Рішення № 18476161, 20.09.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2011 Справа № 5024/1630/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Єврокомершл Дистриб'юшн"

до Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" Державного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення 2740,46 грн,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1. (представника за дорученням),

відповідача не зявився,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2740,46 грн, з яких: 2390,91 грн основного боргу, 110,46 грн пені та 239,09 грн збитків; які ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати вартості отриманого товару за договором № 0259 від 25.04.2011 р.

Відповідачем відзив на позов не наданий та в судові засідання, які були призначені на 8 та 20 вересня поточного року, він свого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, підтвердженням чому є повідомлення про вручення поштового відправлення, що відповідає приписам статті 64 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим розгляд справи проведено без його участі.

Крім викладеного судом встановлено, що 25 квітня 2011 року між сторонами укладено договір № 0259, відповідно до умов якого позивач зобовязався поставляти на замовлення відповідача безалкогольні напої, продукти харчування та промислові товари, а останній, в свою чергу, зобовязався сплачувати їх вартість не пізніше семи календарних днів з дня отримання товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу за накладними № 259 від 26.04.2011 р. на суму 1989,54 грн та № 273 від 27.04.2011 р. на суму 401,37 грн, а всього на суму 2390,91 грн, товару, проте, останнім взяті зобовязання не виконані, у звязку з чим утворилася заборгованість в розмірі 2390,91 грн. Наявна сума заборгованості підтверджена сторонами у складеному акті звірки взаємних розрахунків станом на 1 липня 2011 року.

Аналіз правовідносин, які існують між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, за яким згідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України продавець зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобовязань за вказаним договором, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобовязань за вказаним договором позивачем згідно до розрахунків нарахована на підставі пункту 3.3. договору пеня в розмірі 110,46 грн за період з 5 травня по 22 серпня 2011 року. Так, за названим пунктом 3.3. договору сторони дійшли згоди про відповідальність відповідача у випадку прострочки оплати у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості несплаченої продукції, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Вирішуючи спір в цій частині, суд зазначає, що згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В даному випадку Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»визначено розмір пені за невиконання грошових зобовязань. Зокрема, за статтею 1 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а за статтею 3 розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, розмір пені за невиконання грошових зобовязань не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин нарахування пені у вказаній сумі є правомірним.

Позивач також нарахував відповідачу на підставі договірної домовленості збитки в розмірі 239,09 грн, виходячи з приписів пункту 3.5. договору, за яким у разі прострочення оплати отриманої продукції відповідач зобовязаний компенсувати збитки, завдані неналежним виконанням умов договору, в розмірі 10% вартості несплаченої у строк товару.

У відповідності до положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно положень статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Упущеною вигодою є ті втрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу, тобто ті доходи, які особа, яка зазнала посягання, могла б отримати у випадку відсутності порушення цивільного права чи протиправного посягання. При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обовязок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого.

Відповідно до статті 224 ГК України на кредитора покладається обовязок довести розмір збитків, завданих йому порушенням зобовязання. При цьому, кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й, підтвердити їх документально.

Отже, предявлення вимог про відшкодування збитків покладає на кредитора обовязок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були йому спричинені в результаті неналежного виконання боржником своїх обовязків.

Правові наслідки порушення зобовязання передбачені статтею 611 ЦК України, в тому числі і відшкодування збитків. При визначенні факту порушення зобовязання відповідно до приписів частини 1 статті 614 ЦК України повинна враховуватись вина, а саме в ній зазначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу, необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, за статтею 623 того ж Кодексу боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. Поряд з цим, згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушень у сфері господарювання.

Норми статей 218 ГК України і 614 ЦК України визначають загальні положення щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу господарського правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний звязок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивну сторони. Субєктом є боржник; обєктом - правовідносини по зобовязаннях; обєктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка субєкта господарювання, а також причинний звязок між противоправною поведінкою правопорушника і збитками; субєктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї противоправної поведінки і її наслідків. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як право порушення.

Відшкодування збитків це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобовязання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний звязок між правопорушенням і збитками.

Враховуючи викладене суд зазначає, що позивачем не наведено обставин спричинення йому збитків у звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань, а тому позовні вимоги в цій частині не є обґрунтованими, у звязку з чим не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного судові витрати, а саме державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Новотроїцький елеватор»державного комітету України з державного матеріального резерву (адреса: Херсонська область, смт. Новотроїцьке, вул. Безроднього, буд. 154; код 00956543; розрахунковий рахунок 26006040516002 в ПАТ КБ «Надра»МФО 352770) на користь Приватного підприємства «Єврокомершл Дистрибюшн»(адреса: м. Херсон, вул. Петренка, 18, оф. 406; код 37353912; розрахунковий рахунок 26001500043735 в ПАТ «Креді Агріколь Банк»в м. Херсоні, МФО 300416) 2390,91 грн основної заборгованості, 110,46 грн пені, 102 грн компенсації по сплаті державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підпису рішення 20 вересня 2011 року

Суддя М.К. Закурін