Рішення № 18475639, 06.09.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2011 Справа № 5024/1320/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу

за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Марфін Банк" в особі філії ПАТ "Марфін Банк"

до Малого приватного підприємства "Таврія"

за участі представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (представника за дорученням),

відповідача ОСОБА_2. (представника за дорученням), ОСОБА_3 (розпорядника майна),

про звернення стягнення заборгованості в розмірі 182870,05 грн на заставне майно

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за рахунок заставленого майна автомобіля CHEVROLET LACETTI NF 196, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № KL1NF196E8K787488, обємом двигуна 1598 см3, тип транспортного засобу легковий седан, реєстраційний номер ВТ 2775 АІ, та автомобіля CHEVROLET LACETTI NF 196, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № KL1NF196E8K787348, обємом двигуна 1598 см3, тип транспортного засобу легковий седан, реєстраційний номер ВТ 3602 АІ, заборгованості за договором кредиту № 00166/Х від 03.12.2007 р. в розмірі 182870,05 грн, з яких: 120618 заборгованості по кредиту, 43599,89 грн нарахованих відсотків по кредиту, 18652,16 грн пені. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобовязань по поверненню кредиту та сплаті процентів за його користування, у звязку з чим, на його думку, відповідач зобовязаний перед ним заставним майном у відповідності до договору застави від 03.12.2007 р.

В свою чергу відповідачем зазначені вимоги не визнаються, що слідує з відзиву на позов та пояснень представників відповідача, наданих в судовому засіданні. Зокрема, вони вказують, що відносно підприємства відкрито провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення кредиторських вимог, а також сам позивач є кредитором у названій справі та його вимоги визнані.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 2, 16 серпня та 6 вересня поточного року.

При розгляді справи відповідачем та безпосередньо розпорядником майна Глуховським О.Ю. були заявлені клопотання про залучення самого розпорядника майна до участі у справі в якості третьої особи. Ці клопотання судом відхилені у звязку з їх необґрунтованістю та відсутністю потреби у такому залученні.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що між Відкритим акціонерним товариством „Морський транспортний банк” в особі філії ВАТ „Морський транспортний банк” в м. Херсоні, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „МАРФІН БАНК” в особі філії ПАТ „МАРФІН БАНК” в м. Херсоні, та Малим приватним підприємством „Таврія” 3 грудня 2007 року укладений кредитний договір № 00166/Х про надання кредиту, за умовами якого банк зобовязався надати відповідачу грошові кошти у тимчасове користування в сумі 97539 грн зі сплатою 17 % річних з кінцевим терміном повернення 2 грудня 2013 року. Поряд з цим, 10 грудня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору, за якою сума кредиту збільшена до 195078 грн. Водночас, пунктом 3.2.12. договору з урахуванням додаткової угоди сторонами визначено графік та суми повернення (частин) кредиту, які розраховані зі сплати частини кредиту щомісячними платежами, які зменшують кредит до повної його сплати до кінця строку кредитування, а за пунктами 3.2.2. та 5.2. договору ними обумовлено, що проценти за користування кредитом повинні бути сплачені позичальником до 24 числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 144738 грн, але відповідач станом на час розгляду справи по суті отримані в кредит кошти згідно до графіку в повному обсязі не повернув, проценти за їх користування в повному обсязі не сплатив, у звязку з чим заборгував на станом на 06.07.2011 р. 62310 грн по тілу кредиту та 43599,89 грн відсотків за користування кредитом. Доказів оплати цієї суми відповідачем до суду не надано.

Водночас, судом встановлено, що 26 листопада 2009 року господарським судом Херсонської області у справі № 2/192-09 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк” в особі філії ВАТ „Морський транспортний банк” в м. Херсоні до Малого приватного підприємства „Таврія” про стягнення 24527,57 грн винесене рішення, яким встановлені аналогічні обставини існування між сторонами договірних відносин за договором кредиту № 00166/Х від 03.12.2007 р. Крім того, за цим рішенням з МПП „Таврія” на користь ВАТ „Морський транспортний банк” в особі філії ВАТ „Морський транспортний банк” в м. Херсоні стягнуто 16080 заборгованості по кредиту, 6732,96 грн відсотків по кредиту, 1324,12 грн пені за непогашення кредиту, 390,49 грн за непогашення відсотків по кредиту. Як слідує з цього рішення заборгованість по кредиту та процентам стягнута станом на 14.08.2009 р., а пеня за період з 02.04.2008 р. по 14.08.2009 р.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням у справі № 2/192-09, яке прийняте між тими ж сторонами, не потребують повторного доведення при вирішенні даної справи.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є кредитним договором, правовідносини за яким витікають з положень статті 1054 ЦК України, за якою за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Цією ж статтею встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України. Так, частиною 2 статті 1050, яка входить до названого параграфа 1, встановлено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася.

Неповернення кредиту та несплата процентів за ним є порушенням взятих відповідачем на себе зобовязань та положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, згідно до яких одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Проте, враховуючи, що рішенням суду у справі № 2/192-09 частина заборгованості станом на 14.08.2009 р. вже стягнута, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 02.01.2008 р. по 06.07.2001 р. в розмірі 13879,66 грн за непогашення кредиту, вказавши, що її частина в розмірі 3750,30 грн відповідачем сплачена, та пеню в розмірі 8522,80 грн за непогашення процентів за кредитом за період з 01.10.2008 р. по 06.07.2011 р, а всього 18652,16 грн. Зокрема, за умовами пункту 6.1. договору сторони обумовили відповідальність позичальника у випадку прострочення сплати кредиту та процентів в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до положень статті 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

При цьому судом враховується, що пунктами 6.4. та 6.6. договору сторонами обумовлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобовязань здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобовязання повинне було бути виконане позичальником, а позовна давність за вимогами про стягнення неустойки встановлена сторонами тривалістю в 3 роки. Ці положення договору відповідають правовим приписам частини 6 статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а також частини 1 та 2 статті 259 ЦК України, за якими позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, яка оформлюється в договорі та укладається в письмовій формі.

