали суду по справі від 15.04.2011 р. і від 19.05.2011 р. направлялися на фактичні адреси відповідача, вказані позивачем у позовній заяві.

З таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/571/11.

Однак, ухвали суду по справі від 15.04.2011 р. і від 19.05.2011 р., які направлялися як на юридичну адресу, так і на фактичні адреси відповідача, повернулися на адресу суду з відмітками відділення поштового звязку: “За зазначеною адресою не значиться”.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст., ст. 193, 265, 285 ГК України і полягають в тому, що 20.02.2009 р. позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 20, за умовами якого позивач зобовязався поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався прийняти товар і оплатити за нього відповідну грошову суму по погоджений сторонами ціні, яка вказана в накладних, що є невідємними частинами договору. Відповідно до п. 2.2.1 договору відповідач зобовязаний прийняти товар та провести сплату кінцевої суми товару, що вказана в кожній накладній. На виконання умов договору на підставі відповідних видаткових накладних протягом лютого серпня 2009 року відповідачу був поставлений товар на загальну суму 18 474,01 грн. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень. Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування кінцевої грошової суми, вказаної у кожній накладній, на розрахунковий рахунок позивача з відстрочкою платежу в 30 календарних днів з моменту відвантаження товару. Відповідачем в порушення умов договору отриманий товар був оплачений частково в сумі 3 708,94 грн. Крім того, за відповідними поворотними накладними відповідач повернув позивачу отриманий товар на загальну суму 4 203,98 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 20 від 20.02.2009 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на час звернення позивача до суду з даним позовом становить 10 561,09 грн. Зазначена сума боргу підтверджується також актами звіряння взаємних розрахунків від 30.06.2010 р. Пунктом 6.5 договору сторони узгодили, що у разі затримки платежу у визначений договором строк, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової стави НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми по кожній накладній за кожний день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань здійснюється протягом одного року від дня, коли зобовязання повинно було бути виконано. Позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 01.07.2010 р. по 01.04.2011 р. в сумі 1 250,24 грн. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Клуб ВКР” 10 561,09 грн. основного боргу, 1 250,24 грн. пені, 918,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 237,84 грн. три відсотки річних.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2009 р. ТОВ “МЕДЛАЙФ” (позивачем у справі) та ТОВ “Клуб ВКР” (відповідачем у справі) був укладений договір поставки № 20 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (продавець) зобовязався поставити і передати у власність відповідача (покупця), а відповідач зобовязався прийняти товарі і оплатити за нього відповідну грошову суму за узгодженими сторонами цінами, вказаними в накладних, які є невідємними частинами Договору.

Згідно з п. 2.1.1 Договору позивач зобовязаний відвантажити товар згідно з супровідними накладними відповідачу протягом трьох днів з моменту отримання замовлення відповідача.

В свою чергу, у відповідності до п. 2.2.1 Договору, відповідач зобовязався прийняти від позивача (вантажеперевізника) товар, перевірити відповідність товару наданим накладним, підписати накладну про отримання товару і один примірник накладної повернути позивачу. Провести оплату кінцевої суми товару, яка вказана в кожній накладній.

Пунктами 4.1 і 4.2 Договору сторони визначили, що відповідач оплачує товар позивачу по договірним оптовим цінам. Розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування кінцевої грошової суми, вказаної у кожній накладній, на розрахунковий рахунок позивача з відстрочкою платежу в 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору № 20 від 20.02.2009 р. позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар за наступними видатковими накладними:

-№ РН-0000076 від 23.02.2009 р. на суму 3 489,95 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000079 від 23.02.2009 р. на суму 378,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000256 від 10.06.2009 р. на суму 877,64 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000261 від 10.06.2009 р. на суму 4 958,28 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000262 від 10.06.2009 р. на суму 302,40 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000263 від 10.06.2009 р. на суму 124,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000267 від 10.06.2009 р. на суму 4 869,20 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000259 від 10.06.2009 р. на суму 37,80 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000260 від 10.06.2009 р. на суму 31,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000268 від 10.06.2009 р. на суму 252,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000269 від 10.06.2009 р. на суму 124,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000311 від 01.07.2009 р. на суму 717,39 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000317 від 07.07.2009 р. на суму 435,67 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000319 від 08.07.2009 р. на суму 694,87 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000380 від 18.08.2009 р. на суму 819,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000381 від 18.08.2009 р. на суму 353,81 грн. з ПДВ,

а всього на загальну суму 18 474,01 грн.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчать довіреності на отримання товару за спірний період, а саме: б/н від 05.03.2009 р., № 107 від 10.06.2009 р., № 113 від 01.07.2009 р. і № Б-018 від 18.08.2009 р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними на поставку товару за спірний період та довіреностями на отримання товару. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на кожній з вказаних видаткових накладних. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату кожної парті отриманого товару протягом 30-и календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

Відповідачем в порушення умов Договору отриманий за спірний період товар був оплачена частково в сумі 3 708,94 грн.

