Рішення № 18476134, 15.09.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2011 Справа № 5024/1199/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Асканійське" Державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», с. Тавричанка Каховського району Херсонської області

до Державного підприємства Дослідного господарства інституту південного овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, с. Великі Клини, Голопристанського району Херсонської області

про стягнення 229094 грн.96 коп.

від позивача - ОСОБА_1. представник дов. б/н від 02.02.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2. дов. б/н від 15.09.2011 р.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Асканійське" Інституту олійних культур Української академії аграрних наук (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства Дослідного господарства інституту південного овочівництва і баштанництва (відповідач) заборгованості у сумі 229094 грн.96 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством "Дослідне господарство "Асканійське" Інституту олійних культур Української академії аграрних наук (продавець, позивач) та Державним підприємством Дослідного господарства інституту південного овочівництва і баштанництва (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №2 від 15.05.2009 р. (далі Договір), за умовами якого позивач зобов»язується в порядку та на умовах договору виростити та продати покупцю партію продукції (насіння), а покупець зобов»язується прийняти й оплатити її.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 290680,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ОХ-00000027 від 18.01.2010 р. на суму 67300,00 грн., видатковою накладною №ОХ-00000027 від 18.01.2010 р. на суму 67300,00 грн., видатковою накладною №ОХ-00000098 від 08.02.2010 р. на суму 107700,00 грн., видатковою накладною №ОХ-00000261 від 02.03.2010 р. на суму 69480,00 грн. та видатковою накладною №ОХ-00000338/1 від 12.03.2010 р. на суму 46200,00 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору остаточний розрахунок покупцем за відвантажену продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5-ти календарних днів після відвантаження продукції.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки товару виконав та передав відповідачу товар на загальну суму 290680,00 грн. Відповідач станом на день розгляду справи основний борг сплатив частково, проти вимог щодо стягнення решти основного боргу в сумі 185680,00 грн. не заперечує. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість по сплаті вартості товару складає суму 185680,00 грн., позовні вимоги щодо її стягнення є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та відсотки річних з простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7445,24 грн. річних та 28524,48 грн. інфляційних (разом 35969,72 грн.). Суд не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки в ньому не враховано часткові сплати відповідачем: 05.02.2010 в сумі 15000,00 грн.; 03.03.2010 в сумі 20000,00 грн., 09.03.2010 в сумі 45000,00 грн. та 22.07.2010 в сумі 25000,00 грн.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та річних, розрахунок має наступний вигляд:

Розрахунок інфляційних втрат

Період заборгованостіСума боргу, грн..Інфляційне збільшення суми боргу, грн.

24.01.2010 05.02.201067300,000,00

06.02.2010-13.02.201052300,00993,70

14.02.2010-03.03.2010160000,003040,00

04.03.2010-08.03.2010140000,001260

10.03.2010-17.03.2010164480,001480,32

18.03.2010-22.07.2010210680,00-3160,20

23.07.2010-31.05.2010185680,0021538,88

Разом25152,70

Розрахунок річних

Сума боргу, грн..Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна суму процентів, грн.

67300,0024.01.2010 05.02.2010133%71,91

52300,0006.02.2010-13.02.201083%34,39

160000,0014.02.2010-03.03.2010183%236,71

140000,0004.03.2010-08.03.201053%57,53

164480,0010.03.2010-17.03.201083%108.15

210680,0018.03.2010-22.07.20101273%2199,15

Разом 2707,84 Враховуючи викладене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача 2707,84 грн. відсотків річних та 25152,70 грн. інфляційних втрат. Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства дослідного господарства Інституту південного овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (Херсонська область, Голо пристанський район, с.Великі Клини, код ЄДРПОУ 00497800, р/рахунок невідомий) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Асканійське" Державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України»(74862, Херсонська область, Каховський район, с.Тавричанка, вул..40-річчя Перемоги, 16, код ЄДРПОУ 00856787, р/рахунок невідомий) 185680,00 грн. боргу, 25152,70 грн. збитків від інфляції, 2707,84 грн. річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 2135,41 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 227,36 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 20.09.2011 р.