Рішення № 18466990, 29.09.2011, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

29.09.2011

Справа № 2-1306/ 2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Ширіної С.А., при секретарі Чередниченко Л.В., за участю представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні залу суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права приватної особистої власності на квартиру; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частку у спільній сумісній власності , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 ( далі «позивач»або «позивач за первісним позовом») звернулась до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_4 ( далі «відповідач»або «відповідач за первісним позовом») про визнання права приватної особистої власності на квартиру та припинення права власності ОСОБА_4 на належну йому частку у квартирі.

В позовній заяві ОСОБА_3 вказала наступне. 21 жовтня 1999 року вона, на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.1999 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу - ОСОБА_5, придбала квартиру АДРЕСА_1. Ціна придбання склала 28 615,00 грн.

На момент придбання вищевказаної квартири ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4. Шлюб тривав з 13.03.1993 р. (що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим відділом ЗАЦС міськвиконкому м.Запоріжжя) по 26.04.2011 р. (що підтверджується рішенням Хортицького районного суду від 12.04.2011 р., яке набрало законної сили 26.04.2011 р.).

ОСОБА_3 вважає, що незважаючи на факт придбання вищевказаної квартири під час знаходження у зареєстрованому шлюбі це майно не належить до спільної сумісної власності подружжя.

На початку подружнього життя власного помешкання вони з чоловіком не мали, проживаючи в різні періоди у квартирі, належній її батькам, у гуртожитку, у найманих житлових приміщеннях, у квартирі, в якій проживали батьки чоловіка. Така ситуація тривала до серпня 1996 року, коли вона отримала у спадщину квартиру АДРЕСА_2 жилою площею 17,82 м2. Її право власності на даний обєкт нерухомості підтверджувалось Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Сьомою Запорізькою державною нотаріальною конторою від 02.08.1996 р., реєстровий номер 3-1130 (про цей факт зазначається у договорі купівлі-продажу від 20.10.1999р.).

З жовтня 1996 року вона, відповідач і їх спільний син - ОСОБА_6, 1994 року народження, проживали разом у зазначеній вище успадкованій ОСОБА_3 квартирі. Відповідач при цьому зареєстрований у частині квартири, де проживали його батьки (належній на той час до державного житлового фонду), за адресою: АДРЕСА_3.

20 жовтня 1999 р. ОСОБА_3 продала належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, уклавши договір купівлі-продажу від 20.10.1999 р., посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу - ОСОБА_7 Від продажу отримано 26 760,00 грн. На отримані особисті кошти наступного дня 21 жовтня 1999 р. вона придбала квартиру, житловою площею 45 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 21.10.1999 р., посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу - ОСОБА_5 Придбання здійснено за ціною 28 615,00 грн.

Отже, із зазначених вище документів видно, що цю квартиру набуто на 96,76 % за рахунок особистих коштів ОСОБА_3 Таким чином, вона вважає що до її особистої приватної власності на даний час належить 96,76 % придбаної квартири.

Різниця між сумою, отриманою від продажу успадкованої нею квартирою, і ціною придбання нової квартири склала 1 855,00 грн. Ця різниця була сплачена за рахунок коштів, які належали до її з відповідачем спільної сумісної власності. За таких умов частка відповідача у придбаному майні складає 3,24 %.

З 2002 р. відповідач зареєстрований в зазначеній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 і фактично нею користується. При цьому, шлюб між строрнами припинено рішенням суду від 12.04.2011 р. У звязку з цим немає жодних підстав для продовження користування відповідачем майном, належним до її власності. В той же час частка відповідача у розмірі 3,24 % є замалою для того, щоб існувала можливість виділення її в натурі і користування або розпорядження нею на практиці.

Також, позивачка ОСОБА_3 зазначає, що при виплаті відповідачеві вартості його частки на основі реальної ринкової вартості майна в повній мірі враховуються його майнові права, набуті під час залучення в 1999 році для придбання майна незначної частини коштів спільної сумісної власності.

З метою отримання можливості реалізації позовних вимог ОСОБА_3 надає суду експрес-оцінку про визначення ринкової вартості квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка виконана на її замовлення Приватним підприємством «Агентство Реал-Сервіс».

Остаточно позивачка за первісним позовом, ОСОБА_3 просить суд: припинити право власності ОСОБА_4 на належну йому частку розміром 3,24 % у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та визнати право приватної особистої власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Відповідачем ОСОБА_4 подано до суду зустрічний позов, в якому він зазначив наступне.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.03.1993р. відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, актовий запис №369. На підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.04.2011 року по справі №2-938/11, яке набрало законної сили 26.04.2011р., шлюб між сторонами було розірвано.

