Рішення № 18463767, 20.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2011Справа №5002-32/2858-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства "Гарант" (97416, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Л. Толстого ,75, ідентифікаційний код 31001858).

До відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (97400, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, 97400, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Про стягнення 2 738,56 грн.

За участю представників:

Від позивача Конгер О.С., довіреність № 232 від 01.02.2011р. у справі.

Від відповідача не зявився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Комунальне підприємство «Гарант» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, та просить суд стягнути з відповідача 2 269,20 грн. відшкодування витрат по утриманню будинку і прибудинкової території, 469,36 грн. земельного податку, всього 2 738,56 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.07.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 14.07.2011р., від 22.08.2011р.., від 95.09.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобовязань за договором оренди комунального майна 392-1 від 01.01.2004р. та додатковими угодами до нього, в частині повної та своєчасної сплати витрат по утриманню будинку, прибудинкової території, комунальних послуг та земельного податку, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

01.04.2011р., між Комунальним підприємством «Гарант» (Орендодавець) ( позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) ( відповідач) був укладений договір оренди комунального майна № 392-1, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове окреме індивідуально визначене майно площею 67, 2 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_4. ( а.с. 9-10).

У виконання умов зазначеного договору, сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Крім того, 01.01.2004р. між сторонами укладений договір № 392-1 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендаторові. ( а.с. 15).

У відповідності до пункту 1.1 зазначеного договору балансоутримувач майна ( позивач) забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, утримання при будинкової території, а Орендар приймає участь у витратах Балансоутримувача на виконання зазначених робіт пропорційно зайнятій площі.

В пункті 2.1.1. зазначеного договору сторони погодили, що розмір оплати за обслуговування підтверджується розрахунком щомісячних платежів кошторисом витрат.

Згідно пункту 2.2.3 договору до обовязків орендаря відноситься зокрема й внесення платежів не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, як вказувалося вище, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та стаття 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На виконання умов договору , позивачем відповідачеві виставлялись рахунки акти за період з квітня 2008р. по квітень 2010р. ( а.с. 21-57, 78).

Проте, відповідачем прийняті обовязки за договором не виконані. Внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 2269, 20 грн. відшкодування витрат на утримання при будинкової території , яка підтверджується матеріалам справи, доведена позивачем та доказів оплати якої відповідач не надав.

Стосовно ж вимоги позивача щодо стягнення 469, 36 грн. земельного податку, суд вважає за необхідне зауважити, що ані умовами договору оренди № 392-1, ані умовами договору на компенсацію витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендаторові не передбачений обовязок відповідача компенсувати позивачеві земельний податок.

Відповідно до пункту 1 статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Проте у відповідності до приписів статті 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Статтею 5 Закону України "Про плату за землю" визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (стаття 15 Закону України "Про плату за землю").

Отже, у разі переходу прав на будівлю або споруду плата за землю справляється з дня виникнення права власності або права користування будівлями або спорудами.

Отже обовязок оплати земельного податтку у орендаря комунального майна виникає з моменту переходу права користування ( оренди) обєкту нерухомості.

Аналогічна правова позиція закріплена в пункті 2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 16.11.2001 р. N 01-8/1228 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства».

Таким чином матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача з оплати земельного податку в розмірі 469, 36 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (97400, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, 97400, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Гарант" (97416, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Л. Толстого ,75, ідентифікаційний код 31001858) 2738, 56 грн. заборгованості, 273, 86 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 20.09.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 21.09.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.