Постанова № 1846340, 05.06.2008, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Категорія статобліку- 47                                                                                                        Справа № 2-а-696/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 червня 2008 року                                       10-10                                       м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді     Верба І.О.

при секретарі              Ромасько Є.В.

за участю представників:

позивача –     Зайцев М.В., довіреність від 12.05.2008 р.,

відповідача – Крейса Л.О., довіреність №45-02-1/4264 від 16.05.2008 р.,

третьої особи – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області

доКриворізької митниці, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особаНікопольська об’єднана державна податкова інспекція, м. Нікополь Дніпропетровської області

провизнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі – позивач, ВАТ «НЗФ») звернулось до суду із адміністративним позовом до Криворізької митниці (далі – відповідач, митниця) із повними вимогами про:

- визнання протиправними дій Криворізької митниці по відмові ВАТ «НЗФ» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19355 від 18.01.08 р.;

- визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000068 від 18.01.2008 року, видану Криворізької митницею;

- зобов’язання Криворізьку митницю здійснити митне оформлення вантажу, належного ВАТ «НЗФ» на підставі поданої позивачем вантажної митної декларації №19355 від 18.01.08 р. з необхідними документами з відстроченням оплати податку на додану вартість шляхом видачі ВАТ «НЗФ» (код ЄДРПОУ 00186520) податкового векселю.

05 червня 2008 року позивач подав заяву про зміну предмету адміністративного позову у зв’язку із здійсненням 05.04.08 р. митного оформлення належного позивачу товару із сплатою податку на додану вартість грошовими коштами. За поясненнями позивача у судовому засіданні він зменшив позовні вимоги, змінив предмет позову, вимагаючи:

- визнання протиправними дій Криворізької митниці по відмові ВАТ «НЗФ» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19355 від 18.01.08 р.;

- визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000068 від 18.01.2008 року, видану Криворізької митницею.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що:

- Криворізькою митницею неправомірно відмовлено у здійсненні митного оформлення, оскільки видана картка відмови суперечить вимогам статті 88 Митного кодексу України, «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року N1104, пункту 11.5. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР;

- порушення підтверджуються тим, що Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР не встановлюються будь-яких вимог стосовно осіб, які мають право відстрочити сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість при імпорту товару шляхом видачі податкового векселю;

- позивач є платником податку на додану вартість та не здійснював погашення податкових векселів способом, не передбачений пунктом 19 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року N1104;

- в інформаційній базі даних вищевказана інформація щодо погашення позивачем податкових векселів не передбаченими пунктом 19 вищевказаного Порядку способами відсутня; 

- відомостей щодо погашення податкових векселів не передбаченими пунктом 19 вищевказаного Порядку способами у відповідача також немає, що свідчить про безпідставність відмови у митному оформленні товару.

У судовому засіданні представник позивача:

- позов підтримав, із посиланням на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України просив позов задовольнити;

- подав письмові пояснення згідно яких обов’язок по контролю за правильністю нарахування та сплатою податку на додану вартість при ввезенні товару на митну територію України покладається саме на митний орган і цей обов’язок не поширюється на платника податку, якому на підставі пункту 11.5. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР надано право подавати податковий вексель для відстрочення сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість  за умови дотримання вимог закону та відповідно порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що фактично було зроблено позивачем;

- заявив про відсутність обов’язку щодо подання інформації про пов’язаних осіб, які не погашали векселі не передбаченими способами, неможливість встановлення осіб, які є пов’язаними для позивача та відсутність у нього доступу до інформації про способи погашення податкових векселів іншими особами;

- не погодився із позицією відповідача щодо встановлення статтею 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заборони надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань, та відсутністю у позивача у зв’язку з цим права видачі податкового векселя.

 Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на:

- правомірну відмову у митному оформленні у зв’язку із порушенням позивачем вимог абзацу 4 частини статті 88 Митного кодексу України в частині не надання відомостей передбачених абзацом 2 пункту 4 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року N1104;

- неможливість перевірки даних про наявність або відсутність податкових векселів, не погашених  в строк особами «пов’язаними» з платником податків;

- заборону у 2008 році надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), встановлену статтею 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція, залучена у справу за клопотанням відповідача у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, належним чином повідомлена про час, місце та дату розгляду справи. Представник позивача та відповідача заявили про можливість розгляджу справи без участі представника третьої особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» є платником податку на додану вартість, про що 14.07.97 р. видано свідоцтво №03364616 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Позивач 18.01.08 року подав до Криворізької митниці вантажну митну декларацію довідковий №19355 з пакетом документів для проведення процедури митного оформлення вантажу.

18.01.08 р. Криворізька митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000068 із якою не погодився позивач.

В оскаржуваній картці відмови зазначено наступне: «Митна декларація не може бути прийнята/товари не підлягають митному оформленню/товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон  України (непотрібне закреслити) з таких причин: Порушення вимог абз.4 ч.2 ст.88 Митного кодексу України в частині не надання відомостей, передбачених абз.2 п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.10.97  N1104.

Вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України: Виконати вимоги зазначені у абз.2 п.4 Постанови Кабінету Міністрів від 01.10.97  N1104 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», або застосувати інший спосіб розрахунку передбачений законодавством».

Відповідно до частини 2 статті 88 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний:

- здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

- на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

- надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

- сплатити податки і збори.

Абзацом 2 пункту 4 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року N1104, передбачено, що податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає, зокрема, такій вимозі - є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону, якщо раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку.

Таким чином, митний орган відмовив у митному оформленні та заявив позивачу, що подальше митне оформлення із застосуванням позивачем податкового векселя можливе у разі надання наступних відомостей:

- декларант є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону;

- раніше такий платник податку не здійснював погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку;

- пов’язані з таким платником податку особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали  погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку.

Згідно із підпунктом 3.1.2. пункту 3.1. статті 3, підпункту 7.3.6. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту). Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Пунктом 11.5. статті 11 «Прикінцеві положення» вищевказаного Закону передбачено, що з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю. При цьому встановлено, що  порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаного пункту 11.5. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року N1104 затверджено «Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України».

Зазначеним Порядком, згідно його преамбули, встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються (далі - видаються) платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання. Дія цього Порядку поширюється на імпортовані товари, оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації) щодо яких проводиться з дня набрання чинності Законом незалежно від дати укладення договорів (контрактів), відповідно до яких здійснюється їх імпорт, та дати перетину державного кордону України.

Відповідно до пункту 4 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року N1104, податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам:

- є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону, якщо раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку;

- зареєстрована як платник податку на додану вартість згідно із статтею 9 Закону та внесена до реєстру платників податку на додану вартість;

- має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість;

- не має на момент митного оформлення товарів податкових векселів, не погашених у строк.

Особи, які не відповідають хоча б одній з вимог цього пункту, сплачують податок на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України в установленому порядку без видачі податкового векселя.

Пунктом 19 вказаного Порядку передбачено погашення векселю шляхом перерахування коштів до бюджету; включення суми зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органові митного контролю; дострокового погашення податкового векселя шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою. Не вважається таким, що погашений, податковий вексель, погашення якого здійснюється у спосіб, не передбачений зазначеним пунктом.

Таким чином, оскільки в картці відмови вказано про ненадання відомостей передбачених абзацом 2 пункту 4 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року N1104, без будь-яких виключень, відповідач оскаржуваним рішенням дійшов до висновку про порушення позивачем норм законодавства в частині ненадання наступних відомостей:

- декларант є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону;

- раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку.

Поряд з цим, абзац 2 пункту 4 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року N1104, не передбачає обов’язок декларанта подавати митному органу такі відомості, безумовно поставивши право видачі податкового веселю у залежність від наявності у декларанта статусу платника податків та не здійснення ним чи пов'язаними з ним особами, які є або були платниками податку на додану вартість, погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 вказаного Порядку.