Крім того, згідно поворотних накладних №, № РН-000014, РН-000015, РН-000016, РН-000017, РН-000018, РН-000019, РН-000020 і РН-000021 від 21.04.2010 р. відповідач повернув позивачу раніше отриманий товар на загальну суму 4 203,98 грн. Решту суми боргу відповідач не погасив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 20 від 20.02.2009 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства, у звязку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 10 561,09 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ “МЕДЛАЙФ” у розмірі 10 561,09 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та Актами звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 30.06.2010 р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, та згідно яких відповідач визнав наявність станом на 30.06.2010 р. заборгованості перед позивачем за поставлений товар в сумі 7 346,79 грн. та 3 214,30 грн.

У звязку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань по оплаті товару, 02.09.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про перерахування 10 561,09 грн. заборгованості за товар, поставлений згідно Договору № 20 від 20.02.2009 р.

Відповідачем вказана претензія була отримана 20.09.2010 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 4901802226766), однак залишена без відповіді та задоволення.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 10.1 Договір діє з моменту його укладення до 01.01.2011 р., а по фінансовим зобовязанням до виконання всіх умов Договору.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 10 561,09 грн. основного боргу за отриманий товар предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.5 Договору, який передбачає, що у разі затримки платежу у визначений договором строк, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової стави НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми по кожній накладній за кожний день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань здійснюється протягом одного року від дня, коли зобовязання повинно було бути виконано.

Оскільки умовами Договору сторони узгодили річний термін для нарахування пені, що узгоджується з нормами діючого законодавства, позивачем предявлена до стягнення пеня в розмірі 1 250,24 грн., яка розрахована за період з 01.07.2010 р. (з моменту підписання сторонами актів звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 30.06.2010 р., якими остаточно визначено суму заборгованості) по 01.04.2011 р.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 01.07.2010 р. по 01.04.2011 р., згідно розрахунку позивача, становить 918,80 грн., а сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання з цей же період, згідно розрахунку позивача, складає 237,84 грн.

Надані розрахунки судом перевірені та в частині розрахунку 3 % річних розрахунок визнаний обґрунтованим. Отже, вимога про стягнення з відповідача 237,84 грн. 3 % річних задовольняється судом.

Стосовно розрахунку втрат від інфляції грошових коштів суд зазначає, що в цій частині розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р. Стягненню з відповідача за невиконання грошових зобовязань по Договору № 20 від 20.02.2009 р. підлягає 963,17 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з 01.07.2010 р. по 01.04.2011 р. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання грошових зобовязань по Договору № 20 від 20.02.2009 р. заявлено до стягнення 918,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі 918,80 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення ТОВ “Клуб ВКР” 10 561,09 грн. основного боргу, 918,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 237,84 грн. 3 % річних та 1 250,24 грн. пені документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 599, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб вазо-коронарної реабілітації”, (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 36, прим. 110, код ЄДРПОУ 20500394, р/р № 26003010000647 в АКБ “Індустріалбанк” у м. Запоріжжі, МФО 313849; р/р № 26008301165850 у відділенні ПАТ “Промінвестбанк” м. Запоріжжя, МФО 313355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕДЛАЙФ”, (49100, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, буд. 276, код ЄДРПОУ 32083402, п/р № 26007038034801 в ПАТ “Сведбанк”, МФО 300164) 10 561 (десять тисяч пятсот шістдесят одну) грн. 09 коп. основного боргу, 1 250 (одну тисячу двісті пятдесят) грн. 24 коп. пені, 918 (девятсот вісімнадцять) грн. 80 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 237 (двісті тридцять сім) грн. 55 коп. річних відсотків, 129 (сто двадцять девять) грн. 67 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “14” червня 2011 р.