Рішення № 18474812, 22.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/33122.09.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доДержавного житлово - комунального підприємства Національної академії Наук України

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 дов. № Д07/2011/04/22-28 від 22.04.2011 р.

від відповідача не зявився

В судовому засіданні 22.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ та СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного житлово - комунального підприємства Національної академії Наук Українипро стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 107864,00 грн.

Позов мотивований неналежним виконанням останнім зобовязання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540414 від 24.04.2007 року.

31.08.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/331.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2007 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (надалі позивач, постачальник) та Державним житлово - комунального підприємством Національної академії Наук України(надалі відповідач, споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540414 від 24.04.2007 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п. 2.2.1. Договору, позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах зазначених в додатку № 1, яку згідно з п. 2.3.1 та п.2.3.2 договору відповідач зобовязаний оплачувати в порядку, зазначеному у додатку № 2.

Відповідно до Додатка 2 до Договору, оплату спожитої теплової енергії споживач здійснює щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак, взяті на себе зобовязання за Договором відповідач не виконав, в наслідок чого за період з 01.12.2009 року по 01.08.2011 року у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.08.2011 року склала 93252,91 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за спірний період, розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання за Договором та поставив відповідачу теплову енергію, а останній не виконав взяті на себе зобовязання з оплати спожитої теплової енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540414 від 24.04.2007 року у сумі 93252,91 грн.

Враховуючи положення ст.ст. 525, 526, 530, 629, 611, 610 , ЦК України, 173, 174, 193 ГК України, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі заявленому позивачем.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Позивач, посилаючись на п.3.5 Додатка 4 до Договору нарахував та просив суд стягнути з відповідача 5296,96 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що Додаток № 4 до Договору в матеріалах справи відсутній, а пунктом 3.1 Договору, в якому зазначається про зобовязання сплати винною стороною пені іншій стороні в разі невиконання або неналежного виконання свої обовязків, розмір пені не встановлено.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» передбачає обмеження нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ за несвоєчасне виконання сторонами своїх зобов'язань у випадку, якщо остання передбачена умовами укладеного між сторонами Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7111,42 грн. інфляційних втрат та 2202,71 грн. 3% річних.

З розрахунком розміру 3% річних в сумі 2202,71 грн. та інфляційних втрат в сумі 7111,42 грн., наданим позивачем, суд погодився та вважає його обґрунтованим.

Отже, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 93252,91 грн. основного боргу, 7111,42 грн. інфляційних втрат та 2202,71 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги в частині стягнення 5296,96 грн. пені задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Державного житлово - комунального підприємства Національної академії Наук України(03150, м. Київ, вул.. Горького, 124-128, код ЄДРПОУ 30573192) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) 93252 (девяносто три тисячі двісті пятдесят дві),91 грн. основного боргу, 7111 (сім тисяч сто одинадцять),42 грн. інфляційних втрат, 2202 (дві тисячі двісті дві),71 грн. 3% річних, 1025 (одна тисяча двадцять пять),67 грн. витрат по сплаті державного мита, 224 (двісті двадцять чотири),41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 26.09.2011