З системного аналізу наведених норм виходить, що декларант зобов’язаний  надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур та сплатити податки і збори; право платника податків видавати податковий вексель на суму податкового зобов'язання за його бажанням виходить із закону; Кабінет Міністрів України встановив вимоги до осіб, що видають податковий вексель, згідно яких  податковий вексель може бути видано лише особою, яка, зокрема, є платником податку на додану вартість, якщо раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку.

При цьому, чинне законодавство не покладає на позивача обов’язку щодо подання митним органам відомостей про пов’язаних із ним осіб, більш того, чинним законодавством Україні не передбачений доступ юридичних осіб до інформації про погашення податкових векселів третіми особами.

Згідно із пунктом 2.6. «Порядку обміну інформацією щодо обігу, обліку та погашення податкових векселів для забезпечення звірки», затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 8 липня 2004 р. N 494/383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2004 р. за N 912/9511, Державна податкова адміністрація України щоденно до 14 години надає Державній митній службі України в електронному вигляді інформацію про перелік платників податків, що мають податкові векселі, не погашені в строк, за станом на поточну дату за формою, наведеною у додатку 4.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав доказів того, що пов'язані з позивачем особи, які є або були платниками податку на додану вартість, здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 розглянутого Порядку №1104.

Статтею 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, митний орган при справлянні податку з осіб,що імпортують товари на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України.

При цьому вказані платники податку, відповідають за дотримання правил надання інформації тільки для розрахунку бази оподаткування.

Контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні здійснюється відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Таким чином, у разі відсутності випадків погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 розглянутого Порядку платником податків-декларантом чи пов'язаними з ним особами, такий платник має право надавати за власним бажанням органам митного контролю податковий вексель.

З матеріалів справи виходить, що позивач не здійснював погашення векселів у спосіб, що не передбачений пунктом 19 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року N1104.

Поряд з тим, суб’єкт владних повноважень на підтвердження правомірності власного рішення не надав інформацію, яка б свідчила що пов’язані із позивачем особи здійснювали погашення векселів у непередбачені пунктом 19 вищевказаного Порядку способи.

Відповідно до статті 80 Митного кодексу України  у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Статтею 86 Митного кодексу України передбачено, що митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом; відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

 Згідно із абзацом 2 пункту 3 «Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 р. N 1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 р. за N 1562/11842, у картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

У судовому засіданні представник відповідача погодився з тим, що у нього булі й інші підстави для відмови у митному оформленні товару, зокрема відповідач посилався на заборону у 2008 році надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), встановлену статтею 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». На підтвердження правомірності такого доводу надав лист Верховного суду України від 21.04.08 р. №21-7/2008, у якому зазначено, що норма статті 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», про заборону надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), якапоширюється на правовідносини щодо погашення податку на додану вартість на митному кордоні шліхом пред’явлення податкового векселя, і як спеціальна норма має перевагу при застосуванні, а отже, погашення податку на додану вартість шляхом пред’явлення податкового векселя у 2008 році заборонено.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не добросовісно та не розсудливо, оскільки ним у картці відмови не зазначено інші підстави які були у митного органу, а навпаки наведено що виконання декларантом вимог, зазначених у абзаці 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів від 01.10.97 N1104 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», забезпечує можливість прийняття митної декларації.

Оскільки відповідач не навів серед підстав відмови у митному оформленні норм статті 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», такі підстави правомірності або протиправності оскаржуваного рішення не є предметом судового розгляду.

Поряд з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Криворізької митниці по відмові ВАТ «НЗФ» в здійсненні митного оформлення товару згідно поданої вантажної митної декларації. За поясненнями представника відповідача в позові заявлена вимога щодо визнання протиправними дій, які полягають у складанні картки відмови. Таки дії є складовою частиною прийняття оскаржуваного рішення, без складання та підписання картки відмови, винесення рішення не можливо.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000068 від 18.01.2008 року, видану Криворізькою митницею.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                             І.О. Верба

Постанову складено у повному обсязі 10.06.08 р.

З оригіналом згідно                                                                                         Суддя    І.О.Верба

Постанова не набрала законної сили станом на 17.06.08 р.                        Суддя    І.О. Верба