Ухвала суду № 1846059, 10.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

 10 червня 2008 року                                                                       справа № 22-а-5495/08

зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                   Старосуд М.І.

при секретарі судового засідання

Чурікової Я.О.за участю представників: від позивача: Донська О.В. за дов. від 3.01.2008 року                                від  відповідача:

 Кононенко О.А.– за дов. від 6.06.2008 року                            

 Руденко Є.О.- за дов. від 6.06.2008 року                               розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Єнакіївської об’єднаної державної податкової   інспекції на постанову господарського суду Донецької області від 9 квітня 2008 року (у повному обсязі складена             10 квітня 2008 року)по адміністративній справі№ 37/323а (суддя Яманко В.Г.)за позовомДержавного підприємства „Орджонікідзевугілля”

до

Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції  

про

скасування  податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

      Постановою господарського суду Донецької області від 9 квітня 2008 року у справі № 37/323а (том 23 арк. справи 74-79) з мотивів обґрунтованості заявлених вимог задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (том 1 арк. справи 1-8, том 21 арк. справи 1-4, 86-89) до Єнакіївської державної податкової інспекції, внаслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2006 року якими застосований штраф за самостійне відчуження активів, які  перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження  № 0000072440/2 на суму 684626 грн. 59 коп., № 0000082440/2 на суму 484200 грн., №0000032440/2 на суму 483194 грн. 39 коп., № 0000062440/2 на суму 412200 грн., №0000052440/2 на суму 184500 грн., № 0000042440/2 на суму 320024 грн. 16 коп. (том 1 арк. справи 62-67).

            Мотивами задоволення позовних вимог суд першої інстанції визначив безпідставне застосування відповідачем штрафу відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ за відчуження активів, що знаходяться у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, з огляду на  відсутність факту такого відчуження.    

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Податковий орган вважає застосування штрафу правомірним з огляду на те, що структурними підрозділами позивача здійснене надання вугілля свої пенсіонерам та працівникам без згоди з податковим органом, що при наявності податкового боргу підтверджується правопорушення, визначене підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

        Позивач під час апеляційного розгляду справи просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.  

        Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

        Позивач є державним підприємством, заснованим на державній формі власності (арк. справи 46-61), включене до ЄДРПОУ за номером 32276912, має у складі підприємства структурні підрозділи у тому числі шахти Булавинська, Ольховатська, Вуглегірська, Єнакіївська, Полтавська, ім. Карла Маркса, які діють на підставі Положень, та перебувають на податковому обліку Єнакіївської ОДПІ (том 1 арк. справи 74-133, том 22 арк. справи 149-155). 

       4 квітня 2006 року відповідачем проведено перевірку стану збереження активів вищезазначених структурних підрозділів Державного підприємства “Орджонікідзевугілля”, які перебувають у податковій заставі, за період з 1 липня 2005 року по 31 грудня 2005 року, наслідки якої викладені в актах перевірки (том 1 арк. справи 21-34), том 21 арк. справи 62-64, 66-67,70-71,74-75,78-81). Зазначеними актами перевірки встановлений факт надання вугілля на побутові потреби. Перелік активів, що перебувають у податковій заставі, підстава такого перебування, актами не встановлений.

На підставі висновків зазначених актів перевірки керівником відповідача 21 липня 2006 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення (том 1 арк. справи 61-67), якими застосований штраф до структурних підрозділів позивача на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами. Об’єктами такого відчуження є вугілля передане на побутові потреби структурними підрозділами (шахтами) працівникам (та колишнім працівникам) підприємств. Спірними податковими повідомленнями–рішеннями відповідачем визначено, що позивачем порушені норми абзацу “а” підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Факт передачі вугілля  підтверджується матеріалами справи, зокрема талонами на отримання вугілля (том з 12 по 20). Вартість переданого вугілля, наявність податкового боргу на момент його передачі не є спірними між сторонами.  

Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 вищезазначеного Закону у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

            Узгодження операцій із заставленими активами, передбачене пунктом 8.6 статті 8 Закону, серед них підпунктом 8.6.1 визначено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Абзацом “а” наведеного пункту передбачено узгодження операцій купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Штраф спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосований відповідачем за те, що позивач здійснив відпуск вугілля працівникам та пенсіонерам шахти  з липня по грудень 2005 року без узгодження з податковим органом.

            Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для застосування штрафу.

Ознаками підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17  Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, що означає, що обставинами, які підлягають встановленню в межах даної справи є: наявність податкового боргу та наявність податкової застави як способу забезпечення податкового зобов’язання платника податків не погашеного у строк, а також факт того, що відчужені саме активи, які перебувають у податковій заставі.

Щодо наявності податкового боргу у період з липня по грудень 2005 року позивач та його структурний підрозділ мали податковий борг у певних розмірах, що посвідчується даними наведеними у акті перевірки. Позивач наявність зазначеного боргу не спростовує.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем з суми  податкового боргу, який існував з 1 липня 2005 року по 31 грудня 2005 року є наявний борг (том 21 арк. справи 90-133), який мав місце станом на 1 січня 2005 року, в частині якого підпунктом 19.3.7 пункту 19.3 статті 19 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в редакції Закону від 23 червня 2005 року № 2711-4) встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” для платників податків – учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, обов’язкових платежів визначається з урахуванням особливостей, встановлених зазначеним Законом. Позивач є учасником зазначених розрахунків. Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що розмір податкового боргу, який повинен бути забезпечений податковою заставою, відповідачем не доведений.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-12 (з наступними змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платників податків, що має податковий борг передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно закону та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова застава визначена як спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі не виконання забезпеченого податкової заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону (норма викладена в редакції Закону України                № 1255-4 від 18 листопада 2003 року і діє з 1 січня 2004 року).

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі                          № 1-9/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Статтею 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР передбачено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього закону (Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим).

У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. Активи позивача знаходилися у податковій заставі на дату набуття чинності наведеним рішенням, а саме 24 березня 2005 року, отже з дня прийняття зазначеного рішення немає правових підстав для розповсюдження податкової застави на усі активи як у минулому, так і у майбутньому, та відповідачем повинні бути внесені зміни в Державний реєстр обтяжень лише на майно, вартість якого відповідає сумі податкового боргу позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового боргу. До сьогоднішнього дня відповідачем  зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не внесені, не зважаючи на те, що за даними балансу структурного підрозділу, проти чого не заперечують сторони, та про що зазначено актом перевірки активи позивача значно перевищують податковий борг.

Враховуючи зазначене колегія суддів не приймає зареєстровану податковим органом податкову заставу від 23 жовтня 2003 року за №1812-5556 (том 21 арк. справи 25), із зазначенням дати виникнення податкової застави 15 серпня 2003 року, та об’єкту обтяження яким зазначено невизначене майно, все рухоме, нерухоме майно та майнові права.  

Предметом відчуження за спірними господарськими операціями було вугілля, яке відповідно до Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 листопада 2003 року № 1255-4, що діє з 1 січня 2004 року, входить до рухомого майна. Останнім реченням пункту 1.17 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

            Стаття 5 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачає, що предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відповідно до статті 11 наведеного Закону обтяження рухомого майна реєструється в державному реєстрі в порядку, встановленому цим законом.

Розділом 6 зазначеного Закону визначені публічні обтяження, до яких відповідно до пункту 1 статті 37 належить податкова застава. Статтею 38 цього Закону передбачено, що при публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган. Права та обов’язки суб’єктів публічного обтяження встановлюються законом. Публічне обтяження відповідно до статті 39 зазначеного Закону підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п’яти днів із дня винесення відповідного рішення на підставі якого воно виникає. Обов’язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації.

Відповідач не надав витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації податкової застави стосовно реєстрації вугілля, яке було надане структурним підрозділом позивача своїм працівникам та пенсіонерам, як предмету податкової застави.         

Враховуючи наведене, суд вважає, що у спірних відносинах відповідачем не доведений факт відчуження активів, які перебували у податковій заставі.

Колегія суддів не погоджує посилання податкового органу стосовно реєстрації приватного обтяження 6 травня 2003 року (том 21 арк. справи 23-27), яким зареєстроване вугілля марки ТР (видобуток майбутніх періодів) з огляду  на те, що джерелом погашення податкового боргу не може бути використане майно і активи, які не задіяні у технологічному процесі, але віднесені до об’єктів загальнодержавного значення, оскільки предметом передачі працівникам та пенсіонерам структурного підрозділу позивача було вугілля як товарна продукція, а не як корисні копалини.

Колегія суддів зазначає, що передача вугілля здійснена в межах виконання зобов’язань здійснена в межах трудових відносин, як соціальна гарантія, і не є продажем в розуміння законодавства про оподаткування.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення” від 12 грудня 1994 року № 827 передбачено, що кам’яне вугілля віднесене до корисних копалин загальнодержавного значення. Пунктом 2 наказу Фонду державного майна України “Про Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів держаних підприємств, які не підлягають приватизації”  від 5 травня 2001 року № 787, передбачено, що до складу майна, яке не може бути використане як джерело погашення податкового боргу, входить, зокрема, окремо визначене майно і активи, які не задіяні у технологічному процесі, але віднесені до об’єктів загальнодержавного значення. Зазначене спростовує доводи податкового органу, щодо відчуження майна яке перебуває у податковій заставі.

З урахуванням вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначені до рішень суб’єктів владних повноважень, колегія суддів зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений правильно.

            Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції латниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 9 квітня 2008 року у справі № 37/323а – залишити без задоволення.

            Постанову господарського суду Донецької області від 9 квітня 2008 року у справі № 37/323а – залишити без змін.

            Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 червня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 10 червня 2008 року. 

            Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                   Р.Ф. Ханова

Судді                                                                                                                 Т.П. Бадахова 

                                                                                                                            М.І. Старосуд

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                    Р.Ф. Ханова