Рішення № 18473584, 23.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2011 р. Справа № 5010/1391/2011-17/62

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", вул. Прутська, 23а, м. Чернівці, 58000;

до відповідача: Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1;

про стягнення 8457 грн. 69 коп., в т.ч. 6280 грн. 33 коп. борг, 357 грн. 94 коп. річні, 1336 грн. 69 коп. інфляційні збитки, 482 грн. 73 коп. пеня;

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2- юрисконсульт, (довіреність № 235 від 18.04.11)

Від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець

ВСТАНОВИВ: подано позов про стягнення 8457 грн. 69 коп., в т.ч. 6280 грн. 33 коп. борг, 357 грн. 94 коп. річні, 1336 грн. 69 коп. інфляційні збитки, 482 грн. 73 коп. пеня.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнає.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

25.12.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" та фізичною-особою підприємцем Курчієм Віталієм Володимировичем було укладено договір поставки № 573.

Згідно п. 5.1 договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідача однофазні електролічильники, які були в експлуатації, а відповідач зобов'язується належним чином прийняти їх та сплатити їхню вартість.

Факт виконання позивачем зобов'язань по поставці товару відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними: № 174-001863 від 25.12.2009 р., № 174-006033 від 18.01.2010 р., № 174-006066 від 02.03.2010 р., № 174-006380 від 02.06.2010 р., № 174-006622 від 02.09.2010 р., № 174-006722 від 13.10.2010 р., належно засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач сплачує 50% передоплату товару згідно виставленого рахунку-фактури позивачем, другу частину оплати на протязі 5 банківських днів з моменту відвантаження кожної окремої партії товару.

Однак в порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на 01.06.11 р. борг становить 6280 грн. 33 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобовязання згідно укладеного договору належним чином не виконав, доводи позивача щодо наявності такого боргу не спростував. Загальна сума боргу становить 6280 грн. 33 коп.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6280 грн. 33 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідачу нараховані за період з грудня 2009 року по червень 2011 року три відсотки річних в сумі 357 грн. 94 коп. та інфляційні втрати в сумі 1336 грн. 69 коп.

Як вбачається із поданого розрахунку боргу (а.с. 37) позивачем визначався залишок боргу на кінець кожного місяця та проведення оплат відповідачем.

Проте розрахунок річних здійснений без врахування вищевказаного розрахунку боргу та строку виконання зобов'язання, внаслідок чого невірно встановлено строк прострочення по оплаті накладних.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок річних за періоди з 30.12.2009 р. по 01.06.2011 р. Згідно розрахунку трьох відсотків річних зробленого судом, сума річних, що підлягає стягненню становить 306 грн. 54 коп., у стягненні решти річних слід відмовити.

Також, господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки при їх обрахуванні позивачем не враховано методику нарахування визначену у рекомендаціях Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", а саме в розрахунок не включені місяці, в яких відбувалась дефляція.

Згідно розрахунку інфляційних втрат зробленого судом, сума інфляційних витрат, що підлягає стягненню становить 1085 грн. 26 грн. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Пунктом 6 ст. 231 передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що відповідач відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожен день прострочення платежу.

За несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, в сумі 482 грн. 73 коп. за період з січня 2011 по червень 2011 року.

Період для нарахування пені позивачем визначений без врахування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що борг в сумі 6280 грн. 33 коп. виник з 14.10.10 (розрахунок поданий позивачем, а.с. 37), то пеня підлягала нарахуванню по 14.04.11. З урахуванням того, що позивачем пеня нарахована з 01.01.11, то період за який пеня підлягає стягненню визначається судом з 01.01.11 по 14.04.11. Сума нарахованої пені становить 277 грн. 37 коп., у стягненні решти пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 6280 грн. 33 коп. боргу, 306 грн. 54 коп. річних, 1085 грн. 26 грн. інфляційних втрат, 277 грн. 37 коп. пені, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 232, 265, 267 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8457 грн. 69 коп. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, с. Торговиця, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78226 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", вул. Прутська, 23а, м. Чернівці, 58000 (ідентифікаційний код 00130760) 6280 грн. 33 коп. (шість тисяч двісті вісімдесят гривень, тридцять три копійки) боргу, 306 грн. 54 коп. річних (триста шість гривень, п'ятдесят чотири копійки), 1085 грн. 26 грн. інфляційних втрат (одну тисячу вісімдесят п'ять гривень, двадцять шість копійок), 277 грн. 37 коп. (двісті сімдесят сім гривень, тридцять сім копійок) пені, 95 грн. 87 коп. (дев'яносто п'ять гривень, вісімдесят сім) витрат по сплаті державного мита, 221 грн. 82 коп. (двісті двадцять одна гривня, вісімдесят дві копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 27.09.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костюшко Л. Р. 27.09.11