Рішення № 18475800, 01.09.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2011 Справа № 5024/959/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Цюрупинська швейна фабрика «Юність», м.Цюрупинськ, Херсонської області

про стягнення штрафу в сумі 63360,00 грн.

за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Цюрупинська швейна фабрика «Юність», м.Цюрупинськ, Херсонської області

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ

про стягнення 7819,27 грн.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним та відповідача за зустрічним ОСОБА_1. юрисконсульт дов.№18/814 від 25.05.2011 р.

від відповідача за первісним та позивача за зустрічним ОСОБА_2 представник дов. б/н від 10.06.2011 р.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Цюрупинська швейна фабрика «Юність»штрафні санкції в розмірі 63360,00 грн. за порушення термінів постачання продукції відповідно до умов договору поставки №ЦХП-02-02910-01 від 28.04.2010 р.

10 червня 2011 року відповідно до вимог ст..22, 60 ГПК України Публічним акціонерним товариством «Цюрупинська швейна фабрика «Юність»подано зустрічну позовну заяву про стягнення з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»2326,42 грн. пені, 900,56 грн. три відсотки річних та 4592,28 коп. інфляційних втрат за прострочення зобов»язань з оплати поставленої продукції за договорами №ЦХП-02-02910-01 від 28.04.2010 року та №3 від 26.04.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги за первісним позовом та заперечував проти зустрічного позову. Представник позивача за зустрічним позовом просить задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом, заперечує проти задоволення первісного позову, надавши клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(позивач за первісним позовом, замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Цюрупинська швейна фабрика «Юність»(відповідач за первісним позовом, постачальник) укладено договір поставки №ЦХП-02-02910-01 від 28.04.2010 р. (далі Договір), за умовами якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в Специфікації, яка є невід»ємною частиною договору, на умовах, викладених у договорі.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.5.2. договору поставка продукції проводиться партіями протягом 2010 року після письмової рознарядки замовника. Кожна партія продукції постачається протягом 20 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника.

Матеріалами справи підтверджується, що Публічним акціонерним товариством «Цюрупинська швейна фабрика «Юність»порушено вищевказаний пункт договору, не поставлено продукцію в строк до 08.06.2010 року.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що за порушення термінів поставки продукції постачальник сплачує замовнику штраф в розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ст..611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 63360,00 грн. штрафу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язання; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, якщо порушення зобов»язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб»єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Як вбачається з акту звірки, підписаного обома сторонами, станом на 31.05.2011 року заборгованість між позивачем та відповідачем відсутня.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо зменшення суми штрафу, яка підлягає стягненню за первісним позовом, - до 7819,27 грн.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»2326,42 грн. пені, 900,56 грн. три відсотка річних та 4592,28 грн. інфляційних.

Між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(відповідач за зустрічним позовом, замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Цюрупинська швейна фабрика «Юність»(позивач за первісним позовом, постачальник) укладено договір поставки №ЦХП-02-02910-01 від 28.04.2010 р. (далі Договір) та договір поставки №3 від 26.04.2010 р. (далі Договір) разом - договори, за умовами яких постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в Специфікації, яка є невід»ємною частиною кожного договору, на умовах, викладених у договорі.

Пунктом 6.1. договорів передбачено, що оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться замовником протягом 75 банківських днів після дати поставки партії продукції.

Судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом свої грошові зобов'зання виконував з порушенням вищевказаного пункту.

Позивач за зустрічним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача 2326,42 грн. пені.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ст..611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 2326,42 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 4592,28 грн. та 3 % річних в сумі 900,56 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу за первісним позовом на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача за первісним позовом, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку. Позивачу за зустрічним позовом на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача за зустрічним позовом, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, 549, 551, 712, ЦК України, ст.ст.173, 175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Цюрупинська швейна фабрика «Юність»(75100, м.Цюрупинськ Херсонської області, вул..Енгельса, 19, р/р 26008005397 в Херсонській філії ПАТ «Захід інкомбанк»м.Херсон, МФО 352327, код ЄДРПОУ 02972167) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(03049, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15, р/р 26001006398980 в АКБ «ТК Кредит»м.Київ, МФО 322830, код ЄДРПОУ 19014832) 7819,27 грн. штрафу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 633,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В задоволенні решти позову відмовити.

3.Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

4.Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(03049, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15, р/р 26001006398980 в АКБ «ТК Кредит»м.Київ, МФО 322830, код ЄДРПОУ 19014832) на користь Публічного акціонерного товариства «Цюрупинська швейна фабрика «Юність»(75100, м.Цюрупинськ Херсонської області, вул..Енгельса, 19, р/р 26008005397 в Херсонській філії ПАТ «Захід інкомбанк»м.Херсон, МФО 352327, код ЄДРПОУ 02972167) 2326,42 грн. пені, 900,56 грн. 3% річних, 4592,28 грн. інфляційних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 09.09.2011 р.