Рішення № 18463835, 22.09.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 вересня 2011 р.           Справа 11/91/2011/5003

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротіс»,

с. Степанівка – 1 Приазовського району

до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1,

м. Калинівка

про стягнення 62632,02 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 за довіреністю № 8 від 12.09.2011р.,

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 борг з урахування індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 60665 грн. та 1967,02 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов договору №1 від 01.12.2009р. відповідач, на протязі двох місяців зобов’язався виконати замовлення на виготовлення дубових бочок ємністю 200 літрів в кількості 100 штук по ціні 1100 грн. за одну бочку. На виконання умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача попередню в розмірі 50% від загальної суми договору, а саме –55000 грн..

По закінченні терміну дії договору –03 лютого 2010 року, замовлення не було виконано. Претензії з вимогами про виконання зобов’язань за договором, відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 18.08.2011р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 20971170.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 31.08.2011р. розгляд справи відкладено на 22.09.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 цього Кодексу.

Перевіривши доводи позивача поданими доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

01 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агротіс»(позивач, за договором Замовник) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Виконавець) укладено договір за № 1.

Відповідно до п. 1.1. договору Виконавець приймає замовлення Замовника на виготовлення дубових бочок ємністю 200 літрів в кількості 100 штук по ціні 1100 грн. за одну бочку на загальну суму 110000 грн..

Замовник зобов’язується перерахувати на рахунок Виконавця попередню оплату в розмірі 50% від загальної суми замовлення , а саме 55000 грн. до початку роботи для закупівлі, обробки, сушки лісу. Решту коштів Замовник сплачує після виготовлення замовлення до відгрузки бочок. Прийом-передача бочок здійснюється по накладних безпосередньо Замовником, або його представником(п. 1.2. договору).

Договір набирає сили з моменту надходження попередньої оплати на рахунок Виконавця і діє 2 місяці (п. 5.1. договору).

Як свідчать матеріали справи 01.12.2009р. відповідачем виставлено рахунок-фактуру № 4-00000002 на проведення попередньої оплати за будові бочки на суму 55000 грн..

03.12.2009р. позивачем перерахована обумовлена договором сума попередньої оплати, про що свідчить платіжне доручення № 1869 .

Виходячи з положень договору кінцевим терміном передачі у власність позивача товару є 03.02.2010р.. Водночас, відповідачем не виконані взяті за договором зобов’язання.

Матеріали справи свідчать про неодноразове звернення позивача до відповідача щодо виконання умов договору (претензії б/н. та дати, б/н. від 14.04.2010р.), які останнім залишені без виконання.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає та таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення попередньої оплати згідно договору підряду.

Частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 цього Кодексу строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Положеннями ст. 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по проведенню оплати товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов’язку щодо передачі товару у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення суми оплати товару в розмірі 55 000 грн..

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 5665 грн. інфляційних та 1967,02 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорах, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних за допомогою бази даних «Законодавство України», судом встановлено, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є обґрунтованою, а відтак підлягають задоволенню. Проте, при нарахуванні трьох відсотків річних позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки розмір річних за період визначений в розрахунку (з 01.05.2010р. по 01.07.2011р.) становить 1925,75 грн.. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 41,27 грн. трьох відсотків річних не підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково .

2.          Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (23000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агротіс»(72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Стапанівка, - 1, вул. Мартинова, 1-А, код 31692092) 55000 (п’ятдесят п’ять тисяч) боргу; 5665 (п’ять тисяч шістсот шістдесят п’ять) грн. –інфляційних втрат; 1925 (одну тисячу дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 75 коп. –3% річних; 625 (шістсот двадцять п’ять) грн. 91 коп. - витрат зі сплати державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 84 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позові в частині стягнення 41,27 грн. трьох відсотків річних відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 23.09.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка-1, вул. Мартинова, 1-А)

3 - відповідачу (23000, АДРЕСА_2)

<Дата >