Рішення № 18473548, 26.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" вересня 2011 р.Справа № 6/5007/71/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача Мотренко О.Л. - директор (наказ №1/К) від 01.10.2003р.);

ОСОБА_1. - довіреність від 23.09.2011р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (с. Долинівка Брусилівський район Житомирська область)

про стягнення 91467,06 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 91467,06грн., з яких: 55004,25грн. - основний борг, 3739,33грн. - пеня, 5209,77грн. - 3% річних, 15133,80грн. - інфляційні, 12379,91грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.67). Про причину незявлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал від 26.07.2011р. та від 29.08.2011р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шакур" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (Відповідач) було укладено контракт №02/2010/АВ/Ш купівлі-продажу (а.с.9-10), за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити мінеральні добрива, надалі "Товар".

Відповідно до специфікації, яка є додатком №1 до договору купівлі-продажу, предметом договору визначено аміак водний технічний ДСТУ 9-92 по ціні 966,67 грн. за 1 т без ПДВ.

Ціна товару та загальна вартість товару за контрактом на умовах - склад с.Заруденці (ВАТ "Ружинський райагрохім") вказана в специфікації. Ціна товару включає в себе прийомку цистерн, повернення рухомого складу, злив у власні ємності та злив товару у цистерни покупця (п.4.1 договору).

Покупець робить оплату вартості товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця на умовах 100% (сто відсотків) попередньої оплати на підставі рахунка-фактури продавця (п.5.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав аміачну воду марки "Б" ДСТУ 9-92 кількістю 437,93 т загальною вартістю 386558,40грн., що підтверджується видатковими накладними №200410/003 від 20.04.2010р. на суму 41319,20грн., №260410/003 від 26.04.2010р. на суму 22388,00грн., №070510/004 від 07.05.2010р. на суму 322851,20грн., які долучені до матеріалів справи (а.с.12-14).

02.03.2010р. між тими ж сторонами було укладено договір надання послуг (виконання робіт) №02/2010-РПА (а.с.15-17), за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язується за плату надати послуги, вказані в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник (відповідач) зобов'язується оплатити в повному обсязі. В додатку №1 сторонами погоджено, що позивач надає послуги по внесенню аміачної води на поля відповідача площею 511 га та по доставці аміачної води (а.с.18).

Замовник здійснює оплату послуг в розмірі 100% її вартості, що передбачена в додатку №1, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, вказаному в цьому договорі (п.2.1 договору).

Замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг 50% передплата від планованої вартості послуг. Кінцевий розрахунок проводиться по фактичному виконанню робіт після підписання акту виконаних робіт (п. 2.2 договору).

Замовник зобов'язаний розрахуватися повністю з виконавцем протягом 3-х (трьох) банківських днів після підписання акту виконаних робіт (2.3 договору).

Аміачна вода, придбана відповідачем у позивача по договору купівлі-продажу в кількості 33,24 т, внесена останнім на поля ТОВ "Долинівське", що підтверджується актом виконаних робіт по договору надання послуг (виконання робіт) №02/2010-РПА від 25.05.2010р. Загальна вартість наданих послуг по внесенню і доставці аміачної води складає 70278,00грн. (а.с.19).

Крім того, 27.05.2010р. відповідач на підставі видаткової накладної №270510/001 придбав у позивача і отримав у власність 1247 л дизельного палива на суму 8167,85грн. (а.с.20-21).

Всього ТОВ "Долинівське" придбало у позивача товарів та отримав послуг на загальну суму 465004,25грн.

Проте, у встановлений строк відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар та надані послуги в повному обсязі не виконав, внаслідок чого на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 55004,25грн.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 3739,33грн. - пені, 5209,77грн. - 3% річних, 15133,80грн. - інфляційних та 12379,91грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 55004.25грн.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 договору надання послуг (виконання робіт) №02/2010-РПА від 02.03.2010р. сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати вартості послуг, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку пені, позивачем за невиконання відповідачем зобов'язань по проведенню оплати нараховано пеню в сумі 358,13грн. за період з 20.01.2011р. по 31.01.2011р. на суму заборгованості 70278,00грн., та в сумі 3381,20грн. за період з 01.02.2011р. по 20.07.2011р. на суму заборгованості 46836,40грн.

