Рішення № 18473936, 27.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/10727.09.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс»

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Головний інформаційно-

обчислювальний центр»

Про стягнення 919 459,53 грн.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 предст. (дов. від 30.06.2011р.)

Від відповідачаОСОБА_2 предст. (дов. від 19.01.2011р.)

Від третьої особи не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс»про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 919 459,53грн. (810 514,61грн. основного боргу, 51 581,23грн. збитків від інфляції, 9302,22грн. 3% річних, 48 061,47грн. пені), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором №06963/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 06.10.2006р., а також витрат по сплаті державного мита 9194,60грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/107, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.06.2011р.

У судовому засіданні 21.06.2011р. представник позивача подав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості відповідачу ознайомитись з матеріалами справи.

Клопотання відповідача судом задоволено.

У звязку з наведеним у судовому засіданні 21.06.2011р. судом оголошено перерву до 05.07.2011р.

01.07.2011р. судом отримано від позивача витребуванні документи на підтвердження позовних вимог, а саме: розшифровки на підтвердження надання послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р., довідка про включення до ЄДРПОУ відповідача, платіжні вимоги-доручення, копії актів про зняття показань з приладу обліку (водолічильника).

У судовому засіданні 05.07.2011р. представник відповідача подав контррозрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, згідно якого загальна заборгованість складає 314653,78грн. (273236,48грн. основного боргу, 17834,48грн. збитків від інфляції, 3824,22грн. 3% річних та 19758,60грн. пені).

У звязку з необхідністю витребування неподаних суду документів, розгляд справи 05.07.2011р. відкладено.

29.08.2011р. судом одержано відзив по справі від відповідача, відповідно до якого відповідач просить суд задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 273581,58грн. основного боргу, 17847,69грн. збитків від інфляції, 3826,66грн. -3% річних, 19771,22грн. пені. У відзиві відповідач зазначає, що 13.07.2011р. відповідачем здійснено оплату по коду 1-1712 на суму 6943,30грн., що не враховано позивачем у розрахунку. Балансоутримувачем теплових пунктів, в яких відбувається процес приготування питної (холодної) води є АЕК «Київенерго», а не відповідач. Предметом укладеного між сторонами договору є надання послуг з постачання питної води та прийняття від нього стічних вод. Щодо постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачем укладені договори з АЕК «Київенерго». Таким чином, вимога про стягнення з відповідача за питну воду, що іде на підігрів безпідставна.

У судовому засіданні 30.08.2011р. представник позивача надав суду додаткові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», із яким відповідачем укладено договір №1115 про надання послуг від 02.03.2009р. та яке здійснює розщеплення платежів, здійснених відповідачем.

Клопотання судом задоволено.

З метою залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», розгляд справи 30.08.2011р. відкладено.

16.09.2011р. судом одержано письмові пояснення по справі від позивача.

19.09.2011р. судом одержано письмові пояснення від відповідача, відповідно до яких відповідач вказав, що на балансі відповідача перебуває один бойлер. Всі інші лічильники, які фіксують облік гарячої води зареєстровані за ВАТ АТ «Київенерго». Тому відповідач здійснив розрахунок, який частково зараховує заборгованість за постачання питної води за кодом №1-51382. Відповідач визнав загальну суму заборгованості у розмірі 332759,98грн.

19.09.2011р. судом одержано письмові пояснення від третьої особи, до яких додано інформацію про рух коштів споживача із транзитного рахунку КП «ГІОЦ»на рахунок позивача.

У судовому засіданні 20.09.2011р. представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про оголошення перерви у судовому засіданні, з метою узгодження сторонами суми заборгованості.

Клопотання судом не задоволено, оскільки ст. 77 ГПК України не передбачає наведеної підстави для оголошення перерви у судовому засіданні.

У звязку з неявкою у судове засідання третьої особи, розгляд справи 20.09.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 26.09.2011р. представник відповідача надав суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких визнав суму заборгованості перед відповідачем у розмірі 340853,55грн., а саме, по коду 1-1382 (318390,45грн. з пенею, 3% річних та збитками від інфляції), по коду 1-1711 (373,37грн. з пенею, 3% річних, збитками від інфляції), по коду 1-1712 (4356,90грн. з пенею, 3% річних, збитками від інфляції), по коду 1-51382 (17732,83грн. (з пенею, 3% річних, збитками від інфляції).

У судовому засіданні 26.09.2011р. судом оголошено перерву до 27.09.2011р., з метою ознайомлення із наданими відповідачем поясненнями.

Представники сторін у судовому засіданні надали усні пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06963/2-01 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1, зазначений Договір укладається у відповідності із Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”.

За даним Договором постачальник зобовязувався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобовязувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі-Правил), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

В силу положень п. 1.3 Договору, обсяг води, що підлягає постачанню, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невідємною частиною договору.

Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що находить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників (п.2.1.4 Договору та п.п. 21.1, 21.2 Правил).

Пунктом 2.1.1 Договору, сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно до п. 2.1.2 Договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водопостачання (30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячні платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водо- лічильника за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.4 Договору відповідач здійснює оплату отриманих вищезгаданих послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до установи банку, а у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг та діючого тарифу (відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення).

В позовній заяві позивач посилається на те, що свої зобовязання по Договору виконав в повному обсязі за період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р., надавши відповідачу послуг на суму 2265640,11 грн., однак, відповідач взяті на себе зобовязання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за вказаний період виникла заборгованість у розмірі 810514,61грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача з нарахуванням пені, 3% річних та збитків від інфляції.

