Ухвала суду № 1846031, 19.02.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-271/08(1801) Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 40 інстанції В.О. Татарчук

№ А27/205-07

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Проценко О.А. (доповідач)

суддів Коршун А.О., Туркіна Л.П.,

при секретарі Піцик Р.В.,

За участі представників:

позивача Зайцев М.В. (довіреність № 30/313 від 14.04.2006 року)

позивача - Постоєнко М.М. (довіреність № 30/9 від 09.01.2008року),

відповідача-1 - Стефлюк Ю.В. (довіреність № 12-14/19 від 09.01.2008 року),

відповідача -2 - Прошакова М.В. (довіреність № 306/7/10-022 від 12.01.2008 року),

відповідача-2 - Білоножко А.П. (довіреність № 248/7/10-022 від 10.01.2008 року),

відповідача-2 - Самойленко Т.В. (довіреність № 1873/7/10-022 від 18.02.2008 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Марганецької обєднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2007р. в адміністративній справі № А27/205-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»

до відповідача-1: Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області та

до відповідача-2: Марганецької обєднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровської області

за участю прокурора з метою захисту інтересів держави

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області та до Марганецької обєднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 968693,00 грн. за поданою декларацією за листопад 2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що неперерахування на рахунок позивача підтвердженої суми бюджетного відшкодування за листопад 2006 року у сумі 968693,00 грн. суперечить вимогам чинного законодавства щодо своєчасного відшкодування податку на додану вартість і призвело до виникнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість Державного бюджету України перед Відкритим акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яка склала 968693,00 грн. Позивач вказує, що відшкодування бюджетної заборгованості з Державного бюджету згідно ст.50 Бюджетного кодексу України та п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997 року здійснюється на підставі висновку державного податкового органу або за рішенням суду. Позивач зазначає, що документи, відповідно до яких повинно здійснюватись відшкодування з бюджету процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість на користь позивача, до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області не надходили, у звязку з чим останній позбавлений можливості провести відшкодування. Разом з тим, позивач вважає безпідставним ненадання Марганецькою обєднаною Державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області органу казначейства відповідної довідки про підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року, а відтак, спірне питання має бути вирішено в судовому порядку.

Розглянувши позовні матеріали, господарський суд Дніпропетровської області постановою від 12 червня 2007 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнив в повному обсязі, визнавши наявність бюджетної заборгованості перед позивачем у розмірі 963693,0 грн. і постановивши стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за листопад 2006 року суми у розмірі 968693,00 грн.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, Марганецька обєднана Державна податкова інспекція у Дніпропетровській області оскаржує рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, просить скасувати постанову суду від 12 червня 2007 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що підставою для винесення неправомірного рішення, стало неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування положень матеріального права, зокрема: п.6 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого спільним Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 № 451/501/132 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 року № 971/9570. Апелянт зауважує, що зазначений Порядок розроблений на виконання норм Закону України «Про податок на додану вартість» та з метою забезпечення координації дій органів державної податкової служби України Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України. Так, апелянт вказує, що згідно з п.1 зазначеного Порядку Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополі протягом місяця, але не пізніше 10-ти днів до початку кожного місяця, виходячи з результатів завершених документальних перевірок, включаючи виконання вимог Державної податкової адміністрації України щодо проведення зустрічних перевірок, забезпечують подання до Департаменту оподаткування юридичних осіб зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування грошовими коштами в кожному регіоні та інформацію за субєктами підприємницької діяльності, за якими прийнято необґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі 100 тис. грн. і більше. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до п.6 Порядку висновки на проведення відшкодування податку на додану вартість подаються регіональними податковими органами до регіональних органів державного казначейства протягом дня після отримання від Державної податкової адміністрації України повідомлення про обсяги можливих сум відшкодувань та про перелік субєктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодувань податку на додану вартість. Апелянт акцентує увагу колегії на тому, що Марганецька обєднана Державна податкова інспекція у Дніпропетровській області не отримувала жодних повідомлень від Державної податкової адміністрації України про можливість відшкодовувати Відкритому акціонерному товариству «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» податку на додану вартість згідно з поданою декларацією на листопад 2006 року. А відтак, не було жодних підстав для формування висновку та передачі його до відділення Державного казначейства України. За твердженням апелянта, неврахування судом першої інстанції вимог Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики призвело до помилкового висновку, а отже, до неправильного вирішення справи.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги Марганецької обєднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, позивач зазначає, що оскаржувана відповідачем постанова суду першої інстанції від 12.06.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта неправомірними, не відповідними нормам чинного законодавства, а відтак, не мають бути задоволеними. Позивач зауважує, що твердження апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції положень матеріального права, а саме: п.6 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики помилкове, оскільки не ґрунтується на законі. Позивач зазначає, що зазначений Порядок розроблений відповідно до Закону України «Про державну податку службу в Україні» та на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», крім того, апеляційні обґрунтування відповідача суперечать вимогам п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач стверджує, що при вирішення справи судом першої інстанції обґрунтовано застосовані норми правового акту, який має вищу юридичну силу. Позивач акцентує увагу, що фактично бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за листопад 2006 року на загальну суму 968693,00 грн. шляхом перерахування коштів з державного бюджету на рахунок відкритого акціонерного товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» було проведено 31.07.2007 року наступними платіжними дорученнями №12 на суму 866980,24 грн., №13 на суму 15499,09 грн., №14 на суму 50327,04 грн. і №15 на суму 35841,63 грн., чим підтверджується правомірність заявленого податку на додану вартість, а значить, і законність позовних вимог та відповідність рішення суду першої інстанції нормам чинного законодавства. До того ж, позивач зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право платника податку на отримання належної йому суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість від наявності або відсутності обсягів відшкодування, затверджених податковими органами, від наявності або відсутності будь-яких повідомлень Державної податкової адміністрації України та інших, непередбачених законом умов.

