Рішення № 18473813, 23.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/27323.09.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГАРАНТІЯ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", м. Київ

про відшкодування шкоди в порядку регресу 6 707,68 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаНе зявились.

Від відповідачаНе зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 6707,68 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. (Договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-1655/09.047 від 01.09.2009р.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.09.2011р.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання, де просить суд провести розгляд спору без участі представника.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, письмовий відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалась з повідомленням про вручення за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

21.09.2011р. у судовому засіданні було оголошено перерву на 23.09.2011р.

В судовому засіданні 23.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2010р. близько 09.00 год. у м. Львові по вул. Орлика, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ГАЗ-31105», державний номер НОМЕР_1, при виїзді з прилеглої території (місце стоянки) не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «ДЕО», державний номер НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

09.03.2010р. Жовківським районним судом Львівської області винесена Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності внаслідок вчинення правопорушення передбаченого ст.. 124 КпАП.

Оскільки автомобіль «ДЕО», державний номер НОМЕР_2 на момент ДТП був застрахований у ПАТ «Страхове товариство «Гарантія»за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-1655/09.047, згідно страхового акту № 195, за ремонт вказаного транспортного засобу було виплачено страхове відшкодування в загальній сумі 6374,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 429.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», за Полісом № ВС/1263075 у якому зазначений ліміт відповідальності страховика у сумі 25500 грн. та встановлена франшиза 510 грн. Таким чином, відповідач зобовязаний сплатити страхове відшкодування в сумі 5864,55 грн. (6374,55грн. 510грн.).

На адресу ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»була направлена претензія про врегулювання збитків в порядку регресу, яку відповідач отримав 29.11.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення.

Після отримання відповідачем листа-претензії на адресу позивача надійшов лист вих.. № 197-21 від 10.01.2011р., в якому ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»просить надати довідку ДАІ ф-2.

Наступним листом вих. № 4560-21 від 28.04.2011р. відповідач повідомив, що оскільки Поліс цивільно-правової відповідальності виданий Львівською філією УСК «Дженералі Гарант»всі матеріали направляються до вказаної філії. Також відповідачем було зазначено, що сума страхового відшкодування буде перерахована на рахунок ПАТ «Страхове товариство «Гарантія»у визначений законом термін.

Враховуючи, що відповідачем претензійні вимоги виконані не були, страхове відшкодування позивачу добровільно не виплачено, суд приходить до висновку про правомірність звернення позивача за судовим захистом з даним спором.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач добровільно не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, тоді як виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів.

Позивач документально підтвердив своє право на страхове відшкодування та одночасно нарахував про стягнення з відповідача пені у розмірі 455,75 грн., посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування, індекс інфляції за весь час прострочення 269,77 грн. та три проценти річних від простроченої суми 117,61 грн.

Суд не погоджується з наведеними доводами позивача, виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному випадку пені.

Суду не надано письмової угоди сторін щодо неустойки, яка могла бути укладена між сторонами.

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням фактичних затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується пенею, трьома процентами річних та індексом інфляції, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та індексу інфляції відсутні, а тому і підстав для задоволенні цієї частини вимог позову не вбачається.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3) 01.04.2008р. укладено договір про надання адвокатських послуг, за умовами якого адвокат ОСОБА_2 взяв на себе зобовязання по захисту інтересів у справах про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу при розгляді в Господарському суді міста Києва справи № 31/273, а позивач зобовязався оплатити надані послуги у розмірі 20% від суми, яка фактично сплачена боржником на поточний рахунок довірителя. (п. 4.1. Договору).

Відповідно до платіжного доручення № 348 від 23.03.2011р. сума сплати адвокатських послуг становить 1274,91 грн.

Суд, дослідивши вищевказані документи, вважає, вимоги позивача щодо стягнення адвокатських послуг обґрунтованими але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме зменшуються на 50 відсотків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом частково обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 546, 547, 549, 993, 1191, 1192 ЦК України, ст..ст.9,12,27 ЗУ “Про страхування” ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2 код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарантія»(01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3 код ЄДРПОУ 14229456 - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 5864 (пять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 55 коп., витрати щодо оплати адвокатських послуг у розмірі - 637 (шістсот тридцять сім) грн. 50 коп. - 102 (сто дві) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Н. І. Качан

Повне рішення складено 27 вересня 2011 року.