У свою чергу відповідач у відзиві просить суд задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 273581,58грн. основного боргу, 17847,69грн. збитків від інфляції, 3826,66грн. -3% річних, 19771,22грн. пені. У відзиві відповідач зазначає, що 13.07.2011р. відповідачем здійснено оплату по коду 1-1712 на суму 6943,30грн., що не враховано позивачем у розрахунку. Балансоутримувачем теплових пунктів, в яких відбувається процес приготування питної (холодної) води є АЕК «Київенерго», а не відповідач. Предметом укладеного між сторонами договору є надання послуг з постачання питної води та прийняття від нього стічних вод. Щодо постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачем укладені договори з АЕК «Київенерго». Таким чином, вимога про стягнення з відповідача за питну воду, що іде на підігрів безпідставна. Також, відповідач вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем підлягає зменшенню по нарахованих населенню пільгах та субсидіях.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли зобовязання за договором про надання послуг з постачання води, згідно якого в силу ст. 901 ЦК України одна сторона зобовязується за завдання другої сторони надати послуг з постачання води, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а друга сторона (абонент за договором) зобовязується оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено договором. За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Відповідно до ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи складовою частиною позовних вимог є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання (питна вода, що іде на підігрів за кодом 1-51382). При цьому, згідно наданого позивачем розрахунку, таких послуг надано за спірний період на суму 462 125,21грн., із яких відповідачем сплачено 220 622,11грн. Відповідно, борг за таку послугу складає 241 503,10грн.

Однак, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Споживач оплачує холодну воду, яка іде на підігрів лишу у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води. При цьому, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення здійснюються на основі укладених договорів.

Суд враховує, що укладений сторонами договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06963/2-01 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори (у тому числі, додаткові угоди до договору №06963/2-01), які б регулювали відносини між сторонами щодо постави холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, в матеріалах справи відсутні. Натомість, згідно ст. 16, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Зазначена позиція підтверджується у постановах Вищого господарського суду України у справі №1/418 від 19.07.2011р., у справі №1/443 від 21.07.2011р., у справі №17/333 від 05.07.2011р.

Згідно з наявними доказами на балансі відповідача перебуває лише один тепловий пункт, з якого йому здійснюється постачання гарячої води (що обслуговує будинки 23 та 25 по просп. 40-річчя Жовтня).

Відповідно до положень ст. 257 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу та підігріту воду (енергію) споживачеві, який зобовязаний оплатити таку енергію. Тобто, гаряча та підігріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової водопостачання є виробник та/або постачальник електроенергії.

Таким чином, позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання, як самостійного різновиду енергії (продукції). Кошти, сплачені відповідачем позивачу, є коштами сплаченими за водопостачання та водовідведення. Враховуючи, що за період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р. позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання питної води водовідведення на суму 1803 514,90грн. за холодну питну воду (код 1-1382, код 1-1711, код 1-1712), яку останнім сплачено у розмірі 1234 503,39грн., а також сплачено 220622,11грн. за кодом 1-51382 (питна вода, що іде на підігрів), яку слід врахувати як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору (всього сплачено 1455 125,50грн.), отже, заборгованість відповідача по оплаті спожитої води за заявлений у позові період складає 348 389,40грн. (1803514,90грн. 1234503,39грн. 220622,11грн. = 348389,40грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові №42/230 від 03.03.2011р.

Посилання відповідача на те, що 13.07.2011р. ним здійснено оплату на користь позивача у розмірі 6943,30грн., що не враховано позивачем у розрахунку, суд відхиляє, оскільки у призначенні даного платежу вказано: «оплата за послуги водопостачання згідно рахунку фактури від 18.07.2011р.» Таким чином, у даному призначенні платежу відсутнє посилання на договір №06963/2-01 та на заборгованість за ним.

Посилання відповідача на те, що позивачем у розрахунку не було враховано субсидій та пільг кінцевих споживачів послуг з водопостачання (мешканців будинків, яких обслуговує відповідач), суд відхиляє, з огляду на наступне.

Діючим законодавством України передбачено надання малозабезпеченим громадянам пільг та субсидій на оплату комунальних послуг. При цьому, тариф на послуги з водопостачання та водовідведення для малозабезпечених верств населення частково оплачується з державного бюджету, іншу частину сплачує населення самостійно (Постанова КМУ №20 від 11.01.2005р. «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій).

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги встановлений ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобовязаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідно до ст. 31 вказаного Закону та ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»відшкодування різниці в тарифах виробникам/виконавцям послуг з водокористування відбувається за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Таким чином, позивач в розрахунках до споживачів послуг з водопостачання не виставляє суми пільг, субсидій та різницю в тарифах, оскільки відшкодування відбувається за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 51581,23грн. збитків від інфляції, 9302,22грн. -3% річних, 48061,47грн. пені.

Так як відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 4.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 48061,47грн.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобовязання абонентом встановлена п. 4.2 договору, а обовязковість сплати річних в розмірі 3% річних та інфляційних втрат на вимогу кредитора встановлено ст. 625 ЦК України.

Однак, з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобовязання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води (з урахуванням того, що сплачена сума у розмірі 220622,11грн. за кодом 1-51382 (питна вода, що іде на підігрів), врахована судом як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору, проте, конкретні дати її оплати позивачем у розрахунку не вказані).

Надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та збитків від інфляції не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення санкцій, розрахованих відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими заявлені позовні вимоги у частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 348 389,40грн., в іншій частині заявлених позовних вимог - суд відмовляє у задоволенні позову, у звязку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс»(м. Київ, вул. Малокитаївська, 7-а, код ЄДРПОУ 32374917) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 348 389,40грн. основного боргу, 3483,89грн. державного мита, 89,42грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В.Палій