Під час спільного життя у зареєстрованому шлюбі, відповідно до договору купівлі- продажу від 21.10.1999 року, ними була придбана квартира АДРЕСА_1. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_3, продаж здійснено за 28 615,00 грн.

У звязку з тим, що квартира була придбана на спільні кошти подружжя у період перебування у зареєстрованому шлюбі, а на сьогодні між сторонами склались неприязнені стосунки, реальний поділ квартири на восьмому поверсі девятиповерхового будинку з улаштуванням окремого входу технічно неможливий, на компенсацію вартості частки у спільному майні він не згоден.

Відповідач за первісним позовом, ОСОБА_4, просить суд:визначити в спільному майні яким є квартира АДРЕСА_1 ідеальні частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реального поділу квартири по 1\2 частці кожному, визнати за ним право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 і залишити квартиру АДРЕСА_1 в спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1\2 частці кожному, а також стягнути з відповідачки судові витрати, а саме держмито у розмірі 143 грн. 08 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

В судовому засідання по розгляду справи позивачкою ОСОБА_3 і її представником ОСОБА_1 підтримані заявлені позивачкою позовні вимоги по мотивах, вказаних у позовній заяві. та зазначили, що 22.07.2011р. на депозитний рахунок Хортицького районного суду м.Запоріжжя отримувач ТУ ДСА в Запорізькій області внесено грошову компенсацію вартості частки розміром 3,24 % квартири АДРЕСА_1 у сумі 9026 грн. 64 коп.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4, його представник ОСОБА_2, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 стосовно припинення права власності ОСОБА_4 на належну йому частку розміром 3,24 % у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та визнання права приватної особистої власності на квартиру розташовану за адресою:АДРЕСА_1за ОСОБА_3 і задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4, вказані у його зустрічній позовній заяві по мотивах, вказаний в ній і на підставі наданих відповідачем доказів.

Заслухавши сторони, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що в період із 13.03.1993 року по 26.04.2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась дитина ОСОБА_6, 1994 року народження.

За час перебування у шлюбі 21 жовтня 1999 року ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.1999 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, придбала квартиру АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 отримала у спадщину квартиру АДРЕСА_2 жилою площею 17,82 м2. Її право власності на даний обєкт нерухомості підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Сьомою Запорізькою державною нотаріальною конторою від 02.08.1996 р., реєстровий номер 3-1130 (про цей факт зазначається у договорі купівлі-продажу від 20.10.1999р.).

З жовтня 1996 року вона, відповідач і їх спільний син ОСОБА_6, 1994 року народження, проживали разом у зазначеній вище успадкованій позивачкою квартирі.

20 жовтня 1999 р. позивачка ОСОБА_3 продала належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 уклавши договір купівлі-продажу від 20.10.1999 р., посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 Від продажу квартири отримано 26 760,00 грн. На отримані особисті кошти наступного дня 21 жовтня 1999 р. ОСОБА_3 придбала квартиру, житловою площею 45 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 21.10.1999 р., посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 Придбання здійснено за ціною 28 615,00 грн.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх син мешкають в квартирі АДРЕСА_1 і іншого житла для проживання окремо не мають.

Судом також встановлено, що на час придбання квартири позивачка ОСОБА_3 і відповідач отримували дохід лише у вигляді заробітної плати найманих працівників. Вона займала посаду інженера-електрика групи металургійних цехів ВАТ ЗМК «Запоріжсталь»(що підтверджується даними її трудової книжки) з посадовим окладом в середньому 318,15 грн. на місяць (з розрахунку за 6 місяців, що передували даті укладення договору про купівлю квартири по АДРЕСА_1; за вирахуванням обовязкових платежів із заробітної плати, згідно з даними довідки № 16/29518, яку вона додає). Відповідач займав посаду столяра будівельного ремонтно-будівельного цеху 5 розряду, також на ВАТ ЗМК «Запоріжсталь»(що підтверджується даними трудової книжки відповідача). Згідно з чинними на той час на підприємстві місячними тарифними ставками для робітників промислово-виробничого персоналу відповідного розряду дохід відповідача на місяць складав 340-400 грн., що підтверджується довідкою про доходи виданої ОСОБА_4.

Інших джерел походження доходів ні позивачка, а ні відповідач не мали.