Відповідач-1 надав пояснення на апеляційну скаргу, в якому з посиланням на пп.1.3 п.1 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004р. №82/245, на податкові органи покладений обовязок доводити у ході судового розгляду справ стосовно відшкодування податку на додану вартість обставини, які свідчать про відсутність у платника законних підстав для відшкодування (або зменшення суми бюджетного відшкодування) за податковими деклараціями за відповідні періоди, виходячи з усього комплексу правовідносин, що виникають у звязку з нарахуванням та сплатою даним платником податку. Відповідач-1 доводи апелянта вважає обґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідачем-2 заявлено клопотання про визнання постанови господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2007р. нечинною та закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначено, що 26.07.2007р. Марганецькою ОДПІ було сформовано висновки №№0000000012, 0000000013, 0000000013 та 0000000015 про суми відшкодування податку на додану вартість по декларації позивача за листопад 2006 року на загальну суму 968693грн. та направлено до Управління державного казначейства у м.Марганець для відшкодування зазначеної суми на розрахунковий рахунок ВАТ «Марганецький ГЗК». Відшкодування було проведено 31 липня 2007р. в повному обсязі. Враховуючи вищезазначене, з посиланням на п.2 ст.203 КАС України, відповідач наполягає на задоволенні клопотання.

Позивач заперечує проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши клопотання Марганецької обєднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровської області, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного. Подання даного клопотання не звільняє від необхідності розгляду апеляційної скарги по суті, а надана інформація не може вплинути на оцінку рішення суду першої інстанції. У пункті 2 ст.203 КАС України йдеться про наслідки апеляційного перегляду законного та обґрунтованого судового рішення за умови наявності підстав для закриття провадження у справі, які виникли після ухвалення рішення судом. Підстави для закриття провадження у справі передбачені ст.157 КАС України, разом з тим зазначені в клопотанні обставини не підпадають під визначений ст.157 КАС України перелік. Позивач не відмовився від адміністративного позову, доказів примирення сторін суду не надано.

За таких обставин розгляд апеляційної скарги продовжується.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Марганецької обєднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2006 року позивачем була надана до Марганецької обєднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області податкова декларація за листопад 2006 року з додатками, сума заявленого бюджетного відшкодування згідно з якою належить перерахуванню на рахунок Відкритому акціонерному товариству «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (а.с.7-11). 22 грудня 2006 року на виконання зазначеного законодавства позивач надав до відділу Державного казначейства в м.Марганці копію даної декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року з відміткою податкового органу про її отримання та заяви про повернення заявленої суми бюджетного відшкодування (а.с.12).

В період з 30 січня по 12 лютого 2007 року відповідачем-2 здійснено виїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2006 року. За результатами даної перевірки Марганецькою обєднаною Державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області складено довідку від 14.02.2007 року №128/230/00190911, де підтверджено факт достовірності первинних документів, які свідчать про правомірність формування податкового кредиту та законність господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», та підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року у сумі 968693,00 грн. (а.с.13-24).

Аналіз матеріалів справи та норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини показав наступне. Згідно пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держаного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, сума податків, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податку декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в 5-денний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом. (пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30-ти днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. У 5-денний термін після закінчення перевірки податковий орган зобовязаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом 5-ти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість»).

Законодавець чітко визначив, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пп.7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Проте, всупереч вимогам пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість», Марганецькою обєднаною Державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області своєчасно не було надано до органу державного казначейства відповідного висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність ненадання відповідачем-2 необхідного висновку до відділення державного казначейства, що потягло виникнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість Державного бюджету України перед Відкритим акціонерним товариством «Марганецький гірничого-збагачувальний комбінат» у сумі 968693,00 грн. Фактично перерахування заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад 2006 року було здійснено 31.07.2007 року платіжними дорученнями № 12,13,14 та 15, проте, слід зазначити, вже після винесення постанови суду першої інстанції від 12.06.2007 року.

Належних обґрунтувань з приводу несвоєчасності надання висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодування, відповідачем-2 надано не було. Посилання на «Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.08.2004 року № 451/501/132, не береться колегією суддів до уваги, оскільки законодавець чітко визначив порядок і строки процесу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Законом України «Про порядок на додану вартість». Тому слід зазначити, що у відповідності до вимог ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції правильно застосував нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997 року відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства за висновком органу податкової служби або за рішенням суду.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову - обґрунтований.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Господарський суд Дніпропетровської області виніс законне рішення, визнавши наявність бюджетної заборгованості перед позивачем у сумі 968693,00 грн. та законне право позивача на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування, оскільки товариством, як вбачається з матеріалів справи, здійснено всі передбачені законом дії для отримання такого відшкодування, а відтак, обгрунтованим є рішення суду першої інстанції про стягнення з державного бюджету зазначеної суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією за листопад 2006 року.

Враховуючи вищезазначене, апеляційну скаргу Марганецької обєднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2007 р. за позовом Відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області та до Марганецької обєднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 968693,00 грн. слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Марганецької обєднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2007 року в адміністративній справі № А27/205-07залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2007р. в адміністративній справі № А27/205-07залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий: О.А.Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П. Туркіна

.