Рішення № 18465584, 26.07.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 рокуСправа № 09/5026/1329/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Біле озеро" с.Бужанка Лисянського району Черкаської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Черкаси про визнання частково недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить визнати недійсним договір від 30.08.2010 року №30/08/10, укладений між сторонами, а саме п.4.1 в частині додаткового донарахування до договірної ціни податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є платником єдиного податку, отже умови п.4.1 договору в частині додаткового донарахування до договірної ціни податку на додану вартість суперечать Закону України "Про податок на додану вартість" і тому підлягають визнанню недійсними згідно ст.207 Господарського кодексу України.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та незявлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

30 серпня 2010 року між ФОП ОСОБА_2, платник єдиного податку, що діє на підставі Свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємець (виконавець, відповідач у справі) та СПП "Біле озеро", платник фіксованого с\г податку, в особі директора Демченко В.І., що діє на підставі Статуту (замовник, позивач у справі) укладено договір №30/08/10, предметом якого є надання послуг сільськогосподарською технікою, а саме: збирання пізніх зернових культур зернозбиральними комбайнами виконавця (комбайни Лексіон в кількості 2 шт.).

Пунктом 4.1 Договору, який позивач просить визнати частково недійсним, встановлено, що сторони згодні в тім, що вартість послуг складає:

- соняшник - 200 грн. за 1 га роботи на пальному замовника з урахуванням ПДВ;

- соя - 310 грн. за 1 га роботи на пальному замовника з урахуванням ПДВ;

- кукурудза - 340 грн. за 1 га роботи на пальному замовника з урахуванням ПДВ, є остаточною, і зміні не підлягає.

Відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2, виданого 14 вересня 2007 року ДПІ у м.Черкаси суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2, він зареєстрований як платник єдиного податку, термін дії свідоцтва продовжувався на 2010 рік.

Згідно Свідоцтва №100195259 НБ №017926 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, виданого ДПІ у Лисянському районі, сільськогосподарське приватне підприємство "Біле озеро" зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є визнання недійсним пункту господарського договору про надання послуг щодо визначення ціни з урахуванням ПДВ.

Сторонами спірних правовідносин є сторони договору, юридична особа та фізична особа-підприємець, учасники відносин у сфері господарювання в розумінні ст.2 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Так, згідно ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на дату укладення договору, (далі - ЗУ "Про ПДВ") поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені реквізити.

Відповідно до пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 ЗУ "Про ПДВ" Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач (виконавець за договором) не є платником податку на додану вартість, отже включення у ціну послуг по договору податку на додану вартість суперечить зазначеним положенням ЗУ "Про ПДВ" та порушує права позивача (замовник за договором), який є платником податку на додану вартість.

Відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Статтею 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що спірні положення Договору про встановлення договірної ціни послуг з урахуванням ПДВ, суперечать вимогам закону і тому підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 50 процентів судових витрат, понесених останнім при поданні позову, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій обох сторін, а саме: 42,50 грн. в рахунок оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 160,50 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт п.4.1 Договору від 30.08.2010 року №30/08/10, укладений між сільськогосподарським приватним підприємством "Біле озеро" с.Бужанка Лисянського району Черкаської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 м.Черкаси, в частині визначення вартості послуг з урахуванням податку на додану вартість.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "Біле озеро" (Черкаська область, Лисянський район, с.Бужанка, пров.Заводський, 1а, ідентифікаційний код 32546815) - 160,50 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СУДДЯН.М. Курченко

Повне рішення складено 26 липня 2011 року.