Також судом встановлено, що 25 грудня 2001 року відповідач набув право власності на частку (розміром 67/100) в квартирі по АДРЕСА_3 в порядку приватизації державного житлового фонду, а 29 грудня 2001 року відповідач уклав договір дарування цього майна (67/100 квартири: 2 кімнати і місця спільного користування) на користь ОСОБА_9

Вищевказані відомості підтверджуються договором дарування частки квартири від 29.12.2001 р., посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 8564, копія якого додається.

В такий спосіб відповідач розпорядився належним йому на праві власності майном. По спливу менше місяця з дати дарування частки квартири 22.01.2002 р. відповідачем було придбано автомобіль ВАЗ 2107 за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 03304, зареєстрованим на товарній біржі ТБ «СІЧ». Данний автомобіль і по данинй час знаходиться в одноосібному користуванні відповідача.

Опитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив, що в 2002 році придбав за власні грошові кошти автомобіль яким одноосібно користується.

Відповідно до положень ст. 60 Сімейного Кодексу України ( далі - СК України), майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності/

Разом з тим згідно з п. 3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини або чоловіка є майно, набуте ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Враховуючи положення п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007, яким передбачено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що 93,52 % квартири АДРЕСА_1 придбані за особисті кошти ОСОБА_3, є її особистою власністю, а відтак підстави для задоволення позову ОСОБА_4 про визнання на ним 1\2 частини спірної квартири відсутні.

Але 6,48 % спірної квартири належать ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності відповідно до ст..60 СК України як майно придбане під час шлюбу.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не зупиняє право спільної сумісної власності на майно, що було придбано за час шлюбу.

Статтею 70 СК України визначено, що у разі розподілу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, частки спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рівні та становлять по 3,24 % кожному ( 6,48 % : 2 = 3,24)

Відповідно до експрес оцінки про визнання ринкової вартості квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 яка виконана приватним підприємством «Агенство Реал- Сервіс» вартість частки 3 ,24 % складає 9026 ,64 грн.

Відповідачем за первісним позовом в судовому засіданні по розгляду справи не ставився під сумнів наданий позивачкою за первісним позовом розрахунок вартості всього житлового приміщення кв. АДРЕСА_1, який становить 278600 грн.

Згідно ст..365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі.

Відповідно до ч.2 ст.365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість припинення права ОСОБА_4 у спільному майні, оскільки його частка є незначною і не може бути виділеною; спірна квартира є неподільною; спільне володіння і користування сторонами даним будинком є неможливим через неприязні стосунки. У звязку з цим за ОСОБА_3 можливо визнати право особистої приватної власності на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1, стягнувши з неї на користь ОСОБА_4 вартість даної частки в розмірі 9026,64 грн.

Із наданої позивачкою квитанції № П 413\285193\1 від 22.07.2011р. на депозитний рахунок Хортицького районного суду м.Запоріжжя отримувач ТУ ДСА в Запорізькій області внесено грошову компенсацію вартості частки розміром 3,24 % квартири АДРЕСА_1 у сумі 9026 грн. 64 коп.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів відповідно до ст.. ст.. 58, 59 ЦПК України, що спірне майно є сумісною власністю подружжя та підлягає поділу у відповідності до норм Сімейного законодавства.

При зверненні до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 ( зазначена вартість квартири 278600 грн) позивачем ОСОБА_4 було не доплачено суму державного мита в розмірі 1249 грн 92 коп.(1390-143 грн 08 коп.= 1249грн. 92 коп). Сума сплаченого державного мита ОСОБА_4- 143 грн 08коп. Недоплачена сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.57 60, 63, 68, СК України, ст.365 ЦК України ст. 57, 60, 84, 208,209, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Припинити право власності ОСОБА_4 на належну йому частку розміром 3,24 % у квартирі розташованій за адресою АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Сума 9 026 грн.64 коп \ девять тисяч двадцять шість гривень 64 коп.\ знаходиться на депозитному рахунку Хортицького районного суду м.Запоріжжя \ банк платника АТ «МетаБанк» , квитанція №П413\285193\1 від 22.07.2011 р. \ сума 9026,64 грн.\ внесені ОСОБА_3; одержувач Територіальне управління ДСА у Запорізькій області , рахунок отримувача НОМЕР_2 , код отримувача, код банку- 26316700; банк отримувача ГУДКУ у Запорізькій області, код банку отримувача - 813015 .

Виплатити ОСОБА_4 з вказаного депозитного рахунку ТУ ДСА у Запорізькій області № НОМЕР_2 9 026, 64 грн.\ девять тисяч двадцять шість гривень 64 коп.\

Стягнути з ОСОБА_4 в державний дохід суму недоплаченого держмита у розмірі 1249,92 гривні.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя

Хортицького районного суду

м. Запоріжжя С.А. Ширіна