Рішення № 18476608, 27.09.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2011 Справа № 5024/1490/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон

до державного підприємства "Укрводсервіс" м. Київ

про стягнення 3689 грн. 12 коп.

за участю представників сторін:

від позивача – уповноважена особа Руденко О.В.

від відповідача – не прибув

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Об'єднана дирекція будівництва водогосподарських об'єктів Херсонської області" (відповідача) 3366грн. 32коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 180грн. 12коп. пені, 105грн. 22коп. втрат від інфляції та 37грн. 46коп. 3% річних за договором про постачання електричної енергії від 11.10.2004року № 112.

Ухвалою суду від 25.08.2011року розгляд справи відкладався.

Відповідач вдруге в засідання суду не прибув і витребуваних судом доказів не надав. До суду надійшов відзив державного підприємства "Укрводсервіс", в якому зазначено, що державне підприємство "Об'єднана дирекція будівництва водогосподарських об'єктів Херсонської області" припинило свою діяльність шляхом приєднання до державного підприємства "Укрводсервіс", але доказів на підтвердження правонаступництва суду не надано.

Крім того, державне підприємство "Укрводсервіс" просить суд тимчасово припинити провадження у справі, посилаючись на те, що на даний час закінчується робота по визначенню права власності на трансформаторну підстанцію "Дирекція", після чого буде укладено договір з позивачем, який надасть можливість ДП "Укрводсервіс" сплатити заборгованість, оскільки відповідач давно відключений від споживання електроенергії і до розрахунків по сплаті включаються тільки втрати в трансформаторі, від якого електроенергію споживає тільки державна митниця "Каховка", яка відмовилась від укладення з відповідачем угоди про відшкодуванню цих втрат.

Державний реєстратор виконавчого комітету Херсонської міської ради надіслав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 29.08.2011 року юридичну особу відповідача - державного підприємства "Об'єднана дирекція будівництва водогосподарських об'єктів Херсонської області" припинено, правонаступником відповідача є державне підприємство "Укрводсервіс".

Позивачем подано заяву про заміну відповідача на належного - державне підприємство "Укрводсервіс" у зв'язку з правонаступництвом.

Згідно з ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем, зокрема його правонаступником.

З урахуванням вищезазначеного, суд ухвалою від 13.09.2011року замінив відповідача на належного –державне підприємство «Укрводсервіс».

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення від 19.09.2011року про вручення йому ухвали від 13.09.2011року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи спричинить порушення строку вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд –

в с т а н о в и в:

Між публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", в особі його структурного підрозділу Каховських районних електричних мереж (позивач по справі) та державним підприємством "Об'єднана дирекція будівництва водогосподарських об'єктів Херсонської області", правонаступником якого є державне підприємство "Укрводсервіс" (відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії №112 від 11.10.2004року.

Згідно з зазначеним договором позивач зобов’язався продати споживачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок а відповідач зобов’язався сплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору та додатками до нього.

Пунктом 2 договору від 11.10.2004року сторони узгодили, що під час виконання договору вони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року №417/1442 (зі змінами станом на 25.12.2008року), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін.

Обов’язком споживача згідно з пунктом 1 додатку №2 до договору є зняття показників засобу обліку електроенергії встановлених на його об’єктах та їх надання до 20/19 числа кожного місяця позивачу у вигляді оформленого акту про обсяги спожитої електричної енергії за поточний місяць.

Відповідно до пункту 6.11 ПКЕЕ позивач визначає обсяги фактично спожитої відповідачем електроенергії та згідно діючого в цьому періоді тарифу, виставляє рахунок відповідачу, який відповідач зобов’язаний сплатити на протязі 5 днів з моменту його отримання

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Належне виконання зобов’язання означає виконання його належними суб’єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов’язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 11.10.2004року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов’язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Як встановлено матеріалами справи, споживач в період з грудня 2010року по липень 2011року надав позивачу акти про обсяги спожитої електричної енергії.

На підставі зазначених актів позивач щомісячно виставляв споживачу рахунки на сплату спожитої активної електроенергії. Загальна вартість спожитої електричної енергії в цей період за наданим до матеріалів справи розрахунком становить 3366грн.32коп.

В порушення вимог договору та пункту 6.11 Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії не здійснював своєчасні платежі і його борг станом на день розгляду справи становить 3366грн.32коп., що підтверджується розрахунком суми позову.

Оскільки доказів перерахування зазначеної суми станом на день засідання суду відповідач, як правонаступник ліквідованого підприємства суду не надав, позовні вимоги про стягнення 3366грн.32коп. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано доказів перерахування коштів у встановлений договором строк, тому позивачем обгрунтовано нараховано 105грн. 22коп. втрат від інфляції та 37грн. 46коп. 3% річних і зазначені суми також стягуються з відповідача на користь позивача.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією чи збитками, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов’язання.

За правилом, закріпленим в ч.1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання. Відповідальність боржника за порушення грошового зобов’язання настає незалежно від його вини.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само, як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утриманими коштами, належними до сплати кредитору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому зобов’язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином. Належним виконанням відповідно до ст.599 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону.

З урахуванням зазначеного, судом відхиляються посилання відповідача на закінчення роботи щодо визнання права власності на трансформаторну підстанцію та припинення провадження у справі, оскільки це не передбачено нормами ГПК України

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем з посиланням на п.4.2.1 договору від 11.10.2004року та п.5 додаткової угоди №2 до договору з урахуванням яких у випадку неоплати передбачених договором платежів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який вона нараховується за кожен день прострочення платежу, від суми боргу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем нарахована пеня в сумі 180грн.12коп. за прострочку перерахування грошових коштів, яка не перевищує 6 місяців, тому вона підлягає стягненню на користь позивача.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні судом оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з державного підприємства «Укрводсервіс»м.Київ вул.. Солом’янська №1, ідентифікаційний код 32765831 інші реквізити невідомі на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон вул.Пестеля № 5:

- на рахунок зі спеціальним режимом використання у філії Херсонського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»№ 10021 №26036300020852, МФО 352457 ідентифікаційний код 05396638 - 3366грн.32 коп. основного боргу;

- на поточний рахунок № 26001007597201 у ПАТ “СведБанк” МФО 300164 ідентифікаційний код 05396638 –180 грн.12коп. пені, 105грн. 22коп. втрат від інфляцій, 37грн.46коп. 3 % річних, 102грн.00коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 30.09.2011р.