Рішення № 18464626, 16.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/25816.09.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфомір"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "3ТЕК Компонентс"

простягнення 96000,00 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (Дов.)

від відповідачане зявився

У судовому засіданні 16.09.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфомір" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "3ТЕК Компонентс" (далі - відповідач) про стягнення 96000,00 грн. заборгованості.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконав свої зобовязання щодо оплати за поставлену йому продукцію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2011р. порушено провадження у справі № 57/258 та призначено розгляд справи на 02.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2011р. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 16.09.2011р.

Представник позивача в судових засіданнях 02.09.2011р., 16.09.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2011р. вдруге не зявився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений ухвалами суду від 19.07.2011р. та 02.09.2011р. про місце і час судового засідання.

Ухвали суду, позовна заява, надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 15.08.2011р. наявний у матеріалах справи).

Відповідно до листа Вищого господарського суду від 02.06.2006, № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого господарського суду від 15.03.2007, № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", в якому також зазначається, що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвали суду від 19.07.2011р. та 02.09.2011р., якими відповідача повідомлено про розгляд справи, повернуті поштовим відділенням з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Враховуючи, що ухвали були відправлені відповідачу за адресою вказаною у витязі, то Товариство з обмеженою відповідальністю "3ТЕК Компонентс" було належним чином повідомлено про дату і час судового засідання.

Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з усною домовленістю між сторонами, відповідач взяв на себе зобовязання поставити позивачу товар, а позивач зобовязаний був прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідач виставив рахунок-фактуру позивачу на оплату № 499 від 05.10.2009р. суму 96000,00 грн.

Позивач здійснив оплату товару у розмірі 96000,00 грн., передачу якого мав здійснити відповідач, що підтверджується платіжним дорученням № 931 від 28.10.2009р., належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач надіслав позивачу графік погашення заборгованості від 15.02.2010р., згідно якого відповідач мав повернути внесені позивачем грошові кошти у сумі 96000,00 грн. до 25.04.2010р.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобовязався передати у власність відповідача товар, а позивач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача відправлено вимогу б/н від 11.05.2011р. про повернення сплачених грошових коштів у сумі 96000,00 грн. за неотриманий товар.

Відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання 02.09.2011р. та 16.09.2011р. не зявився, письмових пояснень чи доказів повернення оплати вартості товару не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки на виконання взятих на себе зобовязань позивачем перераховано в рахунок оплати за товар 96000,00 грн., проте відповідач не передав товар на вимогу позивача та не повернув 96000,00 грн. сплачених позивачем, вимога позивача про стягнення з відповідача 96000,00 грн. оплати визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати за розгляд справи відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "3ТЕК Компонентс" (юридична адреса: 03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 54-Б; ідентифікаційний код 34422862; р/р 260090404800 в АБ "Брокбізнесбанк", МФО 300249; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфомір" (юридична адреса: 65113, м. Одеса, пр.-т Академіка Глушко, 11-И; ідентифікаційний код 35406472; р/р 26003311457201, МФО 328209) 96000 (девяносто шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 960 (девятсот шістдесят) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 22.09.2011р.