Рішення № 18477318, 06.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.11 Справа № 32/5009/714/11

Суддя Колодій Н.А.

м. Запоріжжя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас»(с. Прогрес, Красноармійський район, Донецька область, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4-Б)

до відповідача Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Запоріжжя»Публічного акціонерного товариства Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча (с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, вул. Осипенко, буд. 18)

про стягнення грошових коштів в сумі 486683грн. 44коп.,

Суддя Колодій Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас»звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ДП «Ілліч-Агро Запоріжжя»ПАТ Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча заборгованості за договором поставки №2/02/ЗП від 25.03.2009р. у розмірі 486 683,44 грн.

Крім того, позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Ухвалою суду від 15.02.2011 р. порушено провадження у справі № 32/5009/714/11, судове засідання було призначено на 09.03.2011 р.

У судовому засіданні 09.03.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 06.04.2011р.

Також, в цьому судовому засіданні суд розглянув заяву позивача про забезпечення позову та в її задоволенні було відмовлено у зв’язку з наступним.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, а також забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. “Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову” (з наступними змінами та доповненнями) умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що внаслідок зміни обставин виконання рішення суду буде неможливе або утруднить таке виконання. Тобто, забезпечення позову є певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, аналіз приписів правових норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Сторона, яка звертається із клопотанням про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини такого звернення.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. До предмета доказування в такому випадку входять факти що стосуються саме предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Проте, всупереч положенням ст., ст. 33, 34, 66 ГПК України позивачем не наведено жодного доводу про необхідність накладення арешту на грошові суми відповідача, та не надано жодного доказу у підтвердження того, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

06.04.2011р. справу розглянуто, прийнято рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що на підставі договору поставки №2/02/ЗП від 25.03.2010р. та видаткових накладних № РН-0000024 від 26.04.2010р. та № РН-0000055 від 25.05.2010р. відповідач отримав від позивача продукцію на загальну суму 74 782,85 грн. при цьому кошти за поставлений позивачем товар не сплатив. У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 446 400,00 грн., 25 757,26 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 5 631,78 грн. 3% річних та 8 894,40 грн. інфляційних витрат.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзиву на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання 06.04.2011р. за викликом не з’явився. Про час та місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином.

Представник позивача також, в судовому засіданні 06.04.2011р. був відсутній, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи достатність матеріалів для розгляду справи по суті, суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України за відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас»(постачальник, позивач у справі) і ДП «Ілліч-Агро Запоріжжя»ПАТ Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 2/02/ЗП, згідно з п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець приймає товар в асортименті, наведеному в додатках та/або накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2. Додатку № 1 до договору поставки від 25.03.2009р. № 2/02/ЗП, покупець сплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 20% від загальної вартості товару, що складає 96000,00 грн. в строк до15.04.2010р.

Решту суми вартості товару на наступних умовах:

30% вартості товару - 144 000,00 грн. в строк до 25.09.2010р.

50% вартості товару – 240 000,00 грн. в строк до 20.10.2010р.

Згідно п. 5.5. договору, покупець за несвоєчасну сплату за товар, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від виконання своїх зобов’язань за цим договором, і не позбавляє постачальника права на інші засоби захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства.

Так, на виконання умов договору поставки № 2/02/ЗП позивач на підставі видаткових накладних № РН-0000024 від 26.04.2010р. та № РН-0000055 від 25.05.2010р. передав відповідачу товар на загальну суму 446 400,00 грн. Відповідачем в свою чергу отриманий від позивача товар оплачений не був.

Листами від 12.10.2010р. № 1 та від 25.11.2010р. №1 позивач вимагав від відповідача сплати заборгованості за поставлений товар, однак сума боргу сплачена не була.

У зв’язку з цим позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат та пені передбаченої п. 5.5. договору.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на наступних підставах.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

У відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав умови договору поставки № 2/02/ЗП, щодо передання обумовленого цим договором товару, про що свідчать видаткові накладні № РН-0000024 від 26.04.2010р. та № РН-0000055 від 25.05.2010р. В свою чергу відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати отриманого за договором та видатковими накладними товару, у зв’язку з чим у останнього існує борг перед позивачем на суму поставленого товару, що складає 446 400,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем на вказану суму підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків в період з 25.03.2010р. по 25.01.2011р. Матеріали справи не містять доказів сплати цієї суми боргу. Господарський суд вважає суму боргу в розмірі 446 400,00 грн. доведеною та обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання нараховано 5 631,78 грн. 3 % річних та 8 894,40 грн. інфляційних витрат. Суд вважає, що нарахування вказаних сум відповідає ст.625 ЦК України і підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було вище наведено, у пункті 5.5. договору сторони погодили, що покупець за несвоєчасну сплату за товар, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення 25 757,26 грн. пені. Перевіривши правильність та обґрунтованість нарахування вказаної суми, суд вважає її вірною та доведеною, і такою, що підлягає стягненню на користь позивача.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Агрозахист Донбас»підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Запоріжжя»Публічного акціонерного товариства Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча (71160, с.Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, вул. Осипенко, буд. 18, п/р 260014900 у відділенні № 3129 ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 3731102, ЄДРПОУ 34127231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас»(85351, с.Прогрес, Красноармійський район, Донецька область, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4-Б, п/р 26009350012000 у відділенні № 1 ЗАТ «Донгорбанк»в м. Красноармійськ, МФО 334970, ЄДРПОУ 30048570) 446 400 (чотириста сорок шість тисяч чотириста) грн., основного боргу, 25 757 (двадцять п’ять тисяч сімсот п’ятдесят сім) грн. 26 (двадцять шість) коп. пені, 5 631 грн. (п’ять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 78 (сімдесят вісім) коп. 3% річних, 8 894 (вісім тисяч вісімсот дев’яносто чотири) грн. 44 (сорок чотири) коп. інфляційних витрат, 4 866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 83 (вісімдесят три) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 11.04.2011р.