Водночас, судом враховується, що згідно пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт по договору надання послуг (виконання робіт) №02/2010-РПА від 02.03.2010р. підписано 25.05.2010р. Згідно п.2.3 даного договору замовник зобов'язаний розрахуватися повністю з виконавцем протягом 3-х банківських днів після підписання акту виконаних робіт. Тобто, зобов'язання мало бути виконано до 30.05.2010р., а обґрунтованим періодом для нарахування пені згідно закону є період з 31.05.2010р. по 31.11.2010року.

Враховуючи, що позивачем період для нарахування пені визначено невірно, заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог ТОВ "Шакур" не подавало, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних по договору надання послуг (виконання робіт) №02/2010-РПА від 02.03.2010р. (а.с.23-24), з урахуванням встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 2351,95грн., зокрема нарахованих:

- в сумі 1420,96грн., нарахованих за період з 31.05.2010р. по 31.01.2011р. на суму заборгованості 70278,00грн. по договору надання послуг (виконання робіт) №02/2010-РПА від 02.03.2010р.

- в сумі 654,43грн., нарахованих за період з 01.02.2011р. по 20.07.2011р. на суму заборгованості 46836,40грн. по договору надання послуг (виконання робіт) №02/2010-РПА від 02.03.2010р.

- в сумі 276,56грн., нарахованих за період з 04.06.2010р. по 20.07.2011р. на суму заборгованості 8167,85грн. за дизельне пальне.

Господарський суд перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань інфляційних, вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 7599,19грн., зокрема нарахованих:

- в сумі 4376,17грн., нарахованих за період з червня 2010р. по січень 2011р. на суму заборгованості 70278,00грн. по договору надання послуг (виконання робіт) №02/2010-РПА від 02.03.2010р.

- в сумі 2290,16грн., нарахованих за період з лютого 2011р. по червень 2011р. на суму заборгованості 46836,40грн. по договору надання послуг (виконання робіт) №02/2010-РПА від 02.03.2010р.

- в сумі 932,86грн., нарахованих за період з червня 2010р. по червень 2011р. на суму заборгованості 8167,85грн. за придбане на підставі видаткової накладної №270510/001 від 27.05.2010р. дизельне пальне.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих по контракту №02/2010/АВ/Ш купівлі-продажу від 02.03.2010р., суд відмовляє за безпідставністю, оскільки умовами контракту визначено порядок розрахунків - 100% попередня оплата. Позивач поставив товар, не отримавши 100% попередньої оплати. Інший строк оплати отриманого відповідачем товару не визначений, вимога в порядку ст.530 ЦК України позивачем не надана.

Позивач, з посиланням на ст.536 ЦК України, просить стягнути з відповідача 12379,91грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 ЦК України).

Відтак, право позивача на нарахування та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено законом. Однак, розмір таких процентів ні укладеним між сторонами договором, ні положеннями Цивільного кодексу України чи інших актів цивільного законодавства, що регулюють відносини купівлі-продажу, надання послуг, не передбачений.

В свою чергу, ч. 1 ст. 8 ЦК України передбачено, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

Водночас, висновок позивача про те, що подібність відносин купівлі-продажу, надання послуг і позики полягає у користуванні грошовими коштами не відповідає змісту ст. ст. 655,901, 1046, 1048 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Тобто, чинним законодавством не визначено, що до договору купівлі-продажу та до договору про надання послуг застосовуються положення про позику.

В свою чергу, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На відміну від договору позики, за яким у власність позичальника передаються грошові кошти з обов'язком повернути таку ж суму коштів з процентами, нарахованими на суму позики (ст. ст. 1048, 1049 ЦК України), за договором купівлі-продажу кошти перераховувалися в рахунок оплати вартості придбаного товару, за договором про надання послуг - в рахунок оплати отриманих послуг.

Таким чином, договори купівлі-продажу та про надання послуг і позики не є подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, в зв'язку з чим застосування судом положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин сторін та фактичним обставинам.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12379,91грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Зважаючи на викладене, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 55004,25грн., 2351,95грн. - 3% річних та 7599,19грн. - інфляційних. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (12620, Житомирська область, Брусилівський район, с.Долинівка, код 05267394)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (01133, м.Київ, вул.Щорса, 29, поштова адреса: 04205, м.Київ, пр-т Оболонський, 30 кв.76, код 32668563) - 64955,39грн., з яких: 55004,25грн. - основний борг, 2351,95грн. - 3% річних та 7599,19грн. - інфляційних, а також 649,55грн. сплаченого державного мита та 167,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 30 вересня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек.з повід.)

<Текст >