Разом з тим, позивачем помилково обраховано пеню за період з 06.11.2010 року по 06.07.2011 року, оскільки 5 листопада 2010 року господарським судом Херсонської області у справі № 5/112-Б-10 порушене провадження у справі про банкрутство МПП «Таврія»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У відповідності до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію серед іншого неустойка не нараховується.

На підставі зазначеного нарахування пені є правомірним лише за період з 15.08.2009 р. (дати після стягнення пені за рішенням у справі № 2/192-09) по 05.11.2010 р. (дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 5/112-Б-10) в розмірі 7591,41 грн за несвоєчасне погашення суми кредиту та 4224,90 грн за несвоєчасну сплату процентів, а всього на суму 11816,31 грн.

Таким чином, на даний час відповідач заборгував перед позивачем 104538 грн наданого кредиту, 36866,93 грн процентів за користування кредитом та 11816,31 грн нарахованої пені.

З метою забезпечення взятих на себе зобовязань між сторонами укладено забезпечувальний договір застави та додаткова угода до нього.

Зокрема, 3 грудня 2007 року укладений нотаріально посвідчений договір застави, а 10 грудня 2007 року додаткова угода до нього, за умовами яких відповідач, виступаючи в якості заставодавця, зобовязався відповідати заставленим майном за виконання кредитного договору № 00166/Х від 03.12.2007 р., з урахуванням додаткових угод до нього.

За змістом пунктів 1.6. договору та додаткової угоди до нього для забезпечення виконання зобовязань заставодавець надав Банку в заставу рухоме майно, а саме: 1) автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 196, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № KL1NF196E8K787488, обємом двигуна 1598 см3, тип транспортного засобу легковий седан, реєстраційний номер ВТ 2775 АІ; 2) автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 196, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № KL1NF196E8K787348, обємом двигуна 1598 см3, тип транспортного засобу легковий седан, реєстраційний номер ВТ 3602 АІ. Разом з тим, в пункті 1.3. додаткової угоди сторонами узгоджено, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою, складає 390156 грн.

Враховуючи викладені обставини, предмет спору та підстави заявлених вимог, суд зазначає, що відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися серед іншого заставою, а також іншими видами забезпечення, які встановлені договором або законом. Зокрема, за змістом статті 572 того ж Кодексу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За таких обставин позовні вимоги щодо звернення стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна є обґрунтованими.

При зверненні стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна, при наявності справи про банкрутство відповідача, судом враховуються положення частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за якими кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. А також враховуються положення частини 6 статті 14 того ж Закону, за якими вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

У звязку з цим заперечення відповідача щодо наявності провадження у справі про банкрутство, введений мораторій на стягнення заборгованості та затверджений реєстр конкурсних кредиторів до уваги судом не приймаються, оскільки позивач у даній справі за наявності застави майна може захищати свої права обраним способом в незалежності від наявності справи про банкрутство.

Враховуючи викладені обставини сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 80, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Провадження у справ в частині стягнення 16080 грн заборгованості по кредиту, 6732,96 грн відсотків по кредиту, 1324,12 грн пені за непогашення кредиту, 390,49 грн за непогашення відсотків по кредиту припинити.

2.Позовні вимоги задовольнити частково.

3.Звернути стягнення з Малого приватного підприємства „Таврія” (розташованого за адресою: Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд.2-а; код 14129039, розрахунковий рахунок 26009691731 в філії ВАТ „Морський транспортний банк” м. Херсон, МФО 342285) на користь Публічного акціонерного товариства „МАРФІН БАНК” в особі філії ПАТ „МАРФІН БАНК” в м. Херсоні (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Червонопрапорна, 1; код 33647539, рахунок 29098692856 в філії ПАТ „МАРФІН БАНК” в м. Херсоні, МФО 342285) заборгованості по кредиту в розмірі 104538 грн, відсотків по кредиту в розмірі 36866,93 грн та пені в розмірі 11816,31 грн на заставлене майно: автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 196, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № KL1NF196E8K787488, обємом двигуна 1598 см3, тип транспортного засобу легковий седан, реєстраційний номер ВТ 2775 АІ, та автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 196, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № KL1NF196E8K787348, обємом двигуна 1598 см3, тип транспортного засобу легковий седан, реєстраційний номер ВТ 3602 АІ, належних Малому приватному підприємству „Таврія”. Видати наказ.

4.Стягнути з Малого приватного підприємства „Таврія” (розташованого за адресою: Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, буд. 22-а; код 14129039, розрахунковий рахунок 26009691731 в філії ВАТ „Морський транспортний банк” м. Херсон, МФО 342285) на користь Публічного акціонерного товариства „МАРФІН БАНК” в особі філії ПАТ „МАРФІН БАНК” в м. Херсоні (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Червонопрапорна, 1; код 33647539, рахунок 29098692856 в філії ПАТ „МАРФІН БАНК” в м. Херсоні, МФО 342285) 1532,21 грн компенсації по сплаті державного мита та 197,74 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підпису рішення 7 вересня 2011 року

Суддя М.К. Закурін