Рішення № 18473564, 27.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" вересня 2011 р. Справа № 21/5007/78/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Черкаси) <В особі(назва) >

до Відкритого акціонерного товариства "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" (м. Коростишів)

про стягнення 6246,08 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 6246,08 грн., з яких 4784,40 грн. основної заборгованості, 754,39 грн. пені, 145,49 грн. 3% річних та 561,80 грн. інфляційних.

Позивач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив. 23.09.2011р. на адресу суду від ФОП ОСОБА_1 надійшов лист №719 від 21.09.11р. з додатками - частиною документів, які витребовувалися ухвалою суду від 13.09.11р. У вказаному листі позивач просить суд, при винесенні рішення по справі, виходити зі змісту позовних вимог, зазначених в уточненні до позовної заяви №718 від 26.08.11р. В іншій частині вимог, вказаних у позовній заяві, провадження у справі просить припинити. На підставі зазначеного та враховуючи те, що позивачем надано усі витребувані судом документи, справу, призначену до слухання на 27.09.11р., просить розглянути за його відсутності (а.с. 45).

Дослідивши в сукупності зміст позовної заяви, зміст уточнення до позовної заяви №718 від 26.08.11р., яке 29.08.11р. надійшло від позивача на адресу господарського суду (а.с.22), зміст листа №719 від 21.09.11р., проаналізувавши наявні у справі документи, суд не встановив щодо кожної із заявлених позивачем вимог жодних підстав для припинення провадження у справі, в передбаченому ст.ст.22,78,80 ГПК України порядку.

За вказаних обставин клопотання позивача про припинення провадження у справі відхиляється господарським судом, як таке, що суперечить приписам ГПК України.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, доказом чого є поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, 19.07.2010р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) та ВАТ "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" (замовник, відповідач) був укладений договір №719 (далі - Договір (а.с. 5-7,46-48)), згідно якого, виконавець надає послуги замовнику по дезінсекційних та фумігаційних роботах.

За п.3.3 Договору, виконані роботи оформлюються Актом за підписом сторін. Замовник здійснює оплату вартості послуг згідно виставленого рахунку на протязі п'яти банківських днів (п.3.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем були виконані роботи по дезінсекції 17720куб.м. виробничих приміщень відповідача, на підтвердження чого надано підписаний сторонами акт виконаних робіт (наданих послуг) №719 від 19.07.2010р. на загальну суму 4784,40 грн. (а.с. 8,49).

Оскільки відповідач, за даними позивача, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг не виконав, ФОП ОСОБА_1 06.06.2011р. надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за вих. №023 від 19.05.2011р., згідно якої просив погасити заборгованість у сумі 4784,40 (а.с. 9,10,36,50).

Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Згідно даних позивача, станом на день звернення до суду з позовом, борг відповідача за надані послуги не змінився і складає 4784,40 грн.

Враховуючи зазначене, за неналежне виконання зобов'язання за Договором, позивач, посилаючись на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", нарахував до відповідачу пеню у розмірі 754,39 грн.

Крім того, посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 145,49 грн. та інфляційні у розмірі 561,80 грн.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив. Письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наданих до справи документів, спір між сторонами виник в процесі виконання договору про надання послуг №719 від 19.07.2010р. (а.с. 5-7, 46-48).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, відповідно до п.1.1 Договору, виконавець надає послуги замовнику по дезінсекційних (знищення комах) та фумігаційних роботах у складських, виробничих та інших приміщеннях.

Як уже зазначалося, виконані роботи оформлюються Актом за підписом сторін (п.3.3 Договору). При цьому замовник здійснює оплату вартості послуг згідно виставленого рахунку на протязі п'яти банківських днів (п.3.2 Договору).

Матеріалами справи, зокрема, актом виконаних робіт (наданих послуг) №719 від 19.07.2010р. (а.с. 8,49) підтверджено, що позивачем 19.07.2010р. було надано відповідачу послуги по дезінсекції 17720куб.м. виробничих приміщень по ціні 0,27 грн./куб.м. на загальну суму 4784,40 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів виставлення відповідачу рахунку позивачем, як це передбачено п.3.2 Договору.

Слід зазначити, що на відсутність доказів виставлення такого рахунку відповідачу вказує і сам позивач у листі №719 від 26.08.11р. (а.с.23), звертаючи при цьому увагу суду на те, що в уточненні до позовної заяви (а.с.22) нормативне обгрунтування визначення періоду виникнення заборгованості грунтується на ст. 530 ЦК України.

З огляду на викладене, для визначення строку виникнення у відповідача обов'язку провести розрахунки з позивачем, слід керуватися приписами ст. 530 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що вимогу про сплату боргу за вих.№023 від 19.05.11р. відповідач отримав 10.06.11р., доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 10,50), останнім днем проведення розрахунків за надані позивачем послуги є 17.06.11р. (10.06.11+7 пільгових днів).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки, як у вищевказані строки так і на дату вирішення спору відповідачем не проведено розрахунки за надані послуги та не спростовано факт наявності заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4784,40 грн. основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 754,39грн. пені, слід зазначити, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

При цьому неустойка, згідно ст. 546 ЦК України, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, а за приписами ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, оскільки укладений між сторонами Договір не містить положень щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, про що зазначає і позивач у своєму уточненні до позовної заяви (а.с.22), у стягненні з відповідача штрафної санкції у розмірі 754,39грн. слід відмовити.

Що стосується нарахованих позивачем 145,49 грн. 3% річних та 561,80 грн. інфляційних (а.с. 11), то відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, враховуючи, що прострочення зобов'язання у відповідача виникло з 18.06.2011р. (останній день проведення розрахунків 17.06.11р.), позивач невірно визначив період нарахування 3% річних та інфляційних.

Так, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних за період з 27.07.10р. по 31.07.11р.(включно), однак, згідно здійсненого судом перерахунку обгрунтовано заявленою є сума 3 % річних, нарахованих за період з 18.06.11р. до 01.08.11р., що складає 17,30 грн. Отже, у стягненні 128,19 грн. 3% річних слід відмовити за безпідставністю.

Що стосується інфляційних нарахувань, то згідно наданого позивачем розрахунку позовних вимог (а.с. 11), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування за період з серпня 2010 року по червень 2011 року.

Однак, враховуючи, що заборгованість у відповідача виникла з 18.06.2011р., нарахування інфляційних є правомірним з липня 2011р. Оскільки липень 2011 року не включено позивачем до періоду, за який він нараховував інфляційні, у стягненні 561,80 грн. інфляційних слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Проте, всупереч наведеним нормам відповідач не подав до суду жодного доказу для спростування позовних вимог, у тому числі доказів проведення розрахунків.

Враховуючи викладене, позов є обґрунтованим, заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягає задоволенню на суму 4801,70 грн., з яких 4784,40 грн. основного боргу та 17,30 грн. 3% річних.

У стягненні 754,39грн. пені, 128,19 грн. 3% річних та 561,80 грн. інфляційних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" (12505, Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Рози Люксембург, 97, код 00953958)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1):

- 4784,40 грн. основного боргу;

- 17,30 грн. 3% річних;

- 78,41 грн. державного мита;

- 181,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 29 вересня 2011 року.

<Текст >

1-до справи; 2,3-сторонам (рек. з повід.)

<Текст >