Рішення № 18466270, 06.09.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 рокуСправа № 12/5026/1535/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 за дорученням, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом комунального підприємства теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 7646 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору про постачання теплової енергії № 322 від 16.03.2010 року, 3671 грн. 17 коп. основного боргу, 3671 грн. 17 коп. пені, 215 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 87 грн. 80 коп. 3% річних, що разом складає 7646 грн. та відшкодування судових витрат.

Представник позивача 06.09.2011 року через канцелярію суду подала заяву про зменшення суми позовних вимог, у звязку з добровільною сплатою відповідачем основного боргу, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державного мита, просила стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

В такому розмірі представник позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, підтримала і просила суд задовольнити.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав. Із пояснень представника відповідача в засіданні суду слідує, що відповідач позов визнав, добровільно сплатив суму основного боргу та судові витрати до винесення рішення (копії квитанцій до прибуткового касового ордера №1557 від 23.08.2011, № 1559 та №1560 від 25.08.2011), просив зменшити розмір пені у звязку із скрутним фінансовим станом відповідача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

16.03.2010 року сторонами було укладено договір про постачання теплової енергії № 322, за умовами якого постачальник (позивач) відпускає теплову енергію на потреби опалення, пар, гарячу воду споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватись режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію теплоспоживального обладнання, що ним користується. Відповідно до п. 6.2., 6.4., 7.2.3. договору, розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим; за відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно з ПДВ 583 грн. 23 коп.; за порушення строків виконання грошових зобовязань, споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше 100% загальної суми боргу.

За період з січня 2010 року по червень 2011 року позивач надав послуги по постачанню теплової енергії, а відповідач прийняв їх на загальну суму 7471 грн. 17 коп., відповідач свої зобовязання по оплаті послуг виконав частково, згідно розрахунку позивача борг становив 15785 грн. 28 коп.

Із поданої заяви позивача слідує, що відповідачем добровільно сплачено суму основного боргу та відшкодовані судові витрати після подачі позову.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обовязків (зобовязань), зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання зобовязання, згідно зі ст. 546 ч. 1 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобовязання не звільняє сторони від обовязку виконати зобовязання в натурі, порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно з ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат передбачені п. п. 7.2.3. договору, відповідає ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним.

Однак враховуючи ті обставини, що негативні наслідки невиконання відповідачем грошових зобовязань компенсуються позивачеві нарахуванням та стягненням сум інфляційних і річних, суд, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе, як виняток, зменшити пеню і стягнути її з відповідача у розмірі 360 грн. Представник позивача в судовому засіданні проти зменшення пені не заперечувала.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобовязання щодо порядку розрахунків за поставлену теплову енергію, прострочив його оплату, тому позовні вимоги про стягнення 360 грн. пені, 215 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 87 грн. 80 коп. 3% річних, що разом складає 663 грн. 66 коп., судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються.

Понесені позивачем судові витрати, сплачені державне мито в розмірі 102 грн. і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відшкодовані відповідачем добровільно.

Керуючись ст.ст. 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005, код НОМЕР_1 на користь комунального підприємства теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради, вул. О. Дашковича, 62, м. Черкаси, р/р 26004023016830 в ЧРД ПАТ “ВТБ”, МФО 321767, ЗКПО 02082522 360 грн. пені, 215 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 87 грн. 80 коп. 3% річних.

В іншій частині позову про стягнення 3311 грн. 17 коп. пені відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його прийняття.

Суддя В.М. Грачов