Ухвала суду № 18455568, 20.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13193/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєваї Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2007 року у справі № 7/311-3897 за позовом Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Галтекс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл»про визнання недійсним договору

          Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області (далі-ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської області, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Галтекс» (далі-ТОВ «СП Галтекс», відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл»(далі-ТОВ «Інтеграл», відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №10/01-Т від 10.01.2005, укладеного між ТОВ «СП Галтекс» та ТОВ «Інтеграл».

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2007 року рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006 року змінено в частині в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України, застосувавши при вирішенні справи норми п.п.6,7 розділу 7 Перехідних положень та ст.ст. 158, 159, 162, 163 КАС України. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006 року викладено у формі постанови.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 16.06.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.09.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2007 року, позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 656 Цивільного кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між «СП Галтекс»(покупець) та ТОВ «Інтеграл»(постачальник) 10.01.2005 було укладено договір №10/01-Т, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується заготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупця сільськогосподарське та промислове обладнання, металовироби та металоконструкції, запчастини до автомобілів, а покупець зобов’язується приймати цей товар та в безготівковому порядку здійснювати його оплату відповідно до ціни зазначеної в товаросупроводжувальних документах.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками сторін без заперечень, згідно яких покупцеві поставлено товар на загальну суму 410910,90грн. в т.ч. ПДВ 68485,15грн., податковими накладними та платіжними дорученнями. Факт виконання сторонами спірного договору також засвідчено актом №10845/23-222/1/25350497 від 22.05.2005 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «СП Галтекс»в період з 01.01.2005 по 31.12.2005 та актом №12814/23-06/25350497 від 05.07.2006 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства філією ТОВ «СП Галтекс»в період з 01.01.2005 по 31.12.2005, а також актом №33/23-31273643 від 19.12.2005 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Інтеграл» за період з 29.01.2004 по 30.09.2005.

Судом також встановлено, що на момент укладення спірного договору сторони мали осяг цивільної дієздатності, а умови договору відповідають вимогам ст.ст. 655,656 Цивільного кодексу України.

Як на підставу позовних вимог, ДПІ посилається на те, що сторони уклали договір без наміру настання правових наслідків, а з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податкового зобов’язання, а тому такий договір є фіктивним.

Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з відсутності доказів, що спірний договір укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства у вигляді приховування від оподаткування прибутку та доходів, оскільки виконання спірного договору підтверджується матеріалами справи, а суду не надано доказів, які підтверджують протиправні дії з боку відповідачів, з якими закон пов’язує визнання правочинів недійсними і настання певних юридичних наслідків для сторін.

Проте, з таким висновком суд касаційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі-ГК України) господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв’язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним, а тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав встановлених статтею 157 цього кодексу і згідно ч.1 ст.224 КАС України залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.          

Керуючись ст. ст. 157, 210, 220, 221, 223, 224, ч.1 ст. 228, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2007 року у справі № 7/311-3897 скасувати.

Провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров