Постанова № 1847265, 22.05.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2008 р. Справа № 9/241-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства “Салют”, м.Генічеськ Херсонської області

до Державної податкової інспекції у Генічеському районі, м.Генічеськ Херсонської області

про визнання нечинним акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення від 04.10.2007р. №0000872301/0)

За участю представників сторін:

від позивача –Шалобода Т.М., головний бухгалтер, дов. від 05.04.2008р.; Плєсняєва-Іващенко С.М., представник дов. від 25.03.2008р.;

від відповідача- Резніченко Н.М., представник дов. №3582/10/10-008 від 21.05.2008р.; Богодух Т.Є. зав. юридичним сектором дов.№5272/10/10-008 від 31.07.2007р.

Суть спору: позивач –ЗАТ “Салют” звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Генічеському районі від 04.10.2007р. №0000872301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 39288 грн., з якої за основним платежем- 28063 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями –11225 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на положення ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає, з підстав, викладених у письмовому запереченні від 21.05.2008р., свої заперечення обгрунтовує посиланнями на положення ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та на судову практику ВГСУ та ВАСУ в аналогічних спорах. Оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення вважає правомірним та законним.

У судовому засіданні 22.05.2008р. представником позивача надано суду додаткові документи в обгрунтування своєї правової позиції, які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.05.2008р. розгляд справи відкладався до 22.05.2008р. з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

ЗАТ “Салют” (позивач) зареєстрований Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області 21.02.2000р. та перебуває на обліку у ДПІ в Генічеському районі. Відповідачем –ДПІ у Генічеському районі було проведено виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ЗАТ “Салют” за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р. про що складено акт перевірки від 26.09.2007р. №65/23-1/30768448 в якому зафіксовано порушення положень п.п 5.3.9 п.5.3 ст 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2006 року у сумі 28063 грн. За фактом виявленого порушення податкового законодавства, на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Генічеському районі 04.10.2007р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000872301/0, яким позивачу, на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 39288 грн, з якої: за основним платежем - 28063 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 11225 грн. Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного податкового законодавства суд дійшов висновку, що позов, за заявленим предметом задоволенню не підлягає. Матеріали справи свідчать, що в ході перевірки з питання правильності нарахування податку на прибуток податковим органом встановлено, що в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємство позивача в ІІ кварталі 2006 року занизило валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) (код рядка 04.1 декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року) на суму 9664 грн. 77 коп., в ІУ кварталі 2006 року включило до складу валових витрат витрпати на придбання товарів (робіт, послуг) (код рядка 04.1 декларації з податку на прибуток за 2006 рік) суми, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами на суму 121917 грн. За даними обліку ЗАТ “Салют” загальна сума валових витрат за ІІІ квартал 2006 року становить 3437098 грн., за ІУ квартал 2007р. –1711233 грн. Задекларована сума валових витрат рядка 04.1 декларації “витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за ІІІ квартал 2006 року становить 3233375 грн., за ІУ квартал 2006 року –1620451 грн.. Фактична сума валових витрат, які на момент перевірки підтверджені первинними документами склала за ІІІ квартал 2006 року- 3243039 грн. 77 коп., за ІУ квартал 2006 року –1498534,37 грн. Перевіркою правильності віднесення витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах до валових витрат виробництва встановлено, що загальна сума валових витрат, яка зменшує валові доходи, відображена в рядку 06 декларації про прибуток підприємства за 2006 рік, склала 86683361 грн. Документальною перевіркою встановлено, що фактична сума валових витрат складає 8546444 грн., що не відповідає п.1.6 ст. 1 “Порядку складання декларації про прибуток підприємств”, оскільки дані, наведені в декларації про прибуток не відповідають даним бухгалтерського обліку позивача. Відповідно до положень п.5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181 –ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Згідно п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно декларації ЗАТ "Салют" з податку на прибуток за 2006 рік підприємством не задекларовано самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів у складі валових витрат по рядку 05.2 декларації. В результаті порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону позивачем занижено податок на прибуток за 2006 рік на 28063 грн. 00 коп. Відповідно до положень п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за відповідно до п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (занижения суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Таким чином, ДПІ у Генічеському районі за недоплату податку на прибуток за 2006 рік на суму 28063 грн. 00 коп. до ЗАТ "Салют" правомірно застосовано штраф згідно п.п 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в сумі 11225 грн. 20 коп. (28063 грн. 00 коп. х 4 періоди х 10%). Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на них державою функцій зобов”язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус органів державної податкової служби, її функції, завдання та правові засади діяльності встановлено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов”язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Частиною першою ст.13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов”язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються вищенаведеними положеннями чинного податкового законодавства, а оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення від 04.10.2007р. №0000872301/0 прийнято податковим органом правомірно, підстави для визнання його нечинним відсутні.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивачем суду не надано.

Судові витрати по справі понесені позивачем в розмірі 3 грн. 40 коп. покладаються на позивача і не підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про час і місце виготовлення постанови суду у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні позову відмовити повністю

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Ребриста

Постанову складено в повному обсязі 27.